Більшість з вас, напевно, читали пригодницьку повість А. Беляєва з такою назвою і вважають, що острів, про який йде мова в творі, народжений романтичною вигадкою письменника. Але, виявляється, він існує насправді, правда не в теплих водах Саргассова морить, а значно далі на північ, поблизу східних берегів північноамериканського півострова Нова Шотландія. Це острів Сейбл, що в перекладі з англійського означає "піщаний". І справді, він нагадує верхівку великої піщаної дюни, зануреної в океанічну пучину. Цей острів називають мандрівним. Під впливом океанічних хвиль і сильних місцевих вітрів, коли західні береги його поступово розмиваються, а східні, навпаки, наростають, Сейбл неухильно пересувається на схід з середньою швидкістю 230 м в рік, а за останніх 200 років він віддалився від материка на 45 км. Іншими стали як розміри, так і конфігурація острова. Нині він тягнеться на 44 км. в довжину і 4 км. завширшки, тобто став майже на 4 км. довше, ніж був в кінці минулого століття.
Канадцям, яким належить Сейбл, лише за останнє століття доводилося вже п’ять разів змінювати місцезнаходження його маяків. Що і говорити, погана репутація острова Сейбл у мореплавців. Ось вже понад 450 років вони називають його не інакше, як "островом загиблих кораблів", або "островом смерті". Судна, які випадково опиняються в його водах, як би потрапляють в якийсь гігантський вібруючий казан. Адже саме в цьому місці, на мілководді, зустрічаються дві потужні течії – холодне Лабрадорське і тепле – Гольфстрім. Вони і утворюють гігантський вир, над яким майже цілий рік нависають густі тумани і лютують шторми.
Вважають, що біля острова Сейбл загинуло понад 500 судів. Звичайно, це лише ті, про які відомо. А скільки ще невідомих жертв покоїться в морській пучині?
Деякий час ця непривітна сувора "острів-труна" виконувала роль в’язниці. У 1598 р. французький дворянин маркіз де ля Рош отримав від короля Генріха IV право на колонізацію Канади, тоді що належала Франції. Проте, у зв’язку з тим, що добровільних переселенців не знайшлося, першими колоністами повинні були стати 50 кримінальних злочинців з в’язниць Франції. Їх везли до Нової Шотландії, але корабель потерпів крах біля берегів острова Сейбл. Колоністи постійно ворогували, хоч і були з лишком забезпечені продуктами і мали в своєму розпорядженні стадо корів. Тому, коли через 5 років на острів наткнулося дивом судно, що уникнуло небезпеки, воно вивезло з нього всього лише 11 уцілілих робинзонов, і Сейбл знову став незаселеним.
У 1733 р. поблизу Сейбла розбилося англійське судно, на якому везли до Америки стадо шотландських поні. Від корабля нічого не залишилося, команда загинула, але поні все ж зуміли досягти острова і таким чином збагатили його фауну. Їх нащадки акліматизувалися і, здичавівши, живуть тут і понині.
З середини минулого століття на острові Сейбл, окрім двох маяків, діють невелика електростанція і рятувальна служба. Їх роботу забезпечує 30 чоловік.
Із-за суворих кліматичних умов на острові відсутня деревна рослинність. Навіть рибалити тут ризиковано із-за постійних великих хвиль. Тому всі продукти харчування доставляють з материка.
В центрі острова розташовано солоне озеро Уоллес. Саме воно і є посадочним майданчиком для гідролітаків, що прилітають в більш-менш сприятливу погоду. Морський же зв’язок тут можливий лише впродовж двох-трьох тижнів липня.