У південно-східній частині Волино-подольской піднесеності здіймаються невисокі вапнякові хребти з живописними вершинами. Це залишки древнього тропічного моря Сармата.
У неогеновому періоді кайнозойської геологічної ери, приблизно 20-25 млн. років назад, шуміли тут його хвилі. Проте під час горотворення в Карпатах море відступило, а залишки його органічного світу сталі основою для утворення величезних коралових рифів, які ще називаються толтрами.
Подільські толтри — унікальна пам’ятка геологічного минулого, подібною якої немає у всій Європі. Побудовані вони мікроорганізмами, що виділяли вапно. Головний їх хребет, шириною від 2-3 до 15-20 км., тягнеться приблизно на 250 км., пересікаючи Подолію від містечка Подкаменя Львівської області України ка Молдови.
В середньому толтровий хребет здіймається над довколишньою місцевістю на 50-70 м і лише висоту окремих вершин уподовж каньонообразних долин припливів Дністра досягає 100-150 м. По сірих вапнякових толтровим масивах можна дізнатися про геологічну історію цієї частини Європи.
На місці, де колись були лагуни, захищені напівзруйнованими кільцями атолів, розкинулися подільські села. За незвичайну живописність і насичений запахами рослин-медоносів повітря цей край називають ще Медоборамі.
Як пише тернопільського краєзнавця Ст А. Радзієвський, "Медобори — це чарівливий край подільської землі, оспіваний в поетичних відданнях і легендах. Тут, в медоборских лісах, свого часу ховалися героїчні гайдамаки і опришки, повстанські загони Устіма Кармелюка. А в роки Великої Вітчизняної війни ці скелі і лісова гущавина давали притулок загонам народних месників".
Особливо вражає своєю монументальністю найбільший кряж на відрізку Збараж — Гримайлов в Тернопільської області. У нім немало печер — Довбушева, біля міста Збараж, Кармелюкова біля Кам’янець-подільського та інші. Вони представляють значний інтерес для дослідників, деякі охороняються як пам’ятники природи.
Чарівлива краса толтрових кряжів залучала сюди багато видатних людей. Зокрема, великий український письменник І. Я. Франко дуже любив гуляти по їх квітучих схилах, підніматися на вершини. На згадку про нього скелі поблизу села Вікна називаються Франками.
У пониженнях толтр прокладені дороги. Так, через Медоборський перевал проходит дорогу від міста Хмельницький ка Кам’янець-подільського і Чернівців.
Місцеві толтровие вапняки відвіку використовуються як сировина для асфальтових і цементних заводів. З білого медоборского каменя побудована староруська фортеця в Старому Збараже, а також удома в багатьох селах і містах, у тому числі і квартали відродженого після Великої Вітчизняної війни обласного центру — Тернополя.
У густих медоборских грабово-дубових, з березою і кленом, липою і ясеном лісах багато різних ягід, грибів і лікарських рослин. Нині 10 тис. гектарів бар’єрних рифів колишнього моря Сармата охороняються державою.