Історія розвитку ЗМІ
Як свідчить еволюція журналістики, одним із головних напрямків її розвитку було найбільш повне задоволення потреб людини в комунікації, тобто необхідній їй соціально значимої інформації. Вже в доісторичні часи людина сама виступала як засіб комунікації: різні відомості поширювали шамани, провісники, оракули, а засобом консервації її був наскальний живопис, пергамент, глиняні дощечки.
На сьогодні більшість дослідників єдині в думці, що появу преси слід віднести до V ст. до н. е., коли в Римі виходили перші газети, які лише за часів Юлія Цезаря (60 р. до н. е.) почали нагадувати сучасні. Найбільш відомим є щоденний бюлетень “Acta diurna” (“Події дня”). Разом з тим є відомості, що доісторичні видання були і в Азії (наприклад, в Китаї у VIII столітті нашої ери виходила “Диба” – “Придворна газета”, “Кібелчжі” – “хронікальна газета”, а в Японії на глиняних дошках збереглася “Іоміурі каварабан” – “Читати і передавати”), що є, по суті, прагазетними явищами.
У середньовіччі значного поширення набули так звані ” Летючі листки ” (серед них – реляції, ревю, куранти та ін.), які мали яскраво виражений інформаційно-прикладний характер. Винахід в 1440 p. І. Гуттенбергом процесу друку за допомогою рухомих літер сприяло розвитку преси і журналістики. Батьківщиною преси як соціального інституту можна вважати територію Західної Європи. Першою газетою у власному розумінні цього слова прийнято вважати бельгійську “Niewe Tydingen” (“Всі новини”), яка стала виходити в Антверпені приблизно з 1605 року в друкарні Авраама Вергевена. 3 11 березня 1702 р. в Англії, в Лондоні почали видавати першу щоденну газету “Daily Courant” (“Щоденний вісник”).
У стародавні часи форми мови реалізовувалися в літописах, хроніках, анналах, життєписах, історіях, подорожах, у різноманітних епістолярних формах – від особистого листа до офіційних послань, від повчань і наказів до булл, рескриптів, прокламацій. А після виникнення друкованої журналістики почала формуватися система журналістських жанрів. Серед початкових можна назвати інформацію-хроніку, репортаж, памфлети. Далі почали з’являтися й інші газетно-журнальні жанри.
Прийнято виділяти такі Типи журналістики :
- релігійно-клерикальна (XV-XVI ст.); феодально-монархічна (XVI-XVIII ст.); буржуазна (ХІХ-ХХ ст.); соціалістична (XX ст.); загальногуманістична (кінець XX ст. – початок III тисячоліття).
У середньовіччі, у період релігійно-клерикального типу, діапазон творчості був різко обмежений. Це пояснювалося не стільки малим числом грамотних людей, скільки впливом релігії на всі сфери життя. Не допускалося інакомислення, що діставало відображення в періодичних виданнях. Феодально-монархічний тип відображає незначну економічну розвиненість суспільства і початок переходу від натурального господарства до товарно-грошових відносин. Розвиток торгівлі вимагав обміну інформацією про товари, прибуття кораблів, ціни.
У XIX ст. журналістика стала найважливішою частиною суспільно-політичного життя і господарювання. Вона перетворилася на знаряддя політичної боротьби – 80 % преси мали яскраво виражений політичний і суспільно-політичний характер. Стався класичний поділ преси на якісну (елітарну) і популярну (масову). До кінця XX ст. до неї додався тип проміжних ЗМІ.
Соціалістична журналістика цілком була орієнтована на ідеологічну залежність, головною константою в ній була партійність.
До теперішнього часу ми можемо говорити про формування загальногуманістичної журналістики.
Даючи оцінку існуючим типам, потрібно відзначити, що не скрізь вони існували обов’язково в такому порядку і чистій формі – їх наявність залежала від конкретної ситуації в державі.
Основні етапи розвитку ЗМІ
1) До початку нашої ери – прагазетні явища;
2) з початку нашої ери до XV ст. н. е. – епоха рукописних видань;
3) з XV ст. до XVII ст. – винахід і розвиток друкарства, становлення газетно-журнальної справи;
4) з XVIII ст. до початку XX ст. – розвиток журналістики як суспільного інституту, вдосконалення поліграфічної бази, становлення преси як основи демократії;
5) 1900-1945 рр. – набуття пресою функцій “четвертої влади”;
6) 1945-1955 рр. – процес концентрації та монополізації ЗМІ;
7) 1955-1990 рр. – епоха становлення електронних засобів комунікації;
8) з 1990 р. і до сьогодні – становлення нового інформаційного порядку у світі.