Потрібно з обачністю ставитися до оточуючих, але, знайшовши близьку людину – друга, варто докласти зусиль для того, щоб не втратити її. І для цього існує тільки один шлях: щоб мати вірного друга, треба самому бути вірним другом. Гуморески про дружбу наголошують на важливості друзів у житті кожної людини.
Гуморески про дружбу
Жартівник
| В нас жартун у класі є, Всім він прізвиська дає. Каже: – Я мастак до жартів! – Та чого ті жарти варті? Зве він “Савою” – Савенка, “Головою” – Головенка, А Саченкову – “Сачок”, Маслаченка “Маслачок” Зве Зарудного – “Заруда”… А його всі звуть – “Зануда”. (Грицько Бойко) |
Взяв приклад
| – Приклад списував у кого? – Запитав учитель строго. – Та казали ж ви у класі, І казав мій тато, Що з відмінника Івася треба приклад брати… Не роззява ж я з роззяв, – Я у нього приклад й взяв. (Грицько Бойко) |
Товариська допомога
| В Данька до математики незаперечний хист. Данько моргає: “Братики, та я ж не егоїст: ? Кому скатати – прошу! Ось мій домашній зошит!” Приємна в хлопця риса є: одверта він душа. Три парти в нього списує, і кожен поспіша. Списали й кажуть: “Класно! Данько одвів біду!” І радий той: “Ну, ясно! Хіба я підведу?” А друзі необізнані з рівняннями й кутами… А друзі прямо визнані незнайки і нетями! Це так Данько їм скільки міг “по-товариськи” допоміг! (Інна Кульська) |
Вчотирьох від одного
| – Чого тікаєте в розгін? Ви ж вчотирьох, а він – один! – А ми не знаєм, – каже Влас, – За ким він гониться із нас! (Грицько Бойко) |
Секрет по секрету
| Я вмію держать За зубами язик. А от мій товариш до цього не звик. Секрет він почує від мене – І зразу ж секрет у Семена. Семен по секрету розкаже рідні, І мій же секрет По секрету – мені! (Грицько Бойко) |
Настирливий
| – Ти спиш, Семене, при вікні? – Ні – То, може, плачеш в тишині? – Ні – Одержав вісті ти сумні? – Ні. – То просто думаєш, дивак? – Так. – Про що ж ти думаєш, Семене? – Щоб відчепився ти від мене! (Грицько Бойко) |
Подвиг Івася
| У автобус на зупинці увійшла бабуся. Хлопчик швидко підхопився, весело всміхнувся. – Я постою, не біда… Сядьте, – мовив басом. Сам навколо погляда, чи не скажуть часом: “Молодчина наш Івась, він культурний, чемний… Наш Івась в четвертий клас ходить недаремно!” … Та ніхто його чомусь похвалить не хоче. І тоді він до бабусі нахиливсь й шепоче: “Ну, здається, вже у вас відпочили ніжки. Може, сходити вам час? Я посиджу трішки…” (Михайло Білецький) |
Найсильніший
| Запитали раз у Васі: – Найсильнішй хто у класі? – Певно, я, бо позавчора Говорили всі на зборах, Що вже третій рік підряд Сам тягну весь клас назад… (Михайло Хижко) |