“Вождь червоношкірих” сюжет

“Вождь червоношкірих” (англ. The Ransom of Red Chief) – новела американського письменника О. Генрі, що входить до збірки “коловороті” (англ. Whirligigs), що вийшла в 1910 році у видавництві Doubleday, Page & Company.

“Вождь червоношкірих” сюжет

Дія новели відбувається в одному з містечок в американському штаті Алабама. Двоє шахраїв, Сем і Білл Дрісколл, гостро потребують грошей. Для того, щоб роздобути їх, вони викрадають підлітка – сина впливового провінційного городянина Ебенезера Дорсета, ховають молодика в печері в лісі, а батькові мають намір відправити лист з вимогою викупу в 2000 доларів. Однак хлопчисько, який називає себе Вождем Червоношкірих, приймає все це за гру і вважає, що знаходиться в цікавому поході, – він зовсім не прагне повернутися додому. Більше того, він залучає Білла і Сема в свою гру в індіанців – та так, що просто нав’язує їм свої правила. Комічність ситуації ще більше зростає від того, що лиходії виявляються абсолютно безпорадними перед дитячою безпосередністю. Доведений мало не до розпачу Білл вже й не знає, як від цього Вождя позбутися і просто проганяє хлопчини додому.

– Сэм, – говорит Билл, – пожалуй, ты сочтёшь меня предателем, но я просто не мог терпеть. Я взрослый человек, способен к самозащите, и привычки у меня мужественные, однако бывают случаи, когда всё идёт прахом – и самомнение, и самообладание. Мальчик ушёл. Я отослал его домой. Всё кончено. Бывали мученики в старое время, которые скорее были готовы принять смерть, чем расстаться с любимой профессией. Но никто из них не подвергался таким сверхъестественным пыткам, как я. Мне хотелось остаться верным нашему грабительскому уставу, но сил не хватило.

Проте хлопчик і не думає йти і повертається до Сема з Біллом. Тоді вони вирішують знизити суму викупу до 1500 доларів і спішно відсилають лист з погрозами, – упевнені, що батьки хлопця і гроші їм виплатять, і хлопчиська заберуть. Але відбувається неможливе: містер Дорсет не тільки відмовляється платити викуп, але пропонує “двом лиходіям” самим заплатити йому 250 доларів за те, що він прийме Джонні тому. В довершення всього виявляється, що передавати дитину необхідно тільки вночі, щоб сусіди цьому не перешкодили. Сем з Біллом погоджуються.

Когда мальчишка обнаружил, что мы собираемся оставить его дома, он поднял вой не хуже пароходной сирены и вцепился в ногу Билла, словно пиявка. Отец отдирал его от ноги, как липкий пластырь.

– Сколько времени вы сможете его держать?- спрашивает Билл.
– Силы у меня уж не те, что прежде,- говорит старик Дорсет,- но думаю, что за десять минут могу вам ручаться.
– Этого довольно,- говорит Билл.- В десять минут я пересеку Центральные, Южные и Среднезападные штаты и свободно успею добежать до канадской границы.
Хотя ночь была очень тёмная, а Билл очень толст, а я умел очень быстро бегать, я нагнал его только в полутора милях от города.