Звідки походять фразеологізми та як вони виникли ви дізнаєтеся в цій статті. Кожен з нас щоденно використовує в мові значну кількість фразеологізмів, навіть не задумуючись про це.
Історія виникнення фразеологізмів різна — одні мають казкове походження, інші міфологічне, а велика частина фразеологізмів взята з Біблії.
Історія походження фразеологізмів
Фразеологія української мови формувалася впродовж багатьох століть. Більшість сталих словосполук утворилася з вільних поєднань слів, які внаслідок поступової метафоризації та перенесення на інші сфери людської діяльності втратили своє первісне значення і в єдності набули нового.
Джерелами української фразеології є:
1) Побутова мова (байдики бити, як корова язиком злизала, кров з молоком);
2) крилаті вислови видатних людей (пропаща сила, лебедина пісня, усе своє ношу із собою);
3) виробничо-професійна діяльність (розмотати клубок, коронний номер, на мисливця і звір біжить);
4) Біблія (випити гірку чашу, закопати талант у землю, Блудний син );
5) Антична міфологія і література ( Сізіфова праця, Танталові муки, Ахіллесова п’ята );
6) Українська міфологія (виносити сміття з хати, горобина ніч, до перших півнів);
7) переклади іншомовних висловів (дивитись крізь пальці, шукайте жінку, пам’ятати про смерть);
8) Каламбури, анекдоти, жарти (ростуть на вербі груші; на городі бузина, а в Києві дядько);
9) Народна творчість (що посієш, те й пожнеш; гірко заробиш — солодко з’їси; ні слуху ні духу);
10) звороти науково-термінологічного характеру (броунівський рух, нейтральна реакція, поставити діагноз).
Фразеологізми нечасто піддаються дослівному перекладу. Здебільшого необхідно шукати близькі за значенням аналоги в мові перекладу: світ за очі — куда глаза глядят, хоч в око стрель — хоть глаз выколи, як муха в окропі — как белка в колесе.