Питання про відмінності повісті й казки не здасться таким простим, якщо торкнутися історії походження цих жанрів. Повість виникла як різновид світської пригодницької літератури в середні віки, і її близькість до казки в ті далекі часи була очевидною. Сюжет будувався як ланцюг незвичайних подій, пов’язаних з таємницями, проріканнями, мандрами, уявною смертю і воскресінням героя. На рівні образів використовувалися традиційні для казки прийоми гротеску і гіперболізації, що підкреслювали символічний зміст образного ладу в цілому.
До початку VIII століття склалися основні жанрові різновиди історичної, побутової і сатиричної повісті. З їх розвитком в літературі з’явилися твори, в яких вигадка поступилася місцем достовірності, а спосіб оповідання набув нових рис, відмінних від канонів фольклорних оповідей або казок.
Сучасна повість відноситься до літературного епічного жанру, який об’єднує прозові твори, що описують ряд подій з життя героїв і відтворює систему художніх образів, підлеглих певній авторській ідеї. Композиція повісті будується довільно і може включати новелістичні або нарисові елементи, деталі побутописання, гумористичні та сатиричні фрагменти. Принцип оповідання – правдоподібність, проходження за фактичною основою того що відбувається з дотриманням послідовної хронології та чітко позначених часових меж. Сюжетні колізії підпорядковані меті розкрити внутрішнього світу героя.
Сучасна казка являє собою особливий оповідний жанр, що зберіг фольклорну основу. Символіка казкових образів відображає стійкі народні уявлення про взаємини людини і природи, про типи поведінки, від яких залежить досягнення життєво важливих цілей, про пороки і чесноти, про такі абстрактні поняття, як добро і зло. Композиція казки включає обов’язковий елемент випробування героя, що порушив якусь заборону і вимушений вступити в боротьбу з містичними силами, щоб повернути втрачене.
У народних казках структура розповіді підпорядкована суворій системі та пропорційності частин тексту: приповідка задає тон і емоційний настрій, зачин повідомляє про героя, триразово повторювані випробування посилюють інтригу, доводячи її до кульмінаційної точки, за якою слідує щаслива розв’язка. У літературних казках цей принцип використовується тільки частково, оскільки казкове дія розвивається з волі автора. Художньою особливістю літературних казок можна вважати використання прийомів сюжетобудови, властивих пригодницької повісті або жанру фентезі.
Саме тому виникає питання, в чому відмінність повісті від казки. Важливими характерними особливостями казки є цікавість змісту і вигадка. Час і місце дії не мають значення: у казці все відбувається раз або давним-давно, за горами, за морями, за дрімучими лісами. У повісті описуються реальні або схожі на реальні події, окреслені часовими рамками і прив’язані до конкретного місця дії.
Велика кількість стійких мовних зворотів у казці має формоутворювальну функцію: воно необхідне для збереження структури тексту. Композиційна цілісність повісті досягається іншим способом: завдяки фактичній точності зображуваних подій і суворому відбору стилістично виправданих засобів художньої виразності.
Таким чином, відмінність повісті від казки полягає в наступному:
- Зміст повісті відображає достовірні події і факти, творчо переосмислені автором. Головною змістовною ознакою казки є вигадка і цікавість. У казці описуються пригоди героя, але не розкривається його внутрішній світ, оскільки казкові персонажі уособлюють символічні образи. Повість зображує ряд подій, які проявляють душевні якості і світовідчуття героїв. У казці зберігається стійка структура тексту, що дозволяє без спотворень передавати його в усній формі. Повість має вільну композицію. Від літературних казок, близьких за жанром до пригодницьких і фантастичних творів, повість відрізняється фактичністю використовуваного матеріалу і відсутністю установки на щасливий фінал.