Після міжусобної боротьби синів Святослава наступником Київського престолу став Володимир, одержавши перемогу над своїм братом Ярополком.
Князювання Володимира Великого:
- приєднання племінних князівств волинян (дулібів) і білих хорватів; адміністративна реформа, позбавлення влади місцевої знаті, посадниками стали сини князя; військова реформа, заміна найманців-варягів на дружинників-слов’ян; релігійна реформа, спочатку спроба реформувати язичництво, проголосивши Перуна верховним богом, запровадження в Київській Русі християнства як державної релігії (988 р.); судова реформа, нове зведення законів усного звичаєвого права; боротьба з кочівниками-печенігами, створення величезної системи укріплень (“змієві вали”); розбудова Києва, будівництво фортеці навколо центру міста (дитинець), зведення церков св. Василя та Богородиці (Десятинної), на яку витрачалася десята частина прибутків князя; початок карбування перших руських монет – златників і срібників; ведення боротьби з Польщею за червенські міста та на сході з Волзькою Булгарією; протидія спробам Візантії перетворити Київську Русь на залежну державу; укладення дипломатичних відносин з Польщею, Угорщиною, Чехією, обмін посольствами з Німеччиною; започаткування шлюбної дипломатії київських князів.
Значення та наслідки діяльності князя Володимира Великого:
- завершення у цілому формування Київської держави, що об’єднала усіх східних слов’ян, але не лише їх; утвердження сильної князівської влади, створення потужної централізованої держави; зміна родоплемінного поділу суспільства на територіальний; внаслідок прийняття християнства зрівняння Київської держави з провідними державами Європи.