Природнє та штучне вегетативне розмноження рослин

Вегетативне розмноження рослин – це розмноження насінних рослин за допомогою вегетативних органів або їх частин. Розглянемо Способи вегетативного розмноження рослин.

Природнє та штучне вегетативне розмноження рослин

Природне вегетативне розмноження рослин

Природне розмноження відбувається постійно в природі через неможливість або утрудненість насіннєвого розмноження.

Природнє розмноження грунтується на відокремленні від материнської рослини життєздатних вегетативних органів або частин, здатних у результаті регенерації відновлювати цілу рослину з її частини. Уся сукупність одержаних таким чином особин має назву Клон.

Клон (від грецьк. clon – паросток, гілка) – популяція клітин або особин, яка утворюється в результаті безстатевого поділу з однієї клітини або особини. Вперше цей термін запропонував британський генетик Джон Бардон Сандзрсон Хзлдан (1892-1964).

Способи природнього вегетативного розмноження рослин

– кореневими паростками – бузок, вишня, осот, малина, хрін.

– кореневими бульбами – жоржина, пшінка весняна, батат.

– бульбами стеблового походження – картопля, топінамбур.

– кореневищами – пирій, деревій, меліса, материнка.

– цибулинами – тюльпан, гіацинт, лілія.

– частинами пагонів – ряска, верба.

– повзучими пагонами – суниця, костяниця, перстач.

– виводковими пагонами – очиток, бріофілюм.

– виводковими цибулинками – зубниця бульбиста, лілія, тонконіг бульбистий.

Штучне вегетативне розмноження

Штучне вегативне розмноження рослин широко використовується у рослинництві та плодовому і декоративному садівництві. За такого способу розмноженя:

– дочірнім організмам передаються всі ознаки материнського, що дає змогу зберегти властивості цінних сортів;

– можна швидко одержати велику кількість посадкового матеріалу.

Способи штучного вегетативного розмнження рослин

1. Живцювання – один із найпоширеніших способів штучного розмноження. Живці – відокремлені від материнської рослини частини вегетативних органів – ділянки стебла із листками чи брунькам, коренів із додатковими бруньками чи листка, які можуть укорінюватися.

2. Розмноження відсадками – для цього відгинають та присипають землею окремі пагони. Після вкорінення їх відокремлюють та пересаджують.

3) Розмноження поділом куща – ділення куща проводять таким чином, щоб кожна частина мала надземні корені та пагони.

4) Щеплення – це штучне зрощування частини однієї рослини (живця або бруньки) із пагоном іншої. У цьому випадку рослину, яку розмножують, називають Прищепою, а укорінену рослину, до якої прищеплюють – Підщепою.

– Щеплення вічком, або окулірування – Зрощують бруньки й живці однієї рослини (прищепа) зі стеблом іншої (підщепа). Пересаджують вічка (пазушна брунька із шматочком деревини) у Т-подібний надріз на корі стебла підщепи.

– Щеплення живцем (копулювання) – зближують живець прищепи зі стеблом підщепи декількома способами: прикладанням, розщепом, за кору.

– Щеплення зближенням (аблактування) – зближують і зрощують прищепу й підщепу за допомогою язичків – косих надрізів на корі.

5) Культура ізольованих тканин – цей спосіб грунтується на вирощуванні в лабораторних умовах із максимальною стерильністю шматочків твірної тканини, здатних до швидкого поділу й розвитку в структури, які нагадують зародок рослини.

Біологічне значення вегетативного розмноження

– одне з пристосувань для утворення нащадків там, де немає сприятливих умов для статевого розмноження;

– у нащадків повторюється генотип батьківської форми, що важливо для збереження ознак сорту;

– один із шляхів збереження цінних сортових ознак і властивостей;

– при вегетативному розмноженні рослина може зберігатися за умов неможливості насіннєвого відтворення;

– переважний спосіб розмноження декоративних рослин;

– при щепленні – у прищеплюваної рослини зростає стійкість до зовнішніх умов.

Слід зазначити й Недоліки вегетативного розмноження :

– передаються негативні риси;

– передаються хвороби материнського організму.