Терміни та поняття: Україна в 1929-1938 рр.
Атеїзм (від гр. «безбожжя») — заперечення існування Бога, система поглядів, що відкидає всю сукупність реліг. уявлень про світ.
Геноцид (від гр. «рід» і лат. «вбивати») — сукупність дій або політика, спрямовані цілковито чи частково на знищення окремих груп населення за расовими, нац., реліг. або соціальними мотивами; один з найважчих злочинів проти людства. Прикладами т. є Голодомор проти укр. народу, Голокост єврейського народу.
Голодомор — штучний голод 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947, навмисно створений більшовицькою владою, соціально-господарське явище, що виявляється у позбавленні населення мінімуму необхідних продуктів харчування і призводить до зміни демографічної та соціальної структури населення. Охопив він оси. сільськогосподарські регіони, зокрема заселені переважно українцями (геноцид укр. народу). Особливо масштабним був Г. 1932-1933. Держава штовхала село до цього, бо воно не хотіло приймати колгоспної системи.
Директива (від лат. «керую, направляю») — розпорядження, керівна вказівка, настанова, яку дають виші органи нижчим, керівник — підлеглим.
Експропріація (від лат. «позбавляю власності») — примусове (платне чи безплатне) відчуження майна, яке здійснюється держ. владою, як правило, незалежно від згоди власника.
«Закон про п’ять колосків» — закон про охорону сод. власності від 7.08.1932, написаний власноручно Йосифом Сталіним, називають його ще «драконівським», «середньовічним», а він ще жорстокіший, мінімальне покарання — десять років, а дуже часто і розстріл.
Ідеологізація (від гр. «образ, початок, основа» і «поняття, думка, розум») — нав’язування, насадження певної ідеології. Протягом близько 70 років в Україні цілеспрямовано насаджувалася ком. ідеологія.
Карткова система (від укр. «карткова» і гр. «утворення, складання») — система розподілу продуктів, товарів і послуг, коли їх не вистачає і не можна проводити вільного продажу, за картками, що диференційовано видаються державою різним категоріям населення.
Колективізація (від лат. «збірний») — політика об’єднання господарств прив. сільських господарів у спілки (колгоспи, радгоспи), що спираються на колективну власність на засоби виробництва. У СРСР і Україні зокрема була проведена наприкінці 20-х — у 30-х рр. В УРСР уже до 1932 колективізовано бл. 70 % господарств. Супроводжувалася політикою ліквідації куркульства як класу, насильства і Голодомору. В основному завершена до кінця другої п’ятирічки.
Колективні господарства, колгоспи (від лат, «збірний» і укр. «господарства») — рад. форма кооперації. Сільськогосподарська артіль розглядалася як найпоширеніша їх форма. їх творили насильно, на 1939 — 30тис.. об’єднали понад 96% селян.
Культ особи (від лат. «поклоніння» і укр. «особи») — у прямому сенсі це зовн. вияв поклоніння божеству — сукупність прийнятих у тій чи ін. релігії або реліг. течії обрядів, свят, ритуалів, звичаїв, у переносному (якраз про це і йдеться) сенсі — це єдиновладдя тоталітарного типу, сліпе поклоніння комусь, безмірне звеличування якоїсь особи (Сталіна, Гітлера тощо).
» Культурна революція » (від лат. «обробка, виховання, освіта» і «розгортання, переворот») — одна з трьох гол. цілей рад. політики у 30-х рр., складова соц. перетворень, не ставила справжньою метою всебічний розвиток к-ри, а її радянізацію, більшовизацію, переворот у духовному розвитку країни. У галузі освіти ставилося завдання лікнепу — ліквідації неписьменності. Але чого навчали укр. дітей та й дорослих — не укр., а ком. цінностей, намагання зробити з українців лояльних рад. громадян. Одна з найголовніших рис — антиінтелектуалізм і нетерпимість до тих, хто думає інакше.
П’ятирічки, пятирічні плани — вид рад. планового господарства на відміну під ринкової економіки. Всього за рад. часів їх було 12, перша з них у 1928- 1932, остання 1986- 1990.
Радянські господарства (радгоспи) — держ. підприємства у сільській місцевості на відміну під кооперативних (колгоспів). Створювалися в Україні з перших років більшовицької влади.
» Розкуркулення » — ліквідація заможних господарств, репресії проти тих, що не хотіли йти в колгоспи, складова частіна політики примусової колективізації сільського господарства. Перші ознаки цього явища зявилися 1927- 1928. Йосиф Сталін поставив це завдання у грудні 1929, а відповідна постанова вийшла у січні 1930. Особливо активно «р.» проводилося на поч. 1930, піддано цьому явищу було бл. 1,5 млн людей.
«Розстріляне відродження» — нове покоління, покликане до творчості Укр. революцією та українізацією, умовна назва, запропонована Юрієм Лавріненком, літературно-мистецької генерації 20 — поч. 30-х рр., репресованої більшовицьким режимом. Цей термін відбиває трагічну долю багатьох представників нац.-культ. відродження 20-30-х рр. XX ст., що стали жертвами репресій і переслідувань у роки сталінського режиму, ним можна назвати бл. 500 письменників, а також ін. діячів к-ри, зокрема його представниками є Григорій Косинка, Євген Плужник, Дмитро Фальківський, Кость Буревій, Олекса Близько, Микола Зеров, Валер’ян Підмогильний, Михайль Семенко, Михайло Бойчук, Микола Куліш, Лесь Курбас та ін.
Соціалістичний реалізм (від лат. «гром., сусп., товариський» і «суттєвий, дійсний») — творчий метод л-ри та мистецтва, який вимагає зображення дійсності відповідно до ком. ідеології. У 30-х рр. зводився до худ. коментування сталінських «теоретичних положень», прославляння рад. дійсності. Він виник у першій половині XX ст., його засновником намагалися виставити Максима Горького. Визначальною рисою с. р. була ком. партійність. Влада вважала, що він «якісно новий, вищий етап розвитку, осн. принципами якого є правдиве, історично конкретне зображення дійсності в її рев. розвитку».
Соціальна деформація (від лат. «товариський, гром., сусп.» і «перекручення, спотворення») — репресії, які стосувалися цілих великих соціальних груп, що привели до їх зникнення.
«Справа СВУ» (Спілка визволення України) — судовий процес над «шкідницькою підривною націоналістичною о-цією», що нібито готувала антирадянський переворот, а насправді над укр. гуманітарною інтелігенцією за вигаданими звинуваченнями. Про неї вперше повідомили восени 1929, а процес відбувся 9 березня — 19 квітня 1930 у Харкові. Підсудних було 45 осіб, СВУ нібито очолював С. Єфремов. Засуджені отримали різні терміни ув’язнення (четверо 10 років, більшість від трьох до шести), але вижив мало хто, А всього у зв’язку зі «с. СВУ» постраждало бл. п’ять тис. представників гуманітарної інтелігенції. Цим процесом було завдано удару по опозиційно налаштованій нац. укр. інтелігенції, відкрито новий етап у б-бі з «націоналізмом» в Україні.
Стахановський рух — робітничий рух за підвищення продуктивності праці, досягнення високих виробничих показників, поч. якому покладено у Донбасі 31 серпня 1935 Олексієм Стахановим. Парт., рад., госп. органи намагалися надати йому масового характеру. З цією метою широко застосовувалися командно-адміністративні методи, штурмівщина, що призводило до дезорганізації та кризи виробництва. Його провал визнав фактично у 1937 і керівник країни. Повсюдне його впровадження було одним з чинників кризових явищ в промисловості, супроводжувалося посиленням експлуатації працівників і масовими репресіями проти інженерно-технічного персоналу та господарників.
Тероризм (від лат. «страх, жах») — злочинна діяльність, що полягає в о-ції замахів, убивств, викрадень та ін. насильницьких актів щодо політ. противників, передусім з числа офіційних держ. осіб і гром.-політ. діячів, з метою вчинити над ними розправу або шляхом залякування змусити змінити урядову чи парт, політику. Практика т. властива екстремістським о-ціям. Однією з особливо небезпечних форм тероризму є держ. т., тобто піднятий до рівня держ. політики. До держ. т. вдаються здебільшого антидемократичні, тоталітарні політ, режими, наприклад сталінський ком. режим, гітлерівський нацистський режим.
Тоталітаризм, тоталітарний режим (від фр. «сукупність, повнота», яке в свою чергу походить від лат. «весь, цілий») — політ, лад, за якого держ. влада зосереджується в руках певної групи (найчастіше політ, партії), яка знищує дем. свободи, повністю підпорядковує всі сфери життя своїм інтересам і утримує контроль над с-вом методами терору, політ, й духовного закабалення.
Форсована індустріалізація (від фр. «сила» і лат. «діяльність, старанність») — прискорення, посилення, збільшення темпів розвитку важкої промисловості. У СРСР ф. і. проводилася наприкінці 20-х — 30-х рр. XX ст.
«Шахтинська справа» (Шахтинський процес) — перший вел. політ. процес у СРСР, судовий процес 1928 над технічною інтелігенцією, 53 старими інженерно-технічними спеціалістами вугільної промисловості Донбасу, мета — залякати стару інтелігенцію і змусити працювати на більшовицьку владу. Звинувачення були явно сфальсифіковані, зокрема у приналежності до «антирадянської шкідницької підпільної контрреволюційної о-ції», що діяла у 1922-1928 у Шахтинському (м. Шахти, тепер Ростовська обл. РФ, яке ще 1924 передали від України Росії, звідси й назва «справи») та ін. р-нах Донбасу, але М. Горлицького, М. Кржижановського, А. Юсевича, М. Бояриновата, С. Будного розстріляли. Процес відбувся 18 травня -6 липня 1928 у Москві. Сталінський режим використав його для розгортання масової кампанії переслідування «бурж.» фахівців за «шкідництво» та придушення будь-якого опору авантюристичним темпам індустріалізації країни. «Ш. с.» поклала початок подібним процесам у 30-50-х рр. XX ст.
Читайте тему «Україна в 1929-1938 «, щоб краще підготуватися до ЗНО з історії України