Вузьким блакитним серпом, покинутим в гори Східного Сибіру, виглядає на географічній карті одне з дивних чудес не лише Росії, але і всієї земної кулі – озеро Байкал.
Багато пісень і легенд склав про нього народ. Якути назвали озеро Байкалом, що означає "багате озеро". Воно плескалося у величезній кам’яній улоговині, оточеною порослими тайгою гірськими хребтами. Озеро тягнеться з північного сходу на південний захід на 636 км., що приблизно дорівнює відстані між Москвою і Санкт-Петербургом. Найбільша ширина Байкалу – 79 км. За своєю площею (31,5 тис. кв. км.) воно приблизне таке ж, як західноєвропейські країни Бельгія або Нідерланди, і по величині займає восьме місце серед озер земної кулі.
Байкал – воістину унікальне озеро. Його побережжя і довколишні гори зі своеобразними фауною, флорою і мікрокліматом, а також само озеро з багатими запасами чистої прісної води – безцінний дар природи.
Ви, звичайно, знаєте, що Байкал – найглибше озеро нашої планети. Його глибина досягає 1620 м і перевищує глибину деякого Морея земної кулі. Втім, як повідомили в 1991 р., гідрологи внесли поправку, виявивши глибшу відмітку в 1657 м.
Тут міститься 20% запасів прісної води на земній кулі (23 тис. куб. км.). Аби опріснити стільки ж вологи з морської води, потрібно було б витратити засобів в 25 разів більше, ніж вартість золота, здобутого донині на Землі.
Уявіть собі: у байкальській чаші може поміститися вся вода Балтійського моря, хоча його площа більше площі озера приблизно в 10 разів.
У улоговину Байкалу можна влити воду 92 такого Морея, як Азовське або воду всіх п’яти американських Великих озер, загальна площа яких в 8 разів більше площі Байкалу.
Сюди несуть свої води, по останніх відомостях, 1123 річки, найбільшої з яких Селенга, Баргузин, Верхня Ангара, а витікає лише одна, але могутня – Ангара.
Рівень озера підноситься над гирлом Ангари на 378 м, що створює велику енергію падіння. Тут побудований каскад потужних електростанцій. На озері налічується 27 островів, всі вони невеликі. Лише Ольхон, який розташований майже посередині озера, має площу 729 кв. км.
Таке багатоводне водосховище не може не впливати на клімат довколишньої місцевості. Влітку Байкал стримує жару, а взимку – суворі сибірські морози. Тому клімат тут м’якший, ніж в сусідніх районах. Наприклад, бухта Піщана – єдина місцевість в Східному Сибіру, де середньорічна температура повітря складає близько 0 гр.З (точніше +0,4 гр.З). Байкал замерзає лише в січні. Проте навіть в жарі вода не більш +12 гр.З.
Оскільки різниця між температурами повітря і атмосферним тиском над поверхнею озера і в довколишніх горах дуже велика, на Байкалі часто розігруються шторми. Сонячних же днів в році тут більше, наприклад, чим в деяких курортних районах причорномор’я.
Не існує на земній кулі озера, вода в якому прозоріше байкальською. Білий диск, опущений сюди для визначення прозорості води, видно з глибини близько 40 м. До того ж озерна вода дуже приємна на смак. "Хто хоч раз ковтнув байкальської води, – говорять сибіряки, – той обов’язково повернеться за іншим ковтком".
Байкал – найстаріше озеро на Землі. Його улоговина почала формуватися 25-30 млн. років назад. Вік сучасних контурів – понад мільйон років. Походження і будова дна озера, а також процеси, які там відбуваються, учені останнім часом вивчали за допомогою глибоководного апарату "Пайсис". Були зроблені унікальні фотографії дна Байкалу на глибині 1410 м. Доведена посилена сейсмічність улоговини і пов’язана з цим зміна береговій лінії озера.
Встановлено, що щорік береги озера розсуються в середньому приблизно на 2 см, а їх площа збільшується на 3 гектари.
Землетруси, а їх інколи буває тут до 2000 в рік, переважно невеликі. Трапляються і досить відчутні, як наприклад, в 1862 р., коли провалилася частина побережжя і утворилася затока, названа Провалом. А під час землетрусу 1958 р. дно озера біля острова Ольхон опустилося на 20 м.
Про активне життя надр свідчить і наявність на берегах озера і в прилеглих до нього горах багаточисельних гарячих джерел з температурами від +30 гр. до + 90 гр.З. І в той же час, вік порід гірської місцевості довкола Байкалу складає приблизно 2 млрд. років.
Однією з дивних особливостей озера є його воістину унікальний тваринний світ. Він налічує більше 1500 видів, причому 75% з них живуть лише на Байкалі. Одних лише риб тут більш ніж в деяких морях – 49 видів, і майже все корінні "байкальци", наприклад, знаменитий омуль. "Немає Байкалу без омуля" – така місцева приказка. Дуже цікавою є живородяща риба голомянка. Вона така жирна, що викинута на берег штормом, майже повністю тане під сонячними променями. У її жирі є багато лікувальних органічних сполук і вітамінів, тому її називають ще "медичною рибою".
З інших видів байкальської фауни – 80 одних лише ракоподібних, серед яких дуже коштовним для екології озера є рачок эпишура. Невеликий по своїх розмірах (маса тисячі рачків всього 1 міліграма), це маля, добуваючи їжу, невтомно працює на благо озера. Він фільтрує воду через спеціальний орган, очищаючи її від різних бактерій і водоростей. Протягом року ці мікроскопічні "санітари" встигають кілька разів профільтрувати близько 1500 куб. км. води до глибини 5-10 м, що в 10 разів більше, ніж її потрапляє в озеро зі всіх річок, а річний стік озера через Ангару складає всього 60 куб. км. Саме завдяки невпинній діяльності рачка эпишури підтримується незвичайна чистота байкальських вод.
У прибережних тайгових лісах зростає безліч ягід, грибів, кольорів і трав. Прикрасою тваринного світу є прославлений баргузинский соболь.
На жаль, у зв’язку з розвитком промисловості в Сибіру, у тому числі в районах, прилеглих до Байкалу, спорудженням ряду крупних підприємств деревообробною, лісохімічною і інших галузей, а також кольорової металургії частенько з грубими порушеннями екологічної обстановки, над унікальним озером нависнула смертельна загроза. Врятувати озеро Байкал від забруднення – невідкладне завдання нашого часу.