Повідомлення про українську хату
Своє житло в давнину наші предки називали берегинею, бо воно не лише захищало від холоду і зла, а й берегло чистоту людської душі, освячувало по мисли. Пращури вважали його про образом Всесвіту, де дах – це небо, саме житло – земний світ, нижня частина будівлі – підземний світ. Кожна частина оселі мала своє символічне значення.
Піч у давнину символізувала родинне вогнище і була священна, як мати. Вона обігрівала, годувала всіх, а її вогонь був тією доброю силою, що йде від сонця. Саме по ній оцінювали господиню. У народі казали: яка піч – така й господиня, немазана в хаті піч – все одно що невмита дівчина.
Найсвятішим місцем у хаті був покуть. Там висіли ікони, прикрашені рушниками і духмяними травами. На покуті садовили почесних гостей, молодих під час весілля, там же ставили дідуха на Різдво. Окрасою житла були вишиті рушники, вони також виконували оберегову функцію. Їх вішали над дверима, над вікнами, стелили на столі, а найкрасивішими обов’язково накривали ікони (такі рушники мали якусь незвичайну магічну й лікувальну силу).
Оздоблювали хату і настінними малюнками, які слугували і прикрасами, й оберегами. Розписували піч, припічки колорит ними орнаментами. Під іконами стояв великий стіл, розрахований на численну родину: біля нього всі збиралися і коли їли, і коли вирішували важливі питання. На ньому завжди мала лежати прикрита рушником паляниця (щоб добробут був у сім’ї). Біля столу попід стіною стояла довга дерев’яна лава, поряд – велика скриня, куди складали одяг, рушники тощо. Біля печі ставили дерев’яний настил на стовпчиках – піл. На ньому спали, а вдень, прибравши постіль, його нерідко використовували для хатніх справ.
Долівка українського житла аж до початку XX ст. була переважно глиняною. Щосуботи і перед святами її змащували спеціальним глиняним розчином і, коли вона висихала, встеляли пахучим різнотрав’ям: татарським зіллям, м’ятою, чебрецем тощо, і в оселі завжди стояв приємний запах трав. Для освітлення слугували посвіти, лучинки, світики, які встановлювали напроти печі. Хату завжди тримали у бездоганній чистоті, а дверей ніколи не замикали.