Акварельні фарби та їх особливості
Акварельні фарби – це Фарби, які є водорозчинними.
З чого роблять акварельні фарби?
Акварельні фарби замішують на основі природного гуміарабіку або декстрину – це такі смоли рослинного походження, а як пластифікатори використовують мед, гліцерин або цукор. Тому і пишуть на упаковках “Акварель медова”. Незважаючи на таку нешкідливість складу, пробувати акварельні фарби не варто: до складу входять і деякі антисептики, зокрема, фенол. При попаданні в організм він може стати причиною серйозного отруєння. Акварельні фарби родом з Китаю, як папір.
Особливості акварельних фарб
Головна особливість акварелі (aqua по-латинському означає вода) – це прозорість її фарб. Унікальність цієї живописної техніки в тому, що вона може повністю обходиться без білил. Замість них залишається білий колір паперу, який просвічується крізь прозорі фарби, а потрібний колір виходить при змішуванні фарб на палітрі або при накладенні їх одна на одну прямо на папері. Звідси і складність цієї техніки – на відміну від гуаші, акварель практично не терпить переробок. Невдало написане місце новим перекриттям можна тільки затемнити, але зробити світлішим вже не можна. Зазвичай такі переробки замість кольору дають бруд. Тому перед тим, як зробити перший мазок пензлем, художник повинен подумки уявляти собі весь подальший хід роботи.
Секрет особливої краси і легкості акварельної техніки криється в її вологості. Перед роботою, фарби обов’язково змочують. Набряклі від води фарби, пензлем наносять на папір, при цьому фарба ніби сама розтікається по поверхні паперу, а кисть тільки допомагає їй розподілитися в потрібному напрямку. Дуже неприємний результат виходить, коли невмілий художник починає мазати напівсухим пензлем по сухому паперу.
Для великих просторів – чисте небо або спокійна гладь води найкраще підходить широка, плавна заливка, а осушеним пензлем тільки підбирають надлишки фарби. Малюнок під акварель робиться дуже легкий, контурний.
Техніки малювання аквареллю
Багатошарова заливка. Перша загальна прокладка фарбами робиться дуже легко, набагато слабше і прозоріше, ніж в натурі. Поступово тонким нашаруванням кольору на попередні просохлі шари досягається потрібна глибина тону.
Працюють по сухому паперу в один шар, причому потрібний колір кладеться на білий папір відразу в повну силу.
Техніка по-сирому. В один шар працюють по вологому папері, при цьому мазки злегка розпливаються, а потім зливаються, позбавляючи чітких кордонів. Це непроста техніка, – щоб вірно відчувати і розподіляти фарбу потрібен великий особистий досвід.
Практично, дуже часто ці три методи можуть бути використані в одній роботі.
Які кисті вибрати для акварельних фарб?
Для роботи в техніці акварелі потрібні м’які товсті кисті, які в мокрому вигляді, при струшуванні дають гострий кінець. Таким пензлем можна зробити широку заливку, провести як товсту смугу так і тонку лінію. Найкраще для цього підходять круглі колонкові і білячі кисті. Для початку достатньо мати одну білячу кисть №10-12 і одну тонку, колонкову №2 для опрацювання дрібних деталей.
Який папір вибрати для акварельних фарб?
Кращий папір для акварелі – крупнозернистий ватман, придатні також всі сорти креслярського паперу. Не годиться папір з гладкою, глянсовою поверхнею – фарба погано з’єднується з її поверхнею.
Виняток становить техніка монотипії, де під тиском фарба дає на поверхні надзвичайно гарні ефекти, які особливо вдало проявляються саме на глянцевому папері.