Павло Тичина “Арфами, арфами”
Арфами, арфами –
золотими, голосними обiзвалися гаï
Самодзвонними:
Йде весна
Запашна,
Квiтами-перлами
Закосичена.
Думами, умами –
наче море кораблями, переповнилась блакить
Нiжнотонними:
Буде бiй!
Вогневий!
Смiх буде, плач буде
Перламутровий…
Стану я, гляну я –
скрiзь поточки, як дзвiночки, жайворон
як золотий
З переливами:
Йде весна
Запашна,
Квiтами-перлами
Закосичена.
Любая, милая –
чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям вкрай
Там за нивами:
Ой одкрий
Колос вiй!
Смiх буде, плач буде
Перламутровий…