Author: admin

  • “Мауглі” Кіплінг головні герої

    “Книга джунглів” – збірка оповідань Редьярда Кіплінга. Головні герої “Мауглі” – тварини і Мауглі – дитина, вихована вовками.

    Персонажі “Мауглі” Кіплінг

      Мауглі – людська дитина, вихована вовками. Багіра – пантера (чорний леопард), друг і наставник Мауглі. Балу – ведмідь, вихователь вовченят, друг Мауглі. У Кіплінга названий “the sleepy brown bear” – “сонний коричневий ведмідь”. Каа – старий пітон, друг і наставник Мауглі. Шер-хан – кульгавий тигр, головний ворог Мауглі. Табакі – шакал, помічник Шер-хана, ворог Мауглі. Акела – ватажок вовчої зграї, друг Мауглі. Ракша – вовчиця, прийомна мати Мауглі. Вовк-батько – прийомний батько Мауглі. Сірий брат – син вовчиці Ракші разом з яким ріс Мауглі. Мессуа – прийомна мати Мауглі, коли він повернувся до людей. Бульдео – сільський мисливець, ворог Мауглі. Бандар-логи – скажені мавпи, які викрали Мауглі. Хатхі (Хати) – слон. Чіль (в американському виданні – Ранн) – шуліка. В деяких перекладах – яструб. У Кіплінга – kite, так називають всіх птахів сімейства яструбиних, в тому числі і шулік. Руді пси – зграя червоних вовків, вороги Мауглі. Манг – нетопир або просто кажан. Іккі (в ранньому варіанті Сахи) – дикобраз. Мао – павич. Рама – ватажок стада буйволів, яких врятував Мауглі, повернувшись до людей. Білий котик – морський котик, відшукав для своїх родичів безпечні острова. Н Морський Ловець – батько білого котика. Морський Чарівник – морж. Рікі-Тікі-Таві – мангуст. Наг – індійська кобра. Маленький Тумаї – хлопчик-індус, син погонича слонів. Кала Наг – ручний слон. Кала Наг в перекладі означає Чорний Змій. Двухвостка – бойовий слон. Біллі – “мул для перенесення казенної частини гармати номер два, з першої батареї гірських знарядь”.

    Риси характеру героїв “Мауглі”

    ГероїОзначення-епітети
    Батько ВовкЗаконослухняний, розважливий
    Мати Вовчиця (Ракша)Смілива, милосердна
    Шакал ТабакіКапосний, підлесливий
    Шер-ХанЖорстокий, зажерливий
    Мауглі-ЖабеняСлабеньке, ніжне, веселе
    АкелаМудрий
    Ведмідь БалуДобрий, розумний, трохи лінькуватий
    Пантера БагіраДобра, сильна, незалежна, смілива

  • “Кольорові миші” Ліна Костенко

    Вірш “Кольорові миші” Ліна Костенко

    Давно,
    іще в шістсот якомусь році,
    ну, цебто більш як три віки тому,
    коли носили шпаги ще при боці
    і розважали стратами юрму,
    коли відьом палили при народі,
    коли наук не знали ще ладом (1), –

    Кажу, давно, кажу, у Вишогроді
    підсудна Анна стала пред судом.

    Було тій Анні, може, десять рочків,
    її привів розлючений сусід.
    Багряне листя, кілька тих листочків,
    останнє листя із кленових віт
    було на стіл покладене, як доказ,
    і шаруділо тихо на сукні.
    Осіннє сонце, яблуко-недоквас,
    стояло в голих кленах у вікні.

    І той сусід сказав тоді у тиші:
    – Панове судді! Я її привів.
    Вона робила… кольорові миші
    з оцих ось жовтих і сухих листків.
    Ото складе листочок до листочка,
    два рази хукне – так і побіжать.
    У мене діти, в мене син і дочки,
    у них цяцьки так жужмом (2) і лежать.
    Вони були нормальні і здорові.
    а ця чаклунка збила їх з пуття.
    Вночі їм сняться миші кольорові.
    Од тих мишей немає нам життя!

    Тоді суддя в судейській чорній мантії (3)
    сказав:
    – Життя – це справа без гарантії.
    Чаклунок ми караєм по закону.
    Перехрестіться, пане, на ікону.
    Скажіть суду: вона із димаря
    вночі літала чи згасила зірку (4)?.
    Чи вам ті миші згризли сухаря,
    а чи прогризли у підлозі нірку?

    Сусід сказав, що миші ті якраз
    такої шкоди не чинили зроду,
    що в господарстві наче все гаразд,
    а йдеться швидше про моральну шкоду.

    Суддя спитав: – Вони на вас гарчать?
    – Та, – каже, – ні. Але вони яскраві. –
    Два рази хукнув писар на печать.
    Сиділа тихо дівчинка на лаві.

    Був сірий день. І сірий був сусід.
    І сірий стіл. І сірі були двері.
    І раптом нявкнув кольоровий кіт.
    Залив чорнилом вирок на папері.

    (1) Ладом – так, як треба.
    (2) Жужмом – купою, одне на одному, як-небудь.
    (3) Мантія – довгий широкий одягу вигляді плаща, що спадає до землі. У давнину такі дії приписували відьмам.
    (4) У давнину такі дії приписували відьмам

  • “Гетьман” Старицький образ Богдана Хмельницького

    Образ Богдана Хмельницького у баладі М. Старицького “Гетьман”

    Багато славних імен знає історія України. Ці імена лунають крізь століття як великий гімн нашій землі, народу-борцю, державі. Та однією з найвидатніших постатей в історії України є постать гетьмана Богдана Хмельницького, який був одним із найосвіченіших людей свого часу, розумним дипломатом і видатним полководцем. Запорожці поважали його за розум і козацьку відвагу. Ставши гетьманом, Богдан Хмельницький очолив боротьбу українського народу проти польської шляхти. Образ народного героя оспівано в багатьох піснях, народних думах, у творах поетів і письменників. Та разом з тим постать гетьмана і його роль в історії України неоднозначна. Згадаймо твір-містерію Тараса Шевченка “Великий льох”, у якому поет розглядає образ Прісі, душа якої після смерті не знає спокою, адже за життя дівчина перейшла з повними відрами дорогу Богдану Хмельницькому, який із старшиною “їхав в Переяслав Москві присягати”. Саме злука з Москвою стала тим непростим і неоднозначним рішенням гетьмана, що на довгі століття “прив’язало” Україну до північної сусідки.

    Після смерті Богдана Хмельницького поховали в Суботові поряд із старшим сином Тимофієм. Іллінська церква мала стати родинною усипальницею Хмельницьких, але 1664 року Стефан Чарнецький сплюндрував Суботів, наказав викинути тіла гетьмана і його сина з родинної гробниці, спалити їх, а попелом заправити гармату й вистрілити. Так це було чи ні – невідомо, але могила Хмельницького не збереглася.

    Михайло Старицький не раз звертався до образу Богдана Хмельницького та І до Хмельниччини, героїчного періоду в історії України. У баладі “Гетьман” письменник розповідає фантастичну історію про одну ніч на Водохрещу, коли гетьман 1 постає з могили-печери і їде рідною землею, Ясногривий кінь летить “по хвилі холодній Дніпра”, аж “боки йому димом парують, вогнем його очі горять”. Цілий рік у невідомій печері лежить кістяк незнаного гетьмана, якому немає місця в рідній стороні, бо розрив лихий ворог його могилу, “по полю кістки розметав”. Весняні струмки скотили кістки гетьмана “до батька Славути”, “а той свого сина останки сховав у печері-труні”. У ніч під Водохрещу тужлива удовиця “ронить криваву сльозу”, і коли та сльоза палає на кістяк, гетьман оживає, сідає на коня і мчить рідною землею. Він не пізнає знайомі місця, адже у вільному колись степу “простяглись залізниці”, “повстали будови дворців”, стоять обдерті хати, а дівчата працюють на сахарнях. Гетьману соромно від того, “що кров’ю геть змив Україну та й стиснув ще гіршим ярмом неволі під царською рукою”.

    Він стає на майдані і починає скликати славне козацтво:

    Зове Богуна, Кривоноса,
    Зове і надію одну –
    Свого безталанного сина,
    Що рано поліг у труну…

    Гетьман кличе усіх їх повстати за народ, який сам же запродав старшині “в давню годину”. Але на той клич немає жодної відповіді: одні чубаті брати полягли в битвах, “других повкладали кати”, а треті відцуралися від слави свого народу. Змучений розпачем і безнадією, гетьман після крику третього півня сідає на коня й, ридаючи, повертається у свою могилу, щоб через рік знову повстати з мертвих, знову без жодної надії скликати на боротьбу за уярмлений народ своїх побратимів.

    У баладі “Гетьман” Старицький відходить від загальноприйнятої думки про те, що Богдан Хмельницький тільки герой і спаситель краю. Не випадково поет починає твір розповіддю про наругу польського воєводи над могилою батька й сина Хмельницьких. Чому Бог допустив таке святотатство? Може, й справді гетьман на довгі століття занапастив долю рідного народу хибними кроками? Хто зараз може розсудити, де правда, а де лжа? Поет по-своєму осмислює образ Богдана Хмельницького, “підводить” його з могили, щоб бунтівний дух гетьмана нагадував нащадкам про славне минуле й не давав перетворитися на безсловесних рабів.

  • Галицько-Волинська держава за нащадків Данила Романовича ЗНО

    Далі наведено хронологічний довідник чергового об’єднання та занепаду Галицько-Волинської держави за нащадків Данила Романовича.

    Галицько-Волинська держава за нащадків Данила Романовича ЗНО

      після смерті Данила в 1264 р. його королівство розпалося. Найактивнішим з його синів був Лев, який переніс свою столицю до Львова; знову об’єднав державу онук Данила Юрій І Львович (1301-1308 рр. або 1301-1315 рр.): прийняття титулу короля Русі, як і його дід Данило Галицький; створення окремої української православної митрополії – Галицької; перенесення столиці до економічно розвинутого Володимира; втрата частини Закарпаття (захопила Угорщина) і Люблінської землі (захопила Польща); його сини Андрій і Лев II правили удвох. З їхньою смертю в 1323 р. династія Романовичів по чоловічій лінії урвалася; у 1325 р. галицько-волинські бояри князем обрали Болеслава, сина Марії, сестри Андрія і Лева II, який прийняв православ’я та ім’я Юрія. Він правив до 1340 р., коли був отруєний. Така доля спіткала Юрія II Болеслава через ускладнення релігійної ситуації; його смертю скористалися Польща й Угорщина, які прагнули збільшити свої території за рахунок українських земель. Князівство як єдина держава перестало існувати.

  • Соціальна нерівність: види, передумови, причини

    У кожному суспільстві існує соціальна нерівність.

    Соціальна нерівність – система відносин у суспільстві, яку характеризує нерівномірний розподіл дефіцитних ресурсів суспільства (грошей, влади, освіти і престижу) між різними стратами, або верствами, населення.

    Причини соціальної нерівності

    Факт наявності соціальної нерівності означає, що люди мають нерівний доступ до ресурсів суспільства та його благ, розрізняються ступенем впливу і влади, мають нерівні можливості для особистісного та професійного зростання.

    Види нерівності

      Статева, Вікова, Національно-етнічна, Релігійна, Політична, Економічна, Культурна, Освітня

    Передумови соціальної нерівності:

    А) нерівність здібностей і можливостей;

    Б) обмеженість ресурсів суспільства.

    Соціальна нерівність є причиною і наслідком соціального розшарування (соціальної стратифікації).

    Стратифікація (Лат. Stratum – шар, пласт і Facere – робити) – процес і результат диференціації суспільства на різні соціальні прошарки, що відрізняються за своїм суспільним статусом.

    Страта – сукупність сімей та індивідів, що мають певний соціальний рівень за доходами, добробутом, владою або престижем.

  • Приклади двостатевих і одностатевих квіток

    Приклади двостатевих і одностатевих квіток

    Квіти бувають одно – і двостатеві. Одностатеві квітки несуть або тільки маточки, або тільки тичинки, як, наприклад, у дуба, тиса, тополі. У двостатевих (гермафродитних) чоловічі і жіночі статеві органи розвиваються в одній квітці (проліски, горох).

    Приклади двостатевих квіток:

      яблуня, груша, слива, суниця, жовтець, проліски, горох.

    Приклади одностатевих квіток :

      коноплі, тополя, кукурудза, дуб, тис

    У кукурудзи чоловічі квітки зібрані на верхівці у волотеподібні суцвіття, а жіночі – в суцвіття початок, що, як правило, формуються в пазухах листків.

    У двостатевій квітці проходять мікро – і мегаспорогенез, мікро – і мегагаметогенез, запилення, запліднення, розвиток зародка, утворення плоду з насінням. Поява квітки в процесі еволюції – ароморфоз, який забезпечив широке розселення покритонасінних на Землі.

  • Як чистити срібло?

    Напевно важко знайти людину у котрої б не було виробів зі срібла: прикраси, столове срібло, статуетки, срібні монети та інші вироби з цього металу. Але під впливом зовнішніх факторів таких як неправильне зберігання срібла, реакція срібних виробів з сіркою, проба срібла та індивідуальні особливості організму – власника.

    Часто виникає питання, чому у деяких людей срібло темніє дуже швидко, а у інших роками залишається у відмінному стані. Відповідь досить проста, у людей з підвищеним вмістом сірки в поті – срібло темніє швидше, а у людей з підвищеним вмістом азоту в поті може не темніти зовсім. Так само велику роль відіграють дбайливе ставлення до срібних виробам і довкілля в якому вони знаходяться.

    Виявляється срібні вироби не так складно почистити і надати їм вигляду нового виробу і тому для тих хто бажає почистити срібло самостійно надаємо наступні поради та “рецепти”.

    Як правильно чистити срібло у домашніх умовах

    Як чистити срібло нашатирним спиртом:
    Один з найпоширеніших способів, це чищення срібла нашатирним спиртом. Купуємо в аптеці 10%-й нашатирний спирт і відмочується в ньому срібний виріб 10 -15 хвилин. Зазвичай, цей спосіб допомагає і не забирає багато часу і сил. Після промиваємо виріб водою та сушимо.

    Чистимо срібло сірчаною кислотою:

    Цей спосіб доцільно використовувати, якщо з якихось причин дістати сірчану кислоту для Вас простіше чи вона є в наявності. Наприклад розбавити водою сірчану кислоту для акумуляторів. Далі в 10% – му розчині сірчаної кислоти необхідно прокип’ятити виріб, потім промити його водою.

    Чистимо срібло лимонною кислотою:

    Відмінний і доступний спосіб чищення срібла, це кип’ятіння срібного вироби в розчині лимонної кислоти. Для цього беремо літрову банку, наливаємо в неї води 0.5- 0.7л. Висипаємо туди 100гр. лимонної кислоти і ставимо банку на водяну баню. Беремо шматочок мідного дроту і кидаємо його у воду. Так само можна загнути дріт на горлечко банки і загнути інший кінець, щоб їм можна було зачепити срібний виріб і під час кип’ятіння діставати його з ємності і контролювати процес ” готовності”. Кип’ятимо 15 -30хвилин, промиваємо водою. Можна ще промити в розчині соди.

    Чистимо срібло содою:

    Наливаємо в кухлик 0.5 літра води, висипаємо туди 1-2 столові ложки харчової соди. Перемішуємо і ставимо на вогонь. Як закипить вода кидаємо в неї шматочок звичайної фольги для приготування їжі. Слідом кидаємо у воду срібний виріб. Через 10-15 секунд виріб можна діставати, воно буде блищати. Промити водою.

    Чистимо срібло кока – колою:

    Кажуть кип’ятіння срібла в кока – колі в перебігу 3-5 хвилин ефективно видаляє темну плівку з срібла. Якщо Ви пробували чи спробуєте прохання залишити коментар щоб спростувати чи підтвердити можливість чищення срібла кока-колою.

    Чистимо срібло сіллю:

    Також є поради з очищення срібла звичайної харчовою сіллю. Для цього знадобиться ємність в яку наливаємо 200мл. води і одну чайну ложку солі, перемішуємо і кладемо в неї срібло на кілька годин. Для прискорення процесу можна спробувати прокип’ятити в цьому розчині срібло хвилин 10-15. Промити водою.

    Механічна чистка срібла:

    До механічної чищенні срібла відносяться такі способи, які завдяки механічному впливу видаляють темну плівку з поверхні срібла. Даним способом не рекомендовано чистити дорогі срібні вироби, так як механічний вплив це зняття невеликого шару з поверхні, а зробити це не пошкодивши поверхню виробу досить складно. І хоча подряпини на сріблі від такого чищення будуть на стільки непомітні, що оком цього не побачити, все ж сам факт не є приємним.

    Чистимо срібло канцелярським ластиком:

    Спосіб приваблює своєю простотою і доступністю. Практично на будь-якому письмовому столі є ластик для олівців. Срібло полірується досить добре і швидко. Спосіб підходить для не складних срібних виробів. Плетений ланцюжок ластиком відполірувати буде дуже складно.

    Чистимо срібло зубною пастою:
    Плюси – доступність.

    Мінуси – метушня з щіткою і мікроподряпини.

    Спеціальні засоби для чищення срібла:

    У ювелірних магазинах продаються різноманітні засоби для чищення та полірування срібних виробів. Переваги таких засобів згідно з рекламою це те, що вони не тільки видаляють забруднення і окиси на сріблі, але і створюють захисну плівку на поверхні виробу, яка в подальшому захищає його від впливу шкідливих факторів. Головною корисною перевагою такого чищення є те, якщо ви не звикли нікому довіряти і дуже переживаєте за власне срібло, то це надасть вас душевного спокою.

    Якщо ви можете порадити користувачам інші способи правильного чищення срібла, прохання добавити їх у коментарях.

  • “Дон Кіхот” переказ

    “Дон Кіхот” короткий переказ роману Сервантеса ви можете прочитати в цій статті.

    “Дон Кіхот” переказ

    Головний герой жив у селі Ламанчі, майно у нього було невелике – спис, щит, старий кінь і собака. Його прізвище було Кехана. Вік героя наближався до п’ятдесяти років. Він захоплювався читанням лицарським романів і поступово представив себе подорожуючим лицарем. Він начистив свої старі обладунки, коню дав більше горде ім’я Росіант, себе назвав Дон Кіхотом і відправився в мандри. За всіма лицарськими правилами він вибрав собі даму серця-Альдонсу Лоренсо, для себе він став називати її Дульсінеєю.

    Дон Кіхот їхав цілий день. Втомлений, він вирішив зупинитися на заїжджому дворі. Герой попросив господаря присвятити його в лицарі, посвята заключалася в запотиличнику і ударі шпагою по спині. Коли власник заїжджого двору запитав у лицаря, чи є у нього гроші, Дон Кіхот відповів, що в романах нічого не було про гроші, тому він не взяв їх з собою. Але, все ж, новоспечений лицар вирішив повернутися додому, щоб запастися грошима і одягом.

    По дорозі герой проявив благородство і заступився за хлопчика, якого ображав селянин. Дон Кіхот вирішив знайти собі зброєносця і запропонував цю посаду при ньому хліборобу Санчо Панси. Вночі вони знову вирушили в подорож. Їм зустрілися вітряні млини, які здалися Дон Кіхоту велетнями. Він кинувся битися з ними. Крило млина відкинуло лицаря на землю, його спис зламався в щепкі. За вороже військо Дон Кіхот сприйняв стадо баранів. За це йому дуже сильно дісталося від пастухів, які закидали його камінням.

    Санчо Панса став називати героя Лицарем Сумного образу через сумне обличчя Дон Кіхота. В горах мандрівникам вдалося виявити валізу з золотими монетами і деяким одягом. Гроші Дон Кіхот віддав зброєносцеві. Потім Дон Кіхот пише кілька листів, один з них-любовне послання до Дульсінеї, інше своєї племінниці. За задумом лицаря їх повинен був доставити Санчо Панса.

    Але він відправився в село без них. Повернувшись, зброєносець збрехав Дон Кіхоту, що Дульсінея хоче з ним зустрітися. Але лицар відповів, що він повинен для початку стати гідним і зробити ще більше подвигів. Подорожні продовжили свій шлях і зупинилися на заїжджому дворі. Всю ніч у сні Дон Кіхот боровся з ворогами. На ранок один із зупинених на заїжджому дворі стражників впізнав в Дон Кіхоті розшукуваного порушника.

    Виявилося, що лицаря шукають за звільнення втікачів каторжників. Спочатку Дон Кіхота хотіли везти в міську в’язницю, але потім відпустили разом з Санчо Панси в рідне село. Дон Кіхот захворів на цілий місяць. Потім він дізнався від свого зброєносця, що про їх пригоди придумана справжня книга, яку всі читають.

    Товариші вирушили в нову подорож. На цей раз в місто Тобосо, де жила Дульсінея. Виявилося, що Дон Кіхот не тільки не знає адреси коханої, але ніколи не бачив її в обличчя. Про це здогадався Санчо Панса і вирішив видати за Дульсинею просту селянку. Дон Кіхот появу грубої некрасивої селянки розцінив як витівки злих сил.

    Одного разу на зеленому лузі Дон Кіхот став свідком герцогського полювання. Герцогиня зачитувалася романом про Дон Кіхота. Лицар був зустрінутий з повагою і запрошений в замок. Незабаром герцог разом з почтом направив Санчо Пансо в одне з містечок. Там зброєносцеві вручили титул довічного губернатора Баратаріі. Там йому доводилося встановлювати свої порядки, а також захищати місто від ворога. Але незабаром Санчо Пансі набридли ці десять днів губернаторства і він, сівши на осла, поспішив повернутися до Дон Кіхота. Лицареві теж набридло спокійне життя у герцога.

    Товариші знову вирушили в дорогу. Ще трохи помандрувавши, мандрівники повернулися в рідне село. Дон Кіхот став пастухом. Перед смертю герой згадав своє справжнє ім’я-Алонсо Кіхано. Він винуватив у всьому лицарські романи, які затуманили розум. Помер він як звичайна людина, а не як мандрівний лицар.

  • Типи видоутворення

    В цій статті розглянемо Які є типи видоутворення Та приклади видоутворення.

    Типи видоутворення

    Видоутворення – це еволюційний процес виникнення нових видів. На відміну від мікроеволюції, воно має необоротний характер.

    Видоутворення найчастіше відбувається за допомогою Дивергенції, коли від вихідної форми виникають два або більше нових видів. Здебільшого воно є наслідком різних форм ізоляції.

    Розрізняють такі Типи видоутворення :

    – географічне;

    – екологічне.

    Географічне видоутворення відбувається внаслідок географічної ізоляції. Існує багато типів географічного видоутворення. Це і класичні спостереження Ч. Дарвіна над різноманіттям в’юрків на островах Галапагосу, і величезний матеріал, накопичений систематиками.

    Приклади географічного видоутворення – для пояснення фактів географічного видоутворення слід врахувати дані палеогеографії (науки про будову земної поверхні минулих епох) та геології (науки про будову Землі). Наприклад, у Північній Америці мешкають види бобрів і норок, близькі до євразійських. За геологічними даними, кілька сотень тисяч років тому Азія та Північна Америка були з’єднані суходільним містком. На їхній спільній території мешкали одні й ті самі види норок і бобрів. Після утворення Берингової протоки внаслідок географічної ізоляції євразійські та американські популяції цих тварин перетворились на окремі види.

    Екологічне видоутворення відбувається внаслідок екологічної ізоляції.

    Приклади екологічного видоутворення – наприклад, кілька видів синиць мешкають в одних і тих самих екосистемах й утворюють змішані зграйки. Кожен з них відрізняється за місцем живлення (одні збирають корм на землі, інші – на стовбурах дерев або в їхніх кронах), складом їжі (тваринна, рослинна або змішана), місцями гніздівель, шлюбною поведінкою тощо.

    Досить часто у рослин і рідше у тварин (наприклад у жаб) види утворюються внаслідок Виникнення поліплоїдних форм. За умови несхрещуваності з вихідними формами формується новий вид.

    Інколи новий вид виникає внаслідок Схрещування між особинами близьких видів за умови, що гібридні нащадки здатні до розмноження. Якщо популяції таких гібридних особин існують тривалий час і сформували в екосистемах власні екологічні ніші, то їх вважають окремими видами. Наприклад, м’ята перцева –культурна рослина, яка часто дичавіє, є гібридом колосоподібної та водяної; їстівна жаба виникла в результаті схрещування трав’яної та ставкової жаб тощо.

    У деяких видів з вузьким ареалом відомий ряд послідовних предкових видів, які переходили один в одного у процесі історичного розвитку без дивергенції. Такі ряди відомі, наприклад, для деяких черевоногих молюсків –мешканців Великих Озер у Північній Америці. Кожен із сучасних видів цих молюсків має довгий ряд видів –попередників.

  • Пауло Коельо біографія скорочено

    Пауло Коельо коротка біографія На українській мові викладена в цій статті.

    Пауло Коельо біографія скорочено

    Народився 24 серпня 1947 року в Ріо-де-Жанейро в благополучній родині інженера.

    У сім років він був відправлений в єзуїтську школу Святого Ігнатія Лойоли, де вперше проявляється його бажання писати книги.

    Його батько був інженером, тому його з дитинства налаштовували йти по стопах батька. Однак, у юнака були інші плани на життя – він твердо вирішив стати письменником. Батьки сприйняли це як протест і це призвело до того, що у віці 17 років Пауло Коельо потрапив в психіатричну клініку. Через три роки його випустили після трьох спроб втечі.

    Його сім’я змирилася з тим, що “нормальної” роботою він займатися не буде. Пауло Коельо продовжував займатися театром і журналістикою.

    Вийшовши з клініки, Коельйо стає хіпі. Він читає все без перебору від Маркса й Леніна до “Бхагават-гіти”. Потім, засновує підпільний журнал “2001”, у якому обговорювалися проблеми духовності, Апокаліпсис. Крім того Пауло писав тексти анархічних пісень. Рок-гурт Raul Seixas зробив ці тексти такими популярними, що Коельйо відразу стає багатим і знаменитим. Він продовжує шукати себе: працює журналістом у газеті, намагається реалізуватися в театральній режисурі і драматургії.

    Але незабаром теми його віршів привернули увагу влади. Коельйо звинувачують у підривній антиурядовій діяльності, за що тричі заарештовують і піддають катуванням.

    Вийшовши з в’язниці, Коельйо вирішує, що прийшов час зробитися розсудливим і стати нормальною людиною. Він перестає писати і робить кар’єру в CBS Records. Але в один прекрасний день його звільняють без усяких пояснень.

    У 1970 році почав подорожувати по Мексиці, Перу, Болівії, Чилі, Європі та Північній Африці.

    Через два роки Коельо повернувся до Бразилії і почав складати вірші для пісень, що стали потім дуже популярними, працюючи з відомими бразильськими виконавцями, такими як Рауль Сейшас.

    Зараз він живе зі своєю дружиною, Христиною, в Ріо-де-Жанейро, в Бразилії, і в Тарбі, у Франції.

    Пауло Коельо удостоєний безлічі впливових міжнародних нагород, є членом Бразильської літературної академії (ABL).

    Пауло Коельо відомі книги

      “Паломництво” або “Щоденник мага” / O Diario de um Mago, 1987, рос. пер 2006 “Алхімік” / O Alquimista, 1988, рус. пер. 1 998 “Брида” / Brida, 1990, рос. пров. 2008 “Валькірії” / As Valkirias, 1992, рос. пров. 2011 “Мактуб” / Maktub, 1994, рос. пров. 2008 “На березі Ріо-Пьедра села я й заплакала” / Na margem do rio Piedra eu sentei e chorei, 1994, рос. пров. 2002 “П’ята гора” / O Monte Cinco, 1996, рус. пер. 2001 “Книга воїна світла” / Manual do guerreiro da luz, 1997, рус. пер. 2002 “Любовні листи пророка”, 1997, ніколи не переводилася на англійську “Вероніка вирішує померти” / Veronika decide morrer, 1998, рус. пер. 2001 “Диявол і сеньйора Прим” / O Demonio e a srta Prym, 2000., рус. пер. 2002 “Батьки, сини й діди” / Historias para pais, filhos e netos, 2001. “Одинадцять хвилин” / Onze Minutos, 2003 рус. пер. 2003 “Заїр”, 2005 / O Zahir, рус. пер. 2005 “Відьма з Портобелло” / A bruxa de Portobello, 2007, рус. пер. 2007 “Переможець залишається один” / O Vencedor Esta So, 2008, рус. пер. 2009 “Алеф”, 2011 “Манускрипт, знайдений в Акко”, 2012 “Подібно річці”, 2006 “Кохання. Вибрані висловлювання ” “Адюльтер”, 2014