Гумореска “Тарас Бульба в Києві” – показує, що наша мова забруднюеться поганими словами, що наші люди стають жорстокими і несправедливими стосовно старших людей. Це гірка правда нашого буття. Співчуваю тим людям, які життя поклали за нашу незалежність і такий “дарунок” отримали на останок від свої “вдячних” нащадків.
Аналіз “Тарас Бульба в Києві” Павло Глазовий
Тема “Тарас Бульба в Києві”: здивування Тараса Бульби від досягнень сучасного світу.
Ідея “Тарас Бульба в Києві”: уславлення народу, який завдяки власній сумлінній праці є творцем цивілізації і водночас засудження тих, хто живе паразитизмом, намагаючись здобувати хліб “легким шляхом”.
Основна думка: порівнюючи минуле з сучасністю, П. Глазовий пишається досягненнями людини-працівника, засуджуючи дармоїдів, гульвіс, пияк.
Жанр “Тарас Бульба в Києві”: гумореска; за визначенням самого автора, “майже поема”.
Проблематика “Тарас Бульба в Києві”:
- минуле й сучасне; працьовитість і паразитизм; краса і потворність.
Художні засоби “Тарас Бульба в Києві”
Метафори: “Тарас Бульба з’явився”, “земля уродила”, “пролітали кораблі”, “кипить робота”, “не тріщатимуть полиці”, “тягнеться собачка”.
Епітети: “пишна столиця”, “славний козак”, “ясні павільйони”, “глибокі поклони”, “золоті людські руки”, “земля щедра”, “Дніпро миле”, “світле свято”, “час гарячий”, “зачухані суб’єкти”.
Порівняння: “павільйони – храми”, “радів козак-запорожець, як на світлім святі”, “почорніли, наче від сажі”, “здоровенний, як казан, кулак”.
Звертання: “Скажіть мені, голубоньки…”, “Як змінилася ти дуже, столице кохана”, “Ей, папаша…”, “Як ви можете, нікчеми…”, “Геть, недолюдки погані”.
Риторичні оклики: “…гарна та пишна столиця!”, “Як ви жити, любі діти, чисто й гарно стали!”, “Веселі ви, діду!”, “Рай та й годі!”, “Як тут гарно всюди!”, “Як змінилася ти дуже, столице кохана!”, “Не можу я второпати, бий його хвороба!”, “Сообразім на трьох!”, “Геть, недолюдки погані!”.
Риторичні запитання: “То скажіть же, де столиці кінець і початок?”, “Скажіть мені, голубоньки, чи пекло тут близько?”, “А хто ж тоді у вагонах двері зачиняє?”, “А хто ж тоді вам вагони тягне у тунелі?”, “А хто ж тоді причепив тут полум’я до стелі?”, “А хто ж тоді тягне сходи, на яких я йду?”, ” А чого ж то на тім боці валяються люди?”, “Чого вони почорніли, неначе від сажі?”, “Що ж це за порядки?”, “Яку користь козакові дає ця худоба?”, “…що за дивина?”, “Звідкіля на Україні отака шпана?”, “Щоб лигав сивуху з вами біля смітника?”.
Сюжет “Тарас Бульба в Києві”
Герою твору сниться, що Тарас Бульба крокує по сучасному Києву і дивується красою столиці. Проїхався на таксі, побував на Виставці, подивився нові квартири, побачив метро, поспілкувався з черговими дівчатами в метрополітені про досягнення сучасної техніки, помилувався Дніпром, здивовано сприйняв “кораблі крилаті”. Зневажливо поставився гість з минулого до тих, хто у будній день гріється на сонці, прогулюється безпечно з собакою. Найбільше обурення у Тараса Бульби викликала “шпана”, що запрошувала його випити пляшку біля смітника. Натомість герой показав “здоровенний, як казан, кулак”, і порушники порядку втекли.
Композиція “Тарас Бульба в Києві”
Події відбуваються уві сні ліричного героя: Тарас Бульба подорожує по Києву, милується його красою, досягненнями киян, а також обурюється і зневажливо ставиться до ледарів, негативних явищ у суспільстві. Експозиція: Тарас Бульба уві сні з’являється в Києві. Зав’язка: захоплення героя досягненнями сучасності, які він порівнює з минулим.
Кульмінація: здивування запорожця досягненнями людей-працівників і зневага до паразитів суспільства.
Розв’язка: “Отаке видіння уві сні було”
Характеристика образу Тараса Бульби
Тарас Бульба – історична постать з минулого. Поведінка героя. (“Іде, бадьориться”, “скидав шапку й відважував глибокі поклони”, “…розімнуся, освіжуся, прогуляюсь пішки”, “здоровенний, як казан, кулак”)
Риси характеру запорожця:
а) добрий;
б) вимогливий;
в) порядний;
г) чемний;
д) справедливий;
е) шанує працю і зневажливо ставиться до ледачих, паразитів;
ж) вразливий.