Author: admin

  • Чому мову вважають візитною карткою людини?

    Загальновизнаним є факт, що мова – це своєрідна візитна картка кожної людини. Саме вона дає змогу судити про її освіченість, ерудицію, начитаність та професіоналізм.

    Діалог “Чому мову вважають візитною карткою людини?”

    Доповніть репліки діалогу, визначте його різновид. Відповідь обгрунтуйте.

    – Чому мову вважають візитною карткою людини?

    – Та тому, що по тому, як людина говорить, ми пізнаємо, з ким маємо справу.

    – Можемо визначити ступінь інтелігентності, сказав би вчений.

    – …

    – Ступінь її психологічної урівноваженості, ступінь її можливої закомплексованості.

    – …

    – Розвивати і вдосконалювати своє мовлення.

    – …

    – Тому, що мова – втілення думки: що багатша думка, то багатша мова.

    – …

    – Ні, не я.

    – …

    – М. Рильський.

    – Людину, яка зрікається легко й добровільно рідної мови, Б. Харчук назвав нещасною, неправдивою людиною.

  • “Домбі і син” аналіз

    “Домбі і син” аналіз

    Автор : Чарлз Діккенс

    Повна назва: “Торговельний дім Домбі і син. Торгівля оптом, у роздріб і на експорт”

    Дата написання: 1848 рік.

    Жанр: соціально-психологічний роман.

    Художній метод: класичний реалізм.

    Тема твору : історія багатьох доль, об’єднаних розвитком однієї торгової фірми; зображення сімейної кризи як моделі загального неблагополуччя світу. Тема людського страждання.

    Ідея твору : згубність людської пихи, егоїзму.

    Мета твору : розкрити характер стосунків між людьми в тогочасному суспільстві через сімейні відносини, підняти завісу над механізмами знеособлення людини, закономірностями, які діяли у світі.

    Ідейно-художній центр роману : образ містера Домбі-старшого, англійського комерсанта.

    Конфлікти роману : моральний – протистояння гуманізму і бездушності; – філософський – конфлікт між вірою в прогрес, яку поділяли з Діккенсом усі вікторіанці, і зневірою в можливостях англійської державної системи.

    Проблеми твору : криза родини і честолюбних надій; виховання в буржуазній школі; пагубного впливу грошей на свідомість і долю людини; сімейних взаємин, класового розшарування.

    Засіб сатиричного зображення: Гіпербола.

    Принцип побудови оповіді : роман із чіткою фабулою, що визначає інші сюжетні лінії. Автор стежить за тим, щоб внутрішній світ і вчинки героїв були психологічно вірогідними.

    Три історії: 1) занепад сім’ї 2) особистості 3) родинного бізнесу (фірми)

    Композиція :

    І-III розділи – експозиція і зав’язка сюжетної лінії містера Домбі (зав’язка передувала експозиції).

    IV розділ – експозиція і зав’язка лінії Уолтера Гея.

    Розвиток дії: дві сюжетні лінії переплітаються: а) смерть Поля: б) зрада Едіт і Каркера; в) банкрутство; г) розлука Уолтера і Флоренс.

    Кульмінація: плани містера Домбі заподіяти собі смерть.

    Розв ‘язка: ідилічна картина сімейного щастя.

    Система образів: герої роману діляться на дві групи. До першої – належать ті, хто “не має серця” або приглушує його поривання. Це Домбі, Каркер, майор Бегсток, місіс Чік, місіс Скьютон. До другої групи належать ті, які йдуть за покликом серця, не лякаються кохання і відгукаються на негаразди оточуючих. Це Флоренс, Поль, Уолтер Гей, капітан Катл, Сол Джилс.

  • “Король Лір” скорочено

    “Король Лір” скорочено за актами п’єси Шекспіра Ви можете згадати за 20 хвилин.

    “Король Лір” 1 акт скорочено

    Сцена 1. Король Британії Лір, зостарившись, вирішує розділити своє царство між трьома дочками і провести кінець життя в спокої. Зібравши рідних, він вимагає, щоб дочки перед цією знаменною подією висловили йому свою любов. Дві старших – Гонерилья і Регана (дружини герцогів Олбені і Корнуола) – вимовляють перед батьком нудотні, улесливі мови. Але третя дочка Ліра, прямодушному Корделія, з огиди до нещирості сестер, відмовляється від слащавих виливів на адресу батька і обмежується кількома стриманими словами. Старий Лір обурюється на це і гучно зрікається Корделії. Він виголошує, що розділить царство навпіл між Гонерілією і Реганой, а молодшої дочки не дасть нічого.

    Присутній при цьому благородний граф Кент пробує утримати короля від нерозумного кроку, однак Лір обсипає його лайкою і виганяє з країни. Дізнавшись, що Корделія не отримає своєї третини королівства, один з двох її женихів, герцог Бургундський, тут же відрікається від колишньої судженої. Але другий, король Французький, навпаки, із замилуванням безкорисливістю Корделії з радістю бере її в дружини. Корделія передрікає, що час покаже королю Ліру, яка з дочок дійсно любила його. Наприкінці сцени жадібні Гонерилья і Регана радяться наодинці, як приборкати старого “навіженого” батька і відібрати в нього останні залишки влади.

    Сцена 2 . Підступний Едмунд, незаконний син графа Глостера, мріє заволодіти батьківським спадком, відтіснивши законного сина, доброго і довірливого Едгара. З цією метою Едмунд показує Глостеру написаний підробленим почерком Едгара лист, в якому брат, нібито, пропонує йому вбити батька і розділити на двох його графство. Глостер вірить в обман. Едмунд переконує Едгара, що батько страшно гнівається на нього через якийсь наклеп, радить не попадатися до нього на очі і не ходити без зброї.

    Сцена 3 . Віддавши королівство двом старшим дочкам, Лір приїжджає жити до Гонерільї і герцога Олбені. Дізнавшись, що батько побив одного з її придворних, Гонерилья наказує своєму дворецькому, Освальду, звертатися з Ліром якомога грубіше, щоб навмисно викликати розрив з ним.

    Сцена 4 . Вигнаний з Британії граф Кент не втрачає вірності до Ліра, що вигнали його. Розуміючи, що дві старші дочки незабаром почнуть утискати батька-короля, Кент переодягається, змінює вигляд, приходить в палац до Гонерільї і надходить до Ліру на службу. Лір вже зауважує, що люди Гонерильї поводяться з ним без належної шанобливості. Улюблений блазень короля сміється над ним за те, що він вчинив, як дурень, добровільно відмовившись від влади.

    Гонерилья різко і гордовито розмовляє з батьком. Вона докоряє батька за удавані неподобства залишеного йому загону зі ста охоронців і вимагає розпустити половину з них. Обурений Лір проклинає Гонерилью і збирає своїх людей, щоб їхати від неї до Регани. Гонерилья посилає до Регани Освальда з листом, де закликає сестру діяти з нею заодно проти батьківських “безумств”.

    Сцена 5 . Лір доручає Кенту відвезти Регані послання, в якому повідомляє їй про свою сварку з Гонерільєю. Шут продовжує сміятися над королем і пророкує, що друга дочка обійдеться з ним нітрохи не краще першу.

    “Король Лір” 2 акт скорочено

    Сцена 1. Едмунд вселяє Едгару, що батько, граф Глостер, ще більше розлютився проти нього, і схиляє його бігти, куди очі дивляться. Едгар так і поступає. Едмунд розповідає батькові, що Едгар перед втечею напав на нього з мечем і намагався вбити. Глостер відрікається від законного сина і обіцяє заповідати всі свої володіння незаконному – Едмунду. У замок Глостера приїжджають Регана і її чоловік, герцог Корнуол. Регана отримала лист від Гонерильи і має намір допомагати їй в інтригах проти Ліра.

    Сцена 2 . Переодягнений граф Кент, який прибув до Регани з посланням від Ліра, зустрічає там посильного Гонерильї, Освальда, і накидається на цю підлу людину з мечем. Прибігли на шум Регана і герцог Корнуол наказують закувати Кента в колодки. Кент каже, що таке приниження посла короля Ліра є образою самому королю, проте ні Регану, ні Корнуола це не зупиняє. Вони, як і Гонерилья, прагнуть до відкритого розриву з Ліром.

    Сцена 3 . Втікши з батьківського замку Едгар дізнається, що його шукають з метою покарати як зрадника. Він вирішує переодягтися в бродячого божевільного.

    Сцена 4 . Прибулий в замок Глостера король Лір бачить там свого посла Кента закутим в колодки. Спочатку Лір відмовляється вірити, що йому нанесено таку образу. Регана і Корнуол виходять до нього. Король розповідає їм про зухвалість Гонерильи, але Регана у всьому виправдовує сестру. У замок прибуває і сама Гонерилья, в очі називаючи батька “божевільним і буркотуном”. Регана відмовляється дати Ліру притулок і наполягає на тому, щоб він повернувся до Гонерільї і розпустив не половину, а всіх своїх охоронців. Вражений до глибини душі король залишає замок, не знаючи, куди йти. Насувається страшна гроза, але дочки Ліра наказують замкнути ворота і не піклуються про те, де їх батько проведе бурхливу ніч.

    “Король Лір” 3 акт скорочено

    Сцена 1 . Граф Кент і один з придворних Ліра шукають кинутого дочками короля, який у розпачі бродить десь під відкритим небом посеред жахливої ​​грози.

    Сцена 2 . Лір під дощем вимовляє проникливі монологи про невдячність і безсердечність Гонерильї і Регани, поки його не знаходить Кент і веде сховатися курінь, що в стоїть неподалік.

    Сцена 3. Граф Глостер розповідає Едмунду, що в Британії висадилося французьке військо. Глостер співчуває Ліру і збирається допомогти йому у поверненні трону. Едмунд вирішує донести про цей таємний намір батька герцогу Корнуолу, розраховуючи, що той відніме у Глостера графство і передасть йому.

    Сцена 4 . Кент, Лір і шут підходять до куреня і виявляють там Едгара, який переодягнений в жебрацьке плаття і прикидається божевільним. З’явився тут же граф Глостер веде Ліра і всіх його супутників під надійний дах. Глостер не впізнає ні свого сина Едгара, ні графа Кента.

    Сцена 5 . Едмунд приносить герцогу Корнуола підроблений лист, з якого випливає, що його батько, Глостер, нібито, шпигував на користь Франції. Корнуол розпоряджається знайти і схопити Глостера. Його графський сан він передає Едмунду.

    Сцена 6 . Король Лір, наведений Глостером на розташовану поблизу замку ферму, майже позбавляється розуму від горя і в безумстві розігрує сцену суду над своїми дочками. Так як Ліру може загрожувати небезпека від Корнуола і Регани, Кент і блазень за порадою Глостера забирають короля на носилках в порт Дувр. Там все вже приготовлено для його втечі.

    Сцена 7 . Корнуол дізнається, що Глостер допоміг втекти королю Ліру. Глостера хапають і приводять до Регани і Корнуола, який в люті вириває у нього обидва ока. Один із слуг в спробі заступитися за Глостера ранить Корнуола мечем. Зрозумівши, що його оббрехав Едмунд, Глостер гірко кається за те, що сам повірив наклепу того ж обманщика на Едгара. Сліпого Глостера викидають на вулицю. Слуги вирішують дати йому в поводирі бродячого в окрузі божевільного – тобто Едгара.

    “Король Лір” 4 акт скорочено

    Сцена 1 . Сліпого Глостера приводять до Едгара. Той чує, як батько голосно стогне про свою несправедливість до нього, але вирішує поки не розкривати себе. Глостер просить, щоб Едгар відвів його Дувр: колишній граф хоче кинутися там в море з обриву.

    Сцена 2 . Едмунд приїжджає до Гонерільї в якості посланця від Регани. Чоловік Гонерильи, герцог Олбені, не схвалює її гордовитого поводження з батьком і не надто горить бажанням битися з французьким військом, яке висадилися з метою відновити королівські права Ліра. Незадоволена чоловіком Гонерилья намагається зав’язати любовний зв’язок з Едмундом. Гонець Регани повідомляє Гонерільї і герцогу Олбені про кончину герцога Корнуола: той помер від рани, отриманої в сутичці зі слугою, який заступився за Глостера.

    Сцена 3 . Кент у французькому таборі дізнається, що на чолі французького війська стоїть Корделія. Вона нітрохи не втратила любові до батька і прибула з армією захистити його від сестер. Проти французів вже виступили сили герцогів Олбені і Корнуола.

    Сцена 4 . Дізнавшись, що її батько майже збожеволів від горя, Корделія наказує знайти і лікувати його.

    Сцена 5. Залишившися вдовою Регана будує плани свого шлюбу з Едмундом і бачить у сестрі Гонерільї небезпечну суперницю. Дворецького Освальда Регана посилає знайти і вбити сліпого Глостера.

    Сцена 6 . Продовжуючи прикидатися божевільним, Едгар приводить свого батька в околиці Дувра. Там він ставить його на рівному місці і переконує, що перед ним морський обрив. Вирішивши покінчити з собою Глостер робить крок “з обриву”. Едгар знову підходить до нього і, розігруючи роль вже іншої людини, переконує батька, що він дійсно злетів зі скелі, але залишився живий. Обидва вони бачать схибленого короля Ліра у квітковому вінку, який бродить, вимовляючи химерні монологи, поки його не знаходять слуги Корделії і не відводять до лікаря. Раптово з’явився Освальд і намагається вбити Глостера, але гине в сутичці з Едгаром. Едгар знаходить у Освальда адресований Едмунду лист від Гонерильи. Та переконує Едмунда, щоб він під час битв з французами знайшов спосіб убити її чоловіка, герцога Олбені.

    Сцена 7. Турботи лікарів Корделії повертають Ліру розум. Прийшовши до тями, король розмовляє з Корделією, дякує її за любов і кається за свою колишню несправедливість до неї.

    “Король Лір” 5 акт скорочено

    Сцена 1 . У таборі британських військ Регана пропонує Едмунду свою любов. Між нею і Гонерільєю закипає вже явне суперництво через Едмунда. Переодягнений Едгар приходить до герцога Олбені і віддає йому листа, в якому Гонерилья будує плани його вбивства руками Едмунда. Едгар каже, що справжність листа він готовий довести шляхом судового поєдинку з Едмундом.

    Сцена 2 . Едгар і Глостер дізнаються, що в битві військо Корделії було розбите, а сама вона і король Лір потрапили в полон до британців.

    Сцена 3 . Захопивши короля Ліра і Корделія Едмунд наказує відвести їх у в’язницю і дає таємне розпорядження вбити обох. Регана оголошує, що бажає вийти заміж за Едмунда, але передбачаючи такий оборот Гонерилья встигає заздалегідь дати їй отруту. Регані стає погано, її відводять в намет. Герцог Олбені, прочитавши відданий йому Едгаром лист, звинувачує Едмунда у брехні і зраді. Герольд викликає охочого підтримати це звинувачення силою зброї. На поклик виходить Едгар, вступає в поєдинок з Едмундом, смертельно ранить його і називає своє справжнє ім’я. Олбені показує Гонерільї лист, де вона будує плани його вбивства. Та йде і заколюється кинджалом, зізнавшись перед смертю, що отруїла Регану. Едмунд перед кончиною розповідає про даний ним наказ вбити Ліра і Корделія. У в’язницю біжать, щоб врятувати нещасних, але дізнаються, що Корделія вже повішена там. Приведений з в’язниці король Лір вмирає біля тіла дочки. Олбені розпоряджається про їх похорони і просить Едгара і Кента бути його опорою у відродженні країни.

  • Борис Патон коротка біографія

    Борис Патон коротка біографія На українській мові викладена в цій статті.

    Борис Патон біографія скорочено

    Патон Борис Євгенович – український науковець у галузі зварювальних процесів, металургії і технологіїметалів, доктор технічних наук (1952); Президент НАН України (з 1962)

    Народився 27 листопада 1918 року в Києві в родині академіка Євгена Патона, директора Інституту електрозварювання і Наталії Патон, домогосподарки.

    У 1941-му Борис Євгенович закінчив Київський політехнічний інститут.

    У 1941-1942 роках – інженер електротехнічної лабораторії, завод “Червоне Сормово”, Горький.

    Понад 70 років працює в Інституті електрозварювання імені Є. О. Патона: в 1942 році став молодшим, а потім старшим науковим співробітником, завідувачем відділу, заступником директора. З 1953-го по теперішній час очолює Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона.

    У 1945 році Б. Патон захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук, а в 1952-му – доктора технічних наук. У 1951 році був обраний членом-кореспондентом, в 1958-му – дійсним членом (академіком) Академії наук України. З 1962 року є дійсним членом Академії наук СРСР (з 1992-го – Російської академії наук).

    Основні напрямки наукових досліджень. Патон – видатний учений в галузі електрозварювання, металургії і технології металів. Наукові дослідження присвячені процесам автоматичного і напівавтоматичного зварювання під флюсом, розробці теоретичних основ створення автоматів для зварювання та зварювальних джерел живлення; проблемам керування зварювальними процесами, створення нових перспективних конструкцій і функціональних матеріалів майбутнього. Під керівництвом Б. Патона створений принципово новий спосіб зварювання – електрошлаковий. Вчений очолив дослідження по застосуванню зварювальних джерел теплоти в цілях підвищення якості виплавленого металу, заснована нова галузь металургії – спецелектрометалургія.

    Саме Б. Патон вперше почав і активізував дослідження в області застосування зварювання і споріднених технологій в космосі, створення космічних конструкцій. Президент НАН України є визнаним лідером в цій сфері науково-технічної діяльності. Крім того, він головний ініціатор унікальної технології зварювання живих тканин, використовуваної в хірургії.

    Автор і співавтор понад 720 винаходів (500 іноземних патентів), більше 1200 різноманітних публікацій, в тому числі 20 наукових монографій.

    Борис Патон біографія на українській мові коротко може бути доповнена Цікавими фактами про Бориса Патона.

  • Цікаві факти про ялинку

    Чи знаєте ви щось цікаве про ялинку? Цікава інформація про ялинку для дітей і дорослих зібрана в цій статті.

    Цікаві факти про ялинку

    У природі налічується приблизно 40 видів ялин.

    Пагони ялин можуть рости навіть з коріння загиблого дерева.

    В середньому, ялини живуть 250 – 300 років (іноді й до 600).

    У Швеції росте ялина, якій понад 9550 років.

    Ялина відноситься до сімейства соснових.

    Музичні інструменти зроблені з ялини мають дивовижні звуки.

    Багато ялин досягають 18-60 метрів у висоту. Ситхинська ялина є однією з найвищих ялинок (висота 90 метрів).

    Кожна ялина виробляє Чоловічі і жіночі шишки.

    Деревина ялинки використовується у виробництві різних музичних інструментів, таких як скрипки, гітари, мандоліни, віолончелі, фортепіано та арфи. Дерево також має застосування в промисловості меблів і суднових щогл.

    Капітан Кук використовував свіжі пагони ялини для виробництва алкогольного напою, багатого вітаміном С. Споживання цього напою було обов’язкове серед екіпажу під час тривалих подорожей для запобігання цинги (захворювання, викликане дефіцитом вітаміну C).

    Цікавинки про ялинку, цікаві відомості про ялинку ви можете додавати через форму коментарів.

  • Як рись готується до зими?

    Як рись готується до зими, якщо Ви шукаєте відповідь на це запитання, то, прочитавши дану статтю, неодмінно її знайдете.

    Як рись готується до зими?

    Рись – єдиний представник родини котячих, який добре пристосований до снігу.

    Рись мешкає переважно у глухих хвойних лісах, на скелястих горах, та у чагарниках. Тварина не боїться лютих морозів, вона може спокійно існувати при -60°C. На зиму вони змінюють своє хутро на темніше.

    Ця кішка здатна здійснювати добові переходи довжиною до 30-35 кілометрів.

    До зими, як правило рись наїдає невеликий жировий підшкірний запас, який укупі з густою, щільною шерстю надійно захищає її від морозів.

    Рисі, одинаки по своїй натурі, взимку змушені збиватися в зграї по три чотири (не більше) особини, що полегшує процес полювання і добування їжі.

    До того ж в лютому у них настає шлюбний сезон. Де б не зупинялася рись навіть на короткий термін проживання, вона влаштовує собі лігво. Для цього служать вивернуті коренів лісових велетнів або печерки, надійно захищені від вітру, дощу і снігу.

    Рись – прекрасний мисливець. Полюють вони зазвичай у сутінках. Сидять в засідках (можуть просидіти в одному положенні більше години, чекаючи на свою здобич), потім переслідують жертву (на дистанції 70-90 метрів), і тільки тоді нападають.

    Харчуються хижаки зайцями-біляками, дрібними гризунами, молодими козулями, тетеруковими птахами. Взимку рись може з‘їсти 3 кг м‘яса. Після цього, залишки мертвої тварини він прикриває листям, або гілками.

    Рисі – тварини, які не бояться людей, тому в голодні часи вони можуть з‘являтися як у селах, так і великих містах.

    Загальний опис рисі. Тулуб – короткий, щільний. Очі – карі; гострий зір. Вуха – китиці на кінчиках. Хвіст – коротенький. Опорно-руховий апарат – лапи, дуже сильні. Взимку лапи вкриті хутром, завдяки цьому площа опори збільшується і їм стає легше рухатися по снігу, не грузнуть та не провалюються.

  • Олександр Гаврош хронологічна таблиця

    Олександр Гаврош хронологічна таблиця життя і творчості відомого українського журналіста та письменника викладена в цій статті.

    Олександр Гаврош хронологічна таблиця

    1971, 26 березня – народився в Ужгороді Гаврош Олександр Дюлович

    1993 – закінчив державний університет імені І. Франка у Львові

    2006 – 2007 – обіймав посаду завідувача літературно-драматичної частини Закарпатського обласного музично-драматичного театру

    2006 – вийшла перша поетична збірка автора під назвою “Тіло лучниці”

    2007 – вийшла перша книжка автора під назвою ” Неймовірні пригоди Івана Сили “. Посів ІІ місце у конкурсі “Коронація слова”

    2008 – був дипломантом у конкурсі “Коронація слова” за п’єсу “В Парижі красне літо…”

    2009 – став лауреатом журналістської премії ім. Йосипа Терелі. Дипломант конкурсу “Золотий лелека” за інтерпретацію закарпатських легенд у “Сказаннях Срібної Русі”

    2010 – вийшла перша п’єса Олександра Дюловича під назвою “Ромео і Жасмін”

    2009 – 2010 – займався написанням серії “Українська дитяча класика”

    2011 – працював лектором Другої літньої літературної школи. Став членом Асоціації українських письменників та Національної спілки письменників України

    2013 – став лауреатом “КорнійЧуковської премії” за дитячу п’єсу “Коли звізда ясна…”

    2014 – зайняв ІІ місце “КорнійЧуковської премії” в номінації “Проза для дітей старшого віку” за “Сказання Срібної Русі”

    2015 – став лауреатом Закарпатської обласної премії в галузі літератури імені Федора Потушняка в жанрі “дитяча література” за п’єсу “Князь Корятович”

    2016 – став лауреатом премії ім. Михайла Лучкая Мукачівської греко-католицької єпархії за книги “В пошуках Івана Сили” та “Неймовірні пригоди Івана Сили”

  • “Кресало” Андерсен

    Казка “Кресало” Ганса Крістіана Андерсена Відома всім дітям.

    “Кресало” Андерсен українською

    Йшов солдат по дорозі: раз, два! раз, два! Ранець за спиною, шабля при боці. Йшов він додому з війни. По дорозі пострічалась йому стара відьма. Вона була така противна: нижня губа в неї звисала аж до грудей.

    – Добрий вечір, солдате! Ач яка в тебе славна шабля і великий ранець, ти справжній солдат! Ну, одержиш ти зараз грошей, скільки захочеш!

    – Дякую тобі, стара відьмо! – сказав солдат.

    – Бачиш ти ондечки старе дерево? – спитала відьма і вказала на дерево, що стояло неподалечку.- Воно зовсім порожнє всередині! Ти злізь нагору: побачиш там дупло, спустись в нього на самісінький низ у дерево! Я перев’яжу тебе мотузкою круг пояса і витягну назад, коли ти мені гукнеш.

    – А навіщо мені лізти туди в дерево? – спитав солдат.

    – За грошима! – відповіла відьма.- Знай, що коли дістанешся самісінького низу в дереві, ти опинишся у великому підземному ході, там зовсім світло, тому що горить більше сотні ламп. Ти побачиш троє дверей, можеш їх відчинити, ключі стирчать зовні. Заходь у першу кімнату, там, посередині на підлозі, побачиш велику скриню, а на ній собаку: очі у нього завбільшки як чайні чашки! Але ти не бійся. Я дам тобі мій синій картатий фартух, розстели його на підлозі, швиденько схопи собаку і посади його на фартух, а тоді відчини скриню і бери гроші, скільки захочеш. У тій скрині тільки мідні гроші, та якщо ти хочеш срібла – йди до другої кімнати. Там сидить собака з очима, як млинарські колеса. Та ти не лякайся, посади його на мій фартух і бери гроші. А якщо тобі захочеться золота, дістанеш і його стільки, скільки зможеш віднести, зайди тільки до третьої кімнати.

    Але в собаки, що сидить там, кожне око як Кругла вежа. Оце справді пес, можеш мені повірити! Тільки тобі і його нема чого страхатися. Посади його лишень на мій фартух, і він тобі нічого не зробить, от і бери собі з скрині золота, скільки душі заманеться.

    – Воно непогано! – мовив солдат.- Але що ж я мушу дати тобі за це, стара відьмо? Я гадаю, щось тобі потрібно ж від мене?

    – Ні,- мовила відьма,- я від тебе не візьму ні копійки. Ти мені тільки принеси старе кресало, яке там забула моя бабуся, коли спускалась туди востаннє.

    – Ну, перев’язуй мене мотузкою! – сказав солдат.

    – Готово! – сказала відьма,- а ось і мій картатий синій фартух.

    Поліз солдат на дерево, спустився в дупло і опинився, як і казала відьма, у великому проході, де горіло кілька сотень ламп.

    Ось відчинив він перші двері. У! Там сидів пес і лупав на нього очима, такими завбільшки, як чайні чашки.

    – Нічогенький молодець! – мовив солдат, посадив його на відьомський фартух і набрав повну кишеню мідних грошей, потім закрив скриню, знов посадив на неї собаку і попрямував до другої кімнати. Ой, ой! Там сидів пес з очима, як млинарські колеса!

    – Нема тобі чого витрішки продавати, ще очі болітимуть! – сказав солдат, посадив і цього собаку на відьомский фартух, та коли він побачив у скрині велику купу срібла, викинув усі мідяки і набив обидві кишені і ранець самим сріблом. Тоді пішов він у третю кімнату. Ну й страхіття! У цього собаки очі були справді такі величезні, як Кругла вежа, і крутилися зовсім як колеса.

    – Добрий вечір! – вимовив солдат і узяв під козирок. Такого собаки він ще ніколи не бачив! Проте солдат не став довго роздивлятися, а посадив і його долі, на фартух, та й відкрив скриню. Матінко рідна! Скільки там було золота! На нього він міг би купити весь Копенгаген, всіх цукрових поросят у перекупок ласощами, всіх олов’яних солдатиків, дерев’яних конячок, всі батіжки на світі! Оце справді грошей! Солдат викинув усе срібло з кишені і ранця і так набив золотом свої кишені, ранець, кашкет і чоботи, що ледь-ледь міг поворушитися. Тепер вже він мав гроші! Він посадив собаку знову на скриню, захлопнув двері і гукнув нагору:

    – Тягни мене нагору ти, стара відьмо!

    – А кресало ти взяв? – спитала відьма.

    – Отаке! Зовсім забув! – сказав солдат, пішов і взяв кресало. Відьма витягла його нагору, і він знов опинився на шляху; його кишені, чоботи, ранець і кашкет були повнісінькі золота.

    – Навіщо тобі це кресало? – спитав солдат.

    – Це тебе не обходить,- відповіла відьма,- адже ти одержав гроші! А мені давай тільки кресало.

    – Дурниці! – сказав солдат.- Зразу ж мені кажи, навіщо воно тобі, а то я витягну шаблю і відрубаю тобі голову.

    – Не скажу,- мовила відьма.

    Тоді солдат відрубав їй голову. Відьма упала мертва. А солдат зав’язав усі гроші в її фартух, закинув вузол на спину, сунув кресало в кишеню і попрямував до міста.

    Це було дуже гарне місто. Солдат зупинився в найкращому готелі, обрав собі найкращі кімнати, замовив найулюбленіші страви,- адже він тепер був багатим, мав стільки грошей!

    Служник, який чистив його чоботи, здивувався було, що у такого багатого пана такі кепські чоботи, але ж солдат ще не встиг справити собі нові. Проте другого дня він придбав собі і чоботи і багаті вбрання.

    Тепер солдат став знатним паном, і йому розповіли про всі дива в цьому місті, і про короля, і про чудову принцесу, його дочку.

    – А як би її побачити? – спитав солдат.

    – Це зовсім неможливо,- сказали йому.- Вона живе у величезному мідному замку, а замок оточений високими стінами з вежами. Ніхто, крім самого короля, не сміє туди ні зайти, ні вийти звідти, бо королю напророчили, що дочка його вийде заміж за простого солдата, а королям таке подобатися не може!

    “От би поглянути на неї!” – подумав солдат. Та хто б йому це дозволив?!

    Тепер він зажив дуже весело, ходив у театри, їздив кататися в королівський парк і багато грошей віддав бідним. І це було дуже добре з його боку, адже він по собі добре знав, як то погано, коли не маєш ані копійки в кишені. Тепер він був багатий, розкішне вдягався і придбав багато друзів; вони його називали добрим молодцем, справжнім кавалером, і це йому дуже подобалось. Але він щодня тільки витрачав гроші, а нових взяти не було звідки, і врешті у нього лишилося тільки дві монетки. Довелося перебратися йому з гарних кімнат в крихітну кімнатку аж під самісіньким дахом, самому чистити собі чоботи і латати на них дірки. Ніхто з друзів тепер його не відвідував – надто вже високо було підніматися до нього.

    Якось зовсім пізно увечері солдат сидів у своїй кімнатці, і у нього не було грошей навіть на свічку. Тут він згадав про маленький недогарок у кресалі, який взяв у дуплі дерева, куди його спускала відьма. Солдат дістав кресало і недогарок і ударив по кременю, викрешуючи вогонь, двері широко розкрились, і пес з очима, як чайні чашки, той самий, якого він бачив у підземеллі, з’явився перед ним і спитав:

    – Що накажеш мені, господарю?

    – Що таке? – здивувався солдат.- Та це ж, виходить, презабавне кресало, я зможу одержати все, що захочу! Дістань мені грошей!- наказав він собаці, а той раз – і вже нема; два – знову тут, а в зубах тримає великий мішок з мідними грошима. Тоді зрозумів солдат, яке це чудесне кресало. Вдарить він один раз – прибіжить собака, який сидів на скрині з мідними грошима, вдарить двічі – прибіжить той, у якого срібло, вдарить тричі – прибіжить той, що має золото.

    Ну, знову солдат перебрався в прекрасні кімнати, став знову носити багатий одяг, і всі його друзі відразу його пізнали і полюбили знову.

    От якось йому спало на думку: “А дивно, що не можна побачити принцесу! Вона така красуня, кажуть усі, а яка з того користь, коли вона весь свій вік просиділа у мідному замку за високими стінами з вежами. Невже мені так і не пощастить побачити її? Ану, де моє кресало?” І він ударив по каменю, і враз перед ним з’явився собака з очима, як чайні чашки завбільшки.

    – Воно, правда, вже зараз ніч,- мовив солдат,- але мені страшенно захотілось побачити принцесу, хоч на одненьку хвильку!

    Собака одразу за двері, і не встиг солдат отямитися, як він з’явився з принцесою. Принцеса сиділа у нього на спині і спала. Вона була така гарна, що кожен одразу б побачив, що це справжня принцеса. Солдат не стерпів і поцілував її – адже він був славний вояка, справжній солдат! Потім собака відніс принцесу назад, і вранці, коли король і королева пили чай, принцеса розповіла, що вночі бачила дивний сон про собаку і солдата. Ніби вона їхала верхи на собаці, а солдат поцілував її.

    – Оце справді мила історія! – промовила королева.

    I другої ночі в спальні принцеси залишили стару фрейліну. Стара фрейліна мусила дізнатися, чи то був дійсно сон, чи, може, щось інше.

    А солдатові знову страшенно заманулось побачити прекрасну принцесу, і от, вночі, знову з’явився собака, схопив принцесу і помчав що є сили. Але стара фрейліна одягла непромокальні чоботи і кинулась навздогін. Побачивши, що собака з принцесою зникла в одному великому будинку, вона подумала: “Тепер я знаю, де їх шукати!” і намалювала шматком крейди на воротях великий хрест, а потім пішла додому і лягла спати. Але собака, коли відносив принцесу додому, помітив цей хрест, узяв зразу ж шматок крейди та й понаставляв хрести на всіх воротах у місті. Це було хитро вигадано; адже тепер фрейліна не могла відшукати потрібні ворота, бо хрести були на всіх.

    Рано-вранці король з королевою, стара фрейліна і всі офіцери пішли дивитися, куди це принцеса їздила вночі.

    – Ось куди! – сказав король, побачивши перші ворота з хрестом.

    – Ні, ось куди, чоловіченьку,- заперечила королева, побачивши хреста на інших воротах.

    – Але й тут хрест… І тут! – загомоніли дами й офіцери, бачачи хрести на всіх воротах.

    Тут усі зрозуміли, що діла з цього не буде. Але королева була дуже розумною жінкою, вона вміла не тільки в каретах гуляти. Взяла вона великі золоті ножиці, порізала великий шматок шовкової матерії на клаптики і зшила малесенький гарненький мішечок. У той мішечок насипала дрібної гречаної крупи і прив’язала до спини принцеси, а потім прорізала в мішечку маленьку дірочку, щоб крупа сипалася на шлях, яким поїде принцеса.

    Вночі з’явився знову собака, посадив принцесу на спину і поніс до солдата. Солдат так полюбив принцесу, що дуже бажав би стати принцом і одружитися з нею.

    Собака не помітив, що крупа сипалась за ним весь шлях від замка до вікна солдата, куди він стрибнув з принцесою. Вранці король і королева дізнались, куди їздила принцеса, і солдата посадили у в’язницю.

    От і сидів він. Ой, як там було темно й нудно! Йому сказали: “Завтра вранці тебе повісять!”

    Дуже невесело було це почути. А кресало своє він забув дома, в гостиниці. Вранці солдат підійшов до маленького віконечка своєї камери і став дивитись крізь грати на вулицю: народ юрбами поспішав за місто подивитись, як його вішатимуть. Били в барабани, проходили полки солдатів. Усі люди бігли, біг і хлопчик-швець в шкіряному фартусі і черевиках. Він біг галопом, і один черевик злетів з ноги і вдарився об стінку, за якою сидів солдат і дивився крізь грати.

    – Ей, ти, куди поспішаєш? – гукнув йому солдат.- Адже без мене справа не обійдеться, а коли ти збігаєш туди, де я жив, і принесеш мені моє кресало, я дам тобі чотири монети. Тільки одна нога тут, а друга там.

    Хлопчик був не проти одержати чотири монетки, мерщій дременув за кресалом, віддав його солдатові, і… ну зараз почуємо, що було потім!

    За містом була збудована висока шибениця, <І навколо стояли солдати і багато сотень тисяч народу. Король і королева сиділи на пишному троні, навпроти суддів та радників.

    Солдат уже стояв на сходах, але коли вже хотіли накинути йому петлю на шию, він сказав, що перед тим, як стратити злочинця, завжди виконують якесь його невинне бажання. Він дуже хотів би викурити люлечку тютюну – адже це буде його остання люлечка на цім світі.

    Король не посмів відмовити в такому проханні, і солдат витяг своє кресало. Вдарив по кременю – раз, два, три! І перед ним з’явились три собаки. Собака з очима, як чайні чашки, собака з очима, як млинарське колесо, і собака з очима, як Кругла вежа.

    – Ану, допоможіть мені визволитись з петлі! – сказав солдат.

    І собаки кинулись на суддів і на всіх радників, схопили того за ноги, того за ніс та й почали підкидати на кілька сажнів угору; усі попадали і порозбивались.

    – Не треба! – закричав король, але найбільший пес схопив його разом з королевою і підкинув угору одне за одним. Тоді солдати злякались, а весь народ закричав:

    – Солдатику! Будь нашим королем і одружись з прекрасною принцесою!

    І ось посадили солдата в королівську карету, а всі три собаки танцювали перед нею і кричали “ура!” Хлопчаки свистіли, засунувши пальці в рот. Солдати віддавали їм честь. Принцеса вийшла з свого мідного замка і стала королевою, чим була дуже задоволена!

    Весільний банкет тривав цілий тиждень, і собаки теж сиділи за столом і лупали очима.

  • Цікаві факти про бобрів

    Чи знаєте ви щось цікаве про бобрів? Цікава інформація про бобрів для дітей і дорослих зібрана в цій статті.

    Цікаві факти про бобра

    Бобри бувають двох видів: звичайний і канадський бобер.

    Звичайний бобер – найбільший гризун Афроєвразії.

    Здавна бобри вирощувалися заради міцного і красивого хутра. З них також добувають бобровий струмінь, який використовується в медицині та парфумерії.

    З повалених дерев бобри споруджують загати і греблі, тим самим вони регулюють рівень води у водоймі. Ці греблі легко витримують вагу людини. Найбільша велика гребля належить канадським бобрам (у штаті Нью-Гемпшир (США) є гребля завдовжки більше 1,2 км).

    Бобри будують два типи житла – нори і хатки. Вхід в нору чи хатку знаходиться завжди під водою (для безпеки).

    Харчування бобрів: Харчуються бобри гілками і корою дерев (валять вони дерева підрізаючи їх).

    Дерево діаметром 5 – 7 см бобер валить за 5 хвилин; а за ніч може повалити дерево з діаметром 40 см.

    М’ясо бобрів їстівне, але вони є носіями гострих кишкових інфекцій (сальмонельоз).

    Бобр є національною твариною Канади, зображений він на 5-центовій монеті.

    Бобри другі найбільші гризуни після капібар.

    Цікавинки про бобрів, цікаві відомості про бобра ви можете додавати через форму коментарів.

  • Прислів’я про листопад

    Прислів’я про листопад

      Листопадовий день, що заячий хвіст. Листопад і колесо, і полоз любить. Листопад – ворота землі. У листопаді зима з осінню бореться. Листопад вересню онук, жовтню син, а грудню рідний брат. У листападі голо в саді. У листопаді зима на заграді. Листопад зимі ворота одчиняє. Листопад не лютий, проте спитає, чи одягнутий та взутий. Як листопад дерев не обтрусить, довга зима бути мусить.

    Прислів’я про листопад на українській мові

    Листопад – ворота зими.

    У листопаді зима з осінню борються.

    Листопад – полузімнік: і колесо, і полоз любить.

    Листопад на рябого кобилі їздить: то сніг, то бруд.

    У листопаді з ранку може дощ дощитиме, а надвечір кучугурами сніг лежати.

    Приказки про листопад

    У листопаді тепло морозу не указ.

    Листопад морозам доріжку показує.

    У листопаді перший міцний сніг випадає за ніч.

    Листопад чим-чим, а стужею всіх багатіїв одяглися може, та ще й на всю бідну братію залишиться.

    Тепло старому в листопаді в ночі на гарячій печі.

    Хто в листопаді не мерзне, тому й у водохресну холоднечу не замерзнути.

    Прислів’я про місяць листопад

    Листопад – вересня внук, жовтня син, зимі рідний батечко.

    Холоденек жовтень-батюшка, а листопад і його перехолоділ.

    Листопадовими заморозками грудневий мороз щедрий.

    Листопад гвоздит, а грудень мостить.

    У листопаді помітно темніє, дні стають зовсім короткими.

    Листопад – сутінки року.

    Листопадові ночі до снігу темні.

    У листопаді світанок із сутінками серед дня зустрічаються.

    У листопаді сонце крізь сльози і “білих мух” усміхається.

    Прислів’я та приказки про листопад

    Листопад – переддень льодоставу.

    Невелика у листопада кузня, а на всі ріки кайдани кує.

    Чи не скувати річку зими без листопаду-коваля.

    Прикмети про листопад

    У листопаді снігу надує – хліба прибуде.

    Якщо сніг ляже на сиру землю і не розтане, то навесні рано і дружно зацвітуть проліски.

    Якщо випаде сніг на мерзлу землю, тоді напевно можна очікувати в майбутньому році хороший урожай хліба.

    Мокрий сніг на озимину – той же назем.

    Без води зима не стане.

    Лід на Волзі НЕ стає в світлу ніч (в повний місяць).

    Колі в листопаді небо заплаче, то слідом за дощем і зима прийде.

    Комарі у листопаді – бути м’якій зимі.