Author: admin

Українські народні думи – це неначе поетичний літопис козацького життя, бурхливого й широкого, як море. Хоч вони з’явилися не без впливу книжної освіти, як свідчить про це часте вживання церковнослов’янських слів, дійшли до нас в усній передачі народних співаків, лірників-бандуристів, кобзарів.

Дума – вид українського народного героїчного епосу: ліричний, оповідний твір про історичні або соціально-побутові події, який має своєрідну будову й виконується речитативом (читання співучим голосом під музичний супровід кобзи чи бандури). Поява дум припадає на ХV–ХVІ століття.

Особливості народних дум

Особливості народних дум (історичних):
– зображення важливих суспільних подій, видатних історичних осіб;
– певне дотримання правдивості життєвих фактів;
– докладність поетичної розповіді;
– висока поетичність мови;
– невелика кількість основних дійових осіб (дві-три);
– своєрідність побудови (зачин, основна частина, повтори, кінцівка);
– віршована форма (нерівноскладовість рядків, довільна специфіка римування, монорими);
– виконання речитативом під акомпанемент кобзи, бандури, ліри;
– усне поширення і зберігання;
– варіантність тексту;
– великий обсяг (як для фольклорних творів).

Складні прислівники, що пишуться через дефіс

1. Складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по та закінчення – ому або (-к)и: по-батьківському, по-братньому, по-господарському, по-іншому, по-нашому, по-своєму, по-українському, по-християнському; по-батьківськи, по-братерськи, по-господарськи, по-українськи; також по-латині.
Примітка. У прислівниках цього типу, утворених від складних прикметників, що пишуться через дефіс, дефіс ставиться тільки після по-: по-демократичному, по-соціалдемократичному.

2. Складні прислівники, утворені за допомогою прийменника по від порядкових числівників: по-перше, по-друге, по-третє.

3. Неозначені складні прислівники з частками Будь?, – небудь, казна-, – то, хтозна – : аби-то, будь-де, будь-коли, будь-куди, де-небудь, десь-то, казна-де, казна-коли, коли-будь, коли-небудь, куди-будь, куди-небудь, так-то, хтозна-як, як-небудь.

4. Складні прислівники, утворені з двох прислівників: вряди-годи, десь-інде, десь-інколи, сяк-так та ін.

5. Складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів або зі службовими словами між ними:
будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього, далеко-далеко, де-не-де, коли-не-коли, ледве-ледве, ось-ось, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як.

“Фах” характеристика Джорджа Плейтена

План характеристики Джорджа Плейтена

I. Джордж Плейтен – головний герой науково-фантастичної повісті А. Азімова “Фах”.

II. Основні риси характеру героя.
1. Розумові здібності.
2. Інтерес до нових знань.
3. Відповідальне ставлення до вибору професії, мрії юнака
4. Цілеспрямованість героя.
5. Рішучість, здатність на самостійні вчинки, сила характеру.
6. Бажання стати творцем.

III. “Таких людей, як ти, Джордже, десять тисяч, і вони сприяють технічному прогресові півтори тисячі світів”.

“Фах” образ Джорджа Плейтена

Джордж Плейтен був звичайним землянином, але вже з дитинства він виявляв інтерес до навчання, учився думати. З дитинства усі помічали в ньому неабиякі здібності та кмітливий розум. У період між Днем Читання та Днем Освіти (від восьми до вісімнадцяти років) він потайки читав літературу, щоб більше знати про свій майбутній фах, адже був переконаний, що принесе користь, отримавши звання дипломованого програміста.
У вісімнадцять років на Джорджа Плейтена та його однолітків чекав так званий День Освіти. Джорджа відправили на постійне проживання до Інтернату. Опинившись у цьому місці, Джордж був розлючений, оскільки вважав, що потрапив сюди помилково. Пробувши рік в Інтернаті, Джордж наважився на втечу. На перший погляд, здавалося, що його тут ніхто не тримав: відсутні перешкоди, не було охоронців тощо. Сусід Джорджа по кімнаті – Омейні – не радив йому це робити, однак юнака неможна було зупинити. Він купив квиток на літак до Сан-Франциско на День Олімпіади. Серед списку учасників цієї Олімпіади молодий невдаха помітив ім’я свого приятеля Арманда Тревіліана. Той так і не став переможцем, утратив надію потрапити на Новію, планету класу А.

Джордж шукав зустрічі із Армандом. Між ними виникла суперечка, і це загрожувало Джоржу ув’язненням. Врятував його сивий чоловік, присутність якого юнак помітив давно. Той чоловік, Інженеску, на прохання свого нового знайомого влаштував йому відеорозмову з представниками Новії.

Це кульмінаційний момент у житті героя. Плейтен намагався їх переконати в доцільності використання методів освіти минулого, які мали базуватися на поступовому і грунтовному оволодінні знаннями без застосування стрічок освіти. У цей момент народився не лише Плейтен-учений, а Плейтен-мислитель, філософ, творець майбутнього. Він довів, що не лише самотужки опанував свій фах, а здатний мислити глобально, з перспективою. Однак у новіан постало запитання, наскільки тривалими будуть ці методи і чи не трапиться так, що отримані знання запізняться в часі. Розчарований Джордж відчув потребу довести свою справу до кінця.

Однак йому вкололи заспокійливе, і незабаром він знову опинився в Інтернаті. Омейні розповів йому, що за ним стежили. Виявилося, він повинен був знаходитися під особливим наглядом, оскільки був найбільшою цінністю своєї планети. Таких, як він, небагато, саме тому їх оберігали, вміщуючи до непрестижних інтернатів. Їхнє призначення – впроваджувати в життя нові ідеї для поліпшення рівня освіти і загалом рівня життя.

Отже, завдяки своїм креативному розумові, наполегливості, прагненню до самоосвіти головний герой досяг мети й опинився на найвищому суспільному щаблі.

Риси характеру Джорджа Плейтена

Гуморески Глазового про маму й тата (матір і батька) зібрані в цій статті, але доповнити цю тему можуть Гуморески для дітей.

Гуморески Глазового про маму й тата

ПІСЛЯ АВАНСУ

Чоловік аванс одержав, здибався з дружком
Та добряче й причастився просто під ларком.
І, п’янющий, як то кажуть, у дрезину, в дим,
Почвалав у дитсадочок за дитям малим.
Там схопив синка за руку і повів, як міг.
Не устиг він ще ступити дома й на поріг,
Як дружина в крик, у сльози: – В тебе сором є?
Ти привів чужу дитину. Де ж дитя моє?-
Чоловіка в різні боки буйний хміль хита.
– А яка тобі різниця?- жінку він пита.-
Чи чужого прихопив я, чи привів свого…
Ти ж назад відтарабаниш завтра знов його.

Гумореска Павла Глазового “Допитливий син”

– Чуєш, тату,- син питає,- що таке хамелеон?
– Відчепися, я не знаю,- каже Филимон.
– Чуеш, тату, ще спитаю. Що таке аукціон?
– Відчепися, я не знаю,- злиться Филимон.
Мати сердиться на хлопця: – Ну чого ти пристаєш?
Батьку навіть у неділю відпочити не даєш.
– Не кричи,- говорить батько.- Я люблю балакать з ним.
Хай пита, чого не знає, а то виросте дурним.

*

Гумореска Павла Глазового “Коріння і насіння”

– А ти, тату, в школі вчився?
– Учився, Сергійку.
– А то правда, що ти, тату,
Був одержав двійку?
– Було Таке, траплялося…-
Малий засміявся:
– Тоді мама правду каже,
Що я тебе вдався.

Гумореска Павла Глазового “Кошмар”

З чорного гумору

Синок родився у Мартина.
Минає рік – мовчить дитина.
Лише коли минуло два,
Найперші мовило слова.
Сказало “мама” –
вмерла мама.
Сказало “баба” –
вмерла баба.
Сказало “дід” –
умер і дід.
Сказало “тато” –
вмер сусід…
Так прояснилась для Мартина
Життя сімейного картина.

МАТИЛЬДА

-Ти, гуляко, – каже жінка, – поясни мені,
Про яку то ти Матильду згадував у сні? –
А Макар: – То щось верзлося із дитячих літ.
Це козу так жартівливо називав наш дід.
Як прийшов Макар з роботи, надавив дзвінок.
Відчинила не дружина, а малий синок.
– Ой татусю, стережися, буде знов гроза.
Мама взнала, де працює дідова коза.

Гумореска Павла Глазового “Герой”

Вернувся татко із Кавказу,
Вхопив синка на руки зразу:
– Чи був, синочку, хтось у нас,
Коли я їздив на Кавказ? –
А той говорить: – 3 яродрому
Один ходив до нас додому.
Все говорив, що він пілот,
Що дуже любить самольот.
Своїм геройством вихвалявся,
А сам без мами спать боявся.

Гумореска Павла Глазового “Мами не заміниш”

І таких, на жаль великий, носить ще земля:
Утекла від тата мама, кинула маля.
Довелось женитись тату в зрілі вже літа.
– Ну як тобі нова мама? – він синка пита.
Хлопчик мнеться, дуже довго добира слова:
– Обдурили тебе, татку, вона – не нова…

Павло Глазовий Гумореска “Буйні предки”

Вдарив батько спересердя хлопчика малого.
Той поплакав, переплакав та й питає в нього:
-Тебе, татку, бив твій татко?
– Бив, та ще й немало.
– Ну, а татка твого били?
– Теж перепадало.-
І сказало хлопченятко, заломивши ручки:
– Тепер ясно, звідки в тебе хуліганські штучки.

“Грицева шкільна наука” аналіз твору

Автор – Іван Франко

Жанр – оповідання

Тема “Грицева шкільна наука” – правдиве зображення старої школи в Україні, стосунків учнів між собою та учнів з учителями.

План “Грицева шкільна наука”

1. Гриць-пастушок.

2. Батько веде хлопчика до школи.

3. Неласкавий прийом.

4. Важка наука.

5. Мрії батьків Гриця про подальше навчання сина.

6. Гуси під наглядом сусідського хлопчика.

7. Як гусак присоромив Гриця.

Характеристика Гриця “Грицева шкільна наука”

Гриць – головний герой оповідання, маленький сільський хлопчик, що виростав на лоні природи, під опікою люблячих батьків, змалку привчений до праці. Він з радістю йде до школи, передбачаючи цікаве навчання різним наукам. Та замість радості та добрих уроків він зустрів щоденну бійку, безглузді мето­ди навчання, які врешті-решт зовсім вбили в хлопця інтерес до шкільної премудрості.

Після року навчання “Гриць вертав додому якраз такий муд­рий, яким був перед роком”. З усієї шкільної науки виніс він лише безглузде “а баба галамага”.

Читаючи це оповідання, стає сумно та страшно за те, які часи були колись на землі – коли жорстокі, бездушні вчителі знали лише один засіб впливу на учнів – різку, коли далекі від живого життя шкільні предмети перетворювали роки навчання на справж­ню каторгу. Школа калічила дітей як фізично, так і духовно.

Цитатна характеристика Гриця

– “зовсім у зміненім вигляді, у нових чобітках, у новім повстянім капелюшку і червоним ременем підперезаний”

– “вихуд та поблід і ходив увесь час, мов сновида”

– “був зламаний, засоромлений. Гусак в одній хвилі перейняв і повторив ту мудрість, що коштувала його рік науки!”

Українське народне вбрання носили українці в стародавні часи іще до нашої ери. У всіх українців була вишита сорочка, шаровари (спідниця). Дівчатка плели собі вінки: кожна квітка і кожна стрічка щось означала. Вінки плетуть і зараз, але квіти у вінках уже не мають ніякого значення.

У традиційному одязі кожного регіону України завжди були певні відмінності, які показували смаки людей, вирізняли й підкреслювали кожну особистість. Одяг тісно пов’язаний з духовним життям народу, з його звичаями та обрядами.

Опис українського одягу

Традиційний чоловічий одяг українців дуже схожий з російським і білоруським – конопляна або льняна сорочка і вовняні штани. Сорочка часто використовувалася як верхній одяг. Головною відмінністю української сорочки є наявність пазушки – невеликого розрізу спереду з вишитими візерунками. Вишивали на пазушці чорними і червоними нитками. Ще однією відмінною особливістю української чоловічої сорочки від російської та білоруської є те, що чоловіки заправляли її в штани, а не носили поверх них.

Чоловічі вишиванки могли бути з низьким стоячим або широким відкладним коміром. Застібалася така сорочка на гудзики або шворки.

Штани, або шаровари, закріплювалися на тілі за допомогою поясу або шнурка. Українські чоловічі штани були дуже широкими, особливо у козаків. Між штанинами вшивали матню з прямокутних клаптів. Шили такі шаровари переважно з сукна – вовняної тканини, покритої воском.

На Закарпатті прикрашали вишивкою нижній край штанин зсередини, а потім відвертали його наверх. Для вишивки використовували переважно жовті й зелені нитки, які найбільш яскраво виглядали на червоному тлі.

Український жіночий костюм має безліч варіантів залежно від регіональних особливостей. Вони проявилися в крої, вишивці, декорі, колірних особливостях і прикрасах. Класичним жіночим традиційним костюмом вважається одяг Середньої Наддніпрянщини. Водночас, архаїчні елементи найбільш збережені в костюмах Полісся. Жіночий одяг південних областей втілив у собі традиційні особливості різних регіонів. Що стосується жіночого одягу на Поділлі, то в ньому чітко простежується вплив молдавських традицій. Північно-західні регіони почерпнули багато елементів від національного польського костюму.

Однак, незважаючи на незначні запозичення елементів одягу від інших слов’янських народностей, в цілому жіночий традиційний костюм характеризується виразною етнічністю і оригінальними елементами, які не можна зустріти ні в одному іншому національному костюмі.

Основою костюма є жіноча вишиванка, яка була трохи довша, ніж чоловіча і складалася з двох частин. Нижня частина шилася з більш щільної і грубої тканини. Поверх сорочки одягали запаску або плахту. Плахта являла собою полотно до 4 метрів у довжину, яке пряли з фарбованої вовни. Його розрізали на три рівні частини, а потім дві частини пришивали до третьої таким чином, щоб середина нижньої знаходилася навпроти розрізу бічних частин. Плахту обмотували навколо талії, прив’язуючи зверху поясом. Вишивка на плахті була досить стриманою і невибагливою. Поверх плахти спереду одягали запаску, певну подобу сучасного фартуха.

Велике значення в українському жіночому костюмі відводилося прикрасам. Так, поверх вишиванки одягали намисто або буси. Кількість і розмір намистин безпосередньо говорили про фінансове становище родини.

Святковий жіночий костюм відрізнявся від повсякденного якістю тканини, розмаїттям кольорів і візерунків. У святкові дні дівчата одягали на голову вінок, а на шию якомога більше різнокольорових прикрас.

Приємно усвідомлювати, що український народний костюм і сьогодні залишається затребуваним і популярним.

Алан Уотс біографія скорочено українською мовою викладена в цій статті.

Алан Уотс біографія коротко

Алан Вілсон Уотс – британський філософ, письменник і лектор, відомий як перекладач і популяризатор східної філософії для західної аудиторії.

Алан Уотс народився 6 січня 1915 в родині, що належала до середнього класу. Батько його працював в лондонському представництві компанії “Michelin” , що виробляє автомобільні шини, мати була домогосподаркою.
Значний поштовх до розвитку релігійних поглядів хлопчика дала віруюча сім’я його матері.
Навчався Алан в Королівській школі Кентербері.
У підлітковому віці, хлопчик вирушає до Франції з багатим епікурейцем Френсісом Крошоу.
Буддійські вірування Крошоу роблять сильний вплив на світогляд Алана.
Повернувшись на батьківщину, Уотс стає членом Лондонської буддистської ложі, заснованої теософами і діяла під керівництвом адвоката Крисмас Хамфриса.
У 1931 р Уотс призначається секретарем цієї організації.

Після закінчення середньої школи, Уотс трудиться маляром, а пізніше влаштовується на роботу в банк.
В цей же час, він ретельно вивчає філософію, історію, психологію, психіатрію і східну мудрість.
Він спілкується з такими видатними авторами робіт по духовному розвитку, як Микола Реріх, доктор Сарвепаллі Радхакришнан, а також теософами – як, наприклад, Аліса Бейлі.

У 1936 р Уотс відвідує Всесвітній конгрес з питань віри, що проходив в Лондонському університеті. Саме там він вперше почує про Д. Т. Судзукі – іменитого послідовника вчення дзен-буддизму – з яким згодом зустрінеться особисто.
Уотс також вивчає фундаментальні теорії і термінологію основних напрямків філософії Індії та Східної Азії.

У 1936 р Уотс видав свою першу книгу, “Дух Дзен”, на написання якої його надихнули праці Судзукі.
Через два роки, в 1938 р, Уотс перебирається до Америки.
У Нью-Йорку він кидає вчення дзен – буддизму, оскільки його не влаштовує підхід вчителя до трактування даної філософії.

Щоб знайти професійне застосування накопичених філософських знань, він вступає в Євангелічну теологічну семінарію в Еванстоні, штат Іллінойс, де вивчає християнське священне писання, теологію та історію церкви. Захистивши дисертацію, Уотс отримує ступінь магістра теології.

Згодом ця дисертація буде видана під назвою “Споглядання духу: вчення про необхідність містичної релігії”.
У 1951 р. Уотс переїжджає до Каліфорнії, щоб увійти в штат Американської академії досліджень Азії в Сан-Франциско.
Кілька років Уотс буде членом керівного складу академії. Під час свого перебування в навчальному закладі він вивчає китайське письмо і освоює прийоми китайської каліграфії.

Однак викладацький пост Уотс незабаром залишає, і йде у вільне плавання, яке в 1953 р починає з того, що складає програми передач для “Pacific Radio” на радіостанції “КПФА” у м. Берклі.
У 1957 р Уотс видає свою найвідомішу працю, “Шлях Дзен”, в якій розмірковує на тему експлікації філософських проблем на різних етапах розвитку історії.
В цей же час Уотс їде в Європу, де познайомитися з відомим психіатром Карлом Юнгом.
Після повернення до Америки, під впливом цієї зустрічі, він починає приймати галюциногенні наркотичні препарати.
Свої роботи в цей період Уотс пише мовою сучасної науки і психології, відшукуючи точки дотику між містичними явищами і теоріями матеріальності Всесвіту, висунутими фізиками XX сторіччя.
Під час проведення своїх досліджень, Уотсон зустрічається з багатьма видатними умами, діячами світу мистецтва та вчителями свого часу.

У своїй книзі “Дао: шлях води” він оголошує себе послідовником вчення дзен по духу.
У своєму циклі аудіо – лекцій “Ми всі зійшли з розуму ” Уотс детально міркує про виховання дітей, мистецтво, кухні світу, освіту, законодавство та свободу, а також про архітектуру і поділ статей.

Розбіжності його поглядів із загальноприйнятим розумінням інституту шлюбу і традиційних цінностей американського суспільства яскраво проявляються в його класичних судженнях про любовні стосунки у книзі “Божественне безумство”.

Основні роботи

“Дух Дзен ” (1936 г.)
“Західний людина і спадщина Азії ” (1937 г.)
“Значення щастя” (1940 г.)
“Шлях Дзен ” (1957 р )
” Психотерапія на сході і заході ” (1961 г.)
“Космічна радість просвітлення : пригоди в світі самосвідомості” (1962 р )

Особисте життя

Свою першу дружину, Елеонору Еверетт, Уотс зустрічає в 1936 р, а в квітні 1938 р пара грає весілля. У сім’ї народилося двоє дітей. Шлюб протримався одинадцять років.
У 1950 р він одружується на Дороті Девітт, від союзу з якою у нього з’явиться п’ятеро дітей.
На своїх лекціях в Нью-Йорку Уотс знайомиться зі своєю третьою дружиною, Мері Джейн Йейтс Кінг, шлюб з якою буде укладено в 1964 р.

16 листопада 1973 , у власному будинку на горі Тамалпаіс, Алан Уотс помер від серцевої недостатності.