Аналіз вірша М. Вінграновського “Бабунин дощ” (художні засоби, тема, ідея) викладений в цій статті.
“Бабунин дощ” аналіз
Автор – Микола Вінграновський
Рік написання – 1981
Тема : пізнання всесвіту для того, щоб уловити, відчути й насолодитися невимовною гармонією природи.
Ідея : змалювання неймовірної сили дощу.
Основна думка : зображення портрету дощу, пізнання його властивостей. Патріотичні почуття поета уособлюють образи природи. Власне, так і має бути, адже людина шукає у природі духовного спокою і порятунку.
Образ : дощ.
Жанр : пейзажна лірика
“Бабунин дощ” художні засоби
| Художні засоби | Приклади |
| Епітети | Бабунин, стежкояблуката, темним, мокрою, залатанім, сов’яче, вовче, посріблене, порожню |
| Порівняння | Рука – крило, рука – весло |
| Метафори | Мокро дихає, хапає дрижаки, дрімають їжаки, бульбохати, попискують пташата, пускає бульби |
| Авторські неологізми | Стежкояблуката, бульбохата |
БАБУНИН ДОЩ
Бабунин дощ, на клямці цяпота,
І стежка в яблуках вже стежкояблуката,
З котяри – іскри! З м’яти – чамрота!
Пускає бульби на порозі хата…
Іде хтось темним садом-заховайсь!
Іде, й стає знадвору за стіною,
І мокро дихає над мокрою губою;
Як звуть його?
Чи взагалі він звавсь?
Хто він такий в залатанім кожусі,
В кожусі, а хапає дрижаки?..
Попискують пташата в його вусі,
І в бороді дрімають їжаки.
Одне – сов’яче око, друге – вовче,
Рука – крило, друга рука – весло,
Упівобличчя день, а пів-обличчя з ночі,
На голові посріблене сідло,
Де ж кінь його? У торбі кінь, я знаю.
Порожню торбу він би не носив…
Стоїть, і передихує, й чекає,
Мабуть, насправді вибився із сил,
Бо хто ж то знає, скільки йому років
І скільки він живе тисячоліть?..
Прийшов під нашу хату ненароком,
Прийшов перечекати і стоїть:
Зайти чи ні до нас, до бульбохати?..
З ноги на ногу ось переступив,
Щось наче хтів було мені сказати,
Та садом знов почапав у степи…