Аналіз байки ” Бджола та Шершень ” Григорія Сковороди – тема, ідея, основна думка, мораль, зміст, композиція, проблематика твору та інші питання розкриті в цій статті.
“Бджола та Шершень” аналіз твору
Рік написання: 1774.
Жанр: літературна байка.
Тема “Бджола та Шершень”: розповідь про призначення праці в житті кожної людини на прикладі діалогу Бджоли і Шершня.
Ідея “Бджола та Шершень”: возвеличення праці, яка є смислом щасливого життя; засудження ліні, ледарства, крадіжки.
Основна думка “Бджола та Шершень”: Праця має стати для людини природною потребою і “найсолодшою поживою” (ідея спорідненої праці).
Художні засоби “Бджола та Шершень” : алегорія, персоніфікація, епітет, порівняння; крилаті вислови “Веселість серця – життя для людини” (Сірах), “Подяка блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке непотрібним” (Епікур).
Головні герої : Бджола, Шершень.
- Шершень – се образ людей, котрі живуть крадіжкою чужого і народжені на те тільки, щоб їсти, пити і т. ін.; Бджола – це символ мудрої людини, яка у природженому ділі трудиться;
Особливість байки “Бджола та Шершень”
Сюжет цієї байки був поширений у творчості російських байкарів ХVІІІ ст. (наприклад, байка Сумарокова “Жуки и Пчелы”.
Написана в дусі ідей прогресивного просвітительства кінця ХVІІІ ст., вона досить повно виражає погляди Сковороди на життєву необхідність трудитися за природним нахилом.
Композиція “Бджола та Шершень”
Твір складається з двох частин: сюжетної і дидактичної (“сили”). Сюжетна частина побудована у формі діалогу між Шершнем, який сміється над працелюбністю Бджоли і над бджолою, яка отримує від праці задоволення. Друга частина (“сила”) містить тлумачення прихованого змісту першої.
Зміст байки “Бджола та Шершень”
Паразит Шершень насміхається з Бджоли, що вона працює не так на себе, як на інших: “Скажи мне, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям користь, а тобі часто і шкодять, приносячи замість нагороди смерть; одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед. Багато у вас голів, але всі безмозкі”.
Називаючи дурнем “пана радника”, Бджола засуджує тих, хто “крадіжкою добуває” мед. Для неї праця найсолодша річ: “нам незрівнянно більша радість збирати мед, аніж споживати. До сього ми народжені і будемо такі, доки не помремо”.
Мораль байки проста: праця повинна стати для людини природною потребою, “найсолодшою поживою”. Тільки тоді життя матиме зміст і красу. У праці людина відчуває радість буття, а в безділлі деградує.
“Сила” у байкаря тут вийшла значно більшою, ніж сама фабула. Вона переросла в цілий трактат, пересипаний багатьма фактами з життя, посиланнями на Цицерона, Епікура, біблійними висловами. Тут наявні й автобіографічні елементи: в особі “студента” не важко впізнати самого Сковороду. “Немає більшої радості, аніж жити за покликанням”,- проголошує він.
На підтвердження своєї думки Григорій Савич наводить цілий ряд цікавих прикладів, посилаючись на мисливську собаку, найвеселішу тоді, коли полює на зайця, на домашнього кота, який, зловивши мишу, не їсть її, нарешті, на замкнену в достатку бджолу, яка вмирає з нудьги, бо не може літати по цвітоносних луках. Байкар переконує, що нема гірше, як купатися в достатку і смертельно мучитися без природного діла, і нема більшої радості, як жити за натурою.
Проблематики байки “Бджола та Шершень”
- людина і суспільство; сенс життя кожного; людське покликання; праця і безділля.
Філософська мудрість у творі.
· “Немає гіршої муки, як хворіти думками, а хворіють думки, позбавляючись природженого діла”. · “І немає більшої радості, аніж жити за покликанням”. · “Душа, володарка людини, втішається природженим ділом”. · “Веселість серця – життя для людини”.
Мова байки “Бджола та Шершень”
Мова твору близька до народної, але якщо у вуста Шершня вкладено більше лайливої лексики, то Бджола говорить афористично й красиво.
“Бджола та Шершень” мораль
Шершень – узагальнений образ людей, що живуть грабунком інших і створені лише для того, щоб їсти й пити. Бджола ж – мудра людина, яка трудиться в “сродному ділі”, тобто за своїм покликанням. Чимало Шершнів безглуздо кажуть: навіщо, наприклад, студентові вчитися, якщо нічого за це не має. Вони не розуміють, що справа, яка припадає до душі, дає найбільше задоволення. За природними законами живуть тварини (Хорт, Кішка, бджола) та наймудріші з людей (наприклад, давньоримський державний діяч і письменник Катон).
Немає більшої радості, як “жити за натурою”. Це означає не вдоволення низьких потреб і скотської похоті, а виконання свого природного призначення в житті. Саме про таку близькість до природи сказав давньогрецький філософ Епікур: “Дяка велика блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке непотрібним”. Дотримуватись таких правил у житті – значить догодити Богу, бо “усе в ньому і він в усьому”.