Вірш «Блакитна панна» Вороного — взірець пейзажної лірики. Вороний витворює гімн весняній природі, молодості, натхненню, оспівав весну як блакитну панну. Поряд зі звичними, традиційними у фольклорі та в літературі засобами виразності (весна запашна, чарівна, у прозорих шатах, у серпанках) автор використовує біблійну урочисту лексику («Осанна!»), метафори («в душі моїй, в сяйві мрій в’ються хмелем арабески»), мистецькі терміни (арабески, фрески, гротески). І це надає творові неповторне інтелектуально-мистецьке естетичне забарвлення.
«Блакитна панна» аналіз вірша
Літературний рід: лірика.
Жанр «Блакитна панна»: ліричний вірш.
Вид лірики: пейзажна (весняні настрої).
Віршовий розмір «Блакитна панна» : хорей.
Тема «Блакитна панна»: «має крилами Весна запашна,
Лине все в прозорих шатах,
У серпанках і блаватах… «
Ідея «Блакитна панна»: довгожданна, нездоланна…
Ось вона — Блакитна Панна!…
Художні засоби «Блакитна панна»
Епітети : весна запашна, прозорих шатах, вродою святою, неземною чистотою, променистою росою
Метафори : » сміючись на пелюстках,
На квітках»
Порівняння : а вона, як мрія сна чарівна
Гіпербола : сміючись на пелюстках,
На квітках
Анафора : має крилами Весна запашна
Окличні речення : ось вона — Блакитна Панна!
ЇЇ виспівує: » Осанна!»
Інверсія : лине все, крізь блакить майорить, сяє вродою, сміючись на пелюстках
Провідний мотив: Возвеличення краси природи та єдність її з мистецтвом. Блакитна панна – це образ-символ Весни «у серпанках і блаватах», якій уся земля виспівує: «Осанна!» і тривожить душу ліричного героя:
І уже в душі моїй
В сяйві мрій
В’ються хмелем арабески,
І Миготять камеї, фрески,
Гомонять-бринять пісні Голосні
І сплітаються в гротески. Новаторство Миколи Вороного виявилося в розширенні музичних можливостей українського вірша. «Я писав не так од образу, як од звуку «, – зазначав він. Джерелом його поезії є мелос, мелодія. Звук для символістів – понад усе. Специфічним є розміщення рядків у строфах «Блакитної панни»: вони ніби сходинки, по яких скрапує навесні талий сніг під грою сонячного проміння. Таке розміщення рядків поезії будить особливий темпоритм.
Аналіз (критика вірша Блакитна Панна) : вірш має витончену форму, яскраві тропи. Провідні мотиви твору — возвеличення краси природи і єдність її з мистецтвом. Блакитна панна — це образ Весни «у серпанках і блаватах», якій уся земля виспівує: «Осанна!» і тривожить душу ліричного героя. Для символістів, як і для представників інших модерністських стилів, форма вірша, художні засоби набували дуже великого значення: важливо не стільки що сказати, а як сказати. Микола Вороний став, по суті, новатором у розширенні музичних можливостей українського вірша. «Блакитна панна» рясніє асонансами й алітераціями, як і сама Весна, що приходить до нас із співом птахів і ручаїв. Сам автор зазначав: «Я писав не так од образу, як од звуку. І дійсно, мелос, спершу примітивний, а далі технічно все більше ускладнений, був джерелом моєї пісні-вірша». Справді, джерелом поезії, її ритму й звучання, є мелодія. Звук для символістів — понад усе. У науці навіть відоме поняття «звукосимволізм».
Не можна не помітити в «Блакитній панні» Вороного і специфічного розміщення рядків у строфах: вони ніби сходинки, по яких скрапує на весні талий сніг під грою сонячного проміння. Таке розміщення рядків поезії будить особливий темпоритм. Отже, форма у поетів-символіс-тів — це надважливий засіб витворення потужного ліричного струменя.