Справжнє життя Клайда і Бон ні набагато драматичнее, чим кінофільми про них. Гомосексуаліст і німфоманка, обоє вони були одержимі пристрастю до насильства і жадали гучної слави, яка незмінно супроводжувала їх у вигляді багаточисельних газетних публікацій і фотознімків.
Деякі розбійники попали в розряд "народних героїв". Одним з них був Робін Гуд, а у наш час це, мабуть, Ронні Біггс, учасник "вели-
кого пограбування" поїзда в Англії на початку 60-х років. Біггс заробив сповна певну славу завдяки своєму відчайдушному презирству до закону. Проте час наводить глянець на події минулих років, стирає компрометуючі подробиці. І ось вже міф додає розбійникам романтичний ореол неабияких осіб, які кидають виклик "несправедливим" властям.
Бонні Паркер і Клайд Берроу, на початку 30-х років що колесили по Америці, були безжалісними вбивцями, але виявилися увічненими у фільмах, піснях і легендах. Правда, Бонні і Клайд так і не стали великими гангстерами — більшість крадіжок і пограбувань вони здійснювали на бензоколонках, в бакалійних лавках і закусочних невеликих міст. Але жорстокість і безрозсудна зухвалість, з якою скоювалися ці злочини, зробили їх воістину легендарними.
Малоосвічені, позбавлені співчуття, Бонні і Клайд здійснювали свої вояжі по штатах Міссурі, Канзас і Оклахома.
Кочівний злочинний клан — банда Берроу, в яку входили брат Клайда Бак і інші любителі легкої наживи, тероризував дрібних бізнесменів і фермерів. Але і ті та інші були жертвами "великої депресії" — жорстокої економічної кризи, яка уразила Сполучені Штати на рубежі другого і третього десятиліть нашого століття.
Стосунки між гомосексуалістом Берроу і німфоманкою Паркер були досить дивними. Це був сурогат кохання, замішений на погрозах і насильстві.
Клайд народився 24 березня 1909 року в бідній багатодітній сім’ї в штаті Техас. Вже в юні роки старший брат Бак виклав Клайду перші уроки крадіжки.
Після декількох дрібних розкрадань підліток був поміщений у виправну школу для неповнолітніх. Але школа вже нічого не могла виправити, і Клайд закінчив тим, що став грабувати придорожні ресторани і невеликі заправні станції. У подібних заміських місцях найчастіше можна розжитися зовсім невеликою сумою, але він розумів, що грабувати по дрібницях набагато безпечніше.
У своїх подальших "подвигах" Клайд значно перевершив брата, ставши ватажком злочинної банди.
У 1928 році, після невдалого нальоту на вагон-ресторан, Бака засудили. Клайд же, що переслідується поліцією, відправився до Техасу. У січні 1930 року, зголоднівши, він зайшов в одне з кафе Далласа, де і відбулася зустріч двох майбутніх спільників — гамбургер Клайду подала хороша офіціантка. Її звали Бонні Паркер.
Вона народилася 1 жовтня 1910 року в сім’ї каменяря. "Маленька блондиниста грудочка" — так писала Бонні про себе в щоденнику. Її зацікавили захоплюючі історії про життя відчайдушного бродяги, яких повідав їй Клайд. Як жінка вона мало цікавила ватажка банди. Свою дружбу вони підігрівали розповідями про грабежи і жорстокі бійки. Бонні вже була заміжній, але її чоловік відбував у в’язниці 99-річний термін за вбивство. Тому вона переїхала з Клайдом в маленьку мебльовану квартиру в Далласі.
Всепоглинаючою пристрастю цієї дивної пари стала зброя. Бонні захоплювалася пістолетами, які її залицяльник носив в кобурі під пальтом, і тією силою, яка виходила від стволів, що несли смерть. Вони здійснювали регулярні поїздки за місто, аби попрактикувати в стрілянині. Незабаром обоє з однаковою влучністю стріляли майже зі всіх видів зброї.
З часом Бонні і Клайд стали "працювати" разом. Бонні сідала за кермо автомобіля, і вони під’їжджали до наміченого об’єкту. Клайд уривався в приміщення і "брав касу", потім мчався до автомобіля, схоплювався в нього на ходу і прикривав втечу вогнем. Ризиковані пригоди збуджували Бонні Паркер значно більше, чим інтимні зустрічі з Клайдом: той став гомосексуалістом ще у виправній школі. Бонні задовольнялася любовними зв’язками з іншими членами банди.
Три місяці опісля Клайд сильно "наслідив" на місці крадіжки в штаті Техас. Він був арештований на квартирі в Далласі і засуджений до двох років тюремного висновку, але термін так і не відсидів. Його брат Бак біг з в’язниці, і Клайд передав з ним своїй співучасниці зашифрований лист з проханням організувати його втечу. Завдяки поверхневому обшуку їй удалося передати Клайду зброю під час побачення у в’язниці. У ту ж ніч злочинець зробив втечу і на товарних поїздах дістався до штату Огайо.
Але Клайд Берроу пробув на волі лише тиждень. Його знову заарештували і цього разу направили у федеральну в’язницю строгого режиму.
Мати грабіжника, Каммі Берроу, засипала губернатора штату проханнями про поблажливість. 2 лютого 1932 року Клайда випустили під чесне слово. Після виходу з в’язниці він присягнувся Бонні, що швидше помре, ніж знов попаде за грати. На все життя запам’ятав цей лиходій застінки "палаючого пекла", де його били батогами і заставляли робити гімнастичні вправи до тих пір, поки бідолаха не падала без сил. Тут же, у в’язниці, Клайд зробив своє перше вбивство — ударив свинцевою трубою по голові інформатора тюремного блоку, але начальство ніяк не відреагувало на цей злочин.
Перше безкарне вбивство ще більше розбестило злочинця.
Наступною в каталажку попала Бонні Паркер. Злочинці викрали черговий автомобіль і рятувалися від переслідування. Машина врізалася в дерево. Клайду удалося сховатися, а його співучасницю схопили і засудили до двох місяців в’язниці. Поки Бонні сиділа, Клайд продовжував грабувати магазини в невеликих містах і бензоколонки на магістралях. У Хилсборо, штат Техас, він убив 65-річного Джона Бачера — господаря ювелірного магазина. "Виручка" склала всього десять доларів.
Коли Бонні звільнили, вони знов взялися за старе.
5 серпня 1932 року Клайд збирався пограбувати білетера на сільському святі в Атоке, штат Оклахома. Два вартові правопорядку — шериф Чарльз Максвелл і його заступник Юджін Мур — побачили його таким, що безцільно тиняється без діла. "Вийди на світло, парубок, аби я міг трохи краще тебе розгледіти", — обратился до підозрілого типа шериф Максвелл, і це були його останні слова. Клайд відкинув підлозі пальта і, вихвативши відразу два автоматичні пістолети, пострілами в упор уклав обоє поліцейських.
"Борці за справедливість"
Так злочинна пара почала свою смертоносну одіссею. Вони пограбували склад із зброєю в Техасі і озброїлися до зубів, а потім розстріляли дюжину кінних поліцейських, які блокували дороги. Нальотчики розоряли винні крамниці, бензоколонки і бакалійні лавки інколи всього лише ради декількох доларів. Одного дня злочинці викрали шерифа, роздягнули і, зв’язавши, кинули на узбіччі із словами: "Скажи своїм людям, що ми не банда вбивць. Увійди до положення людей, що намагаються пережити цю прокляту депресію".
Кочувавши, вони жили як розбійники в старі часи: спали в табірних костриць, харчувалися дичиною. Ночами напивалися віскі, і Бонні писала пихаті романтичні вірші, в яких оплакувала свою долю. Переслідувані законом, насправді вони були новим поколінням героїв — так підносила свої "подвиги" поетеса, що не відбулася. Над Бонні і Клайдом витало недобре передчуття, що життя скоро обірветься і померти їм призначено молодими.
Осенью 1932 роки Бонні і Клайд попрямували в штат Нью-Мексікоа з найманим вбивцею, що приєднався до них, Риємо Гамільтоном. Але нажива здалася їм не такою великою, як в Техасі, і вони повернулися назад. Гамільтон був таким же розбещеним типом, як і дует, до якого він приєднався. Він регулярно спав з Бонні… і з Клайдом. Такий сексуальний трикутник владнував всіх три.
Вони вбивали людей часто і без розбору. Клайд позбавив життя м’ясника, що кинувся з ножем на захист своїх 50 доларів; докінчив Доїла Джонсона в Темпле, коли той намагався запобігти викраденню своєї машини; застрелив два поліцейських, що очікували в засідці в Далласі іншого грабіжника; викрав працівника гаража Уїльяма Джонса, який вимушений був півтора роки брати участь в їх злочинах. Надалі їх мимовільний супутник повідомив поліцейським подробиці життя злочинної пари.
Як цигани колесили вони по південному заходу Сполучених Штатів, грабували магазини і гаражі. Розбійні напади почастішали, коли в банді знов з’явилися Бак і його дружина Бланш. У Канзасі вони обібрали офіс ссудно-кредит-ного суспільства. Там Бонні вперше побачила плакат "Розшукується поліцією" зі своїм зображенням. Той факт, що вони з Клайдом стали "знаменитостями", потряс Бонні настільки, що вона тут же відправила до крупних газет дюжину листів із знімками, які вони з Клайдом робили на своїй кримінальній дорозі. Бонні всіма доступними нею засобами підкріплювала версію про те, що вони з Клайдом — борці за справедливість. Адже банки, які вони грабують, належать влада імущим, а не бідним фермерам і дрібним бізнесменам. Бонні, звичайно, не згадувала про те патологічне задоволення, яке обоє отримували від вбивств.
В цей час Бонні працювала над пихатою автобіографічною поемою. Надалі цей опус був опублікований в газетах:
"Алібі кожен з нас припас, Але все ж виявився у в’язниці. У результаті лише деякі з нас Виправдатися змогли в суді.
Красуні долю легко змінити, Опуститися на саме дно, Але ніхто не може про це судити, Не знаючи при цьому її.
Подружки у в’язниці ділилися завжди, Хто і як за грати попав, Але мене зворушила лише одна -Девица на ім’я Сал.
Крізь грубість сяяла її краса, Ів в’язниці любили її. І, не вагаючись, Салі завжди Брала від життя своє.
Одного дня в останню ніч у в’язниці
Вона довірилася мені
І я постараюся, щоб знали всі
Про її сувору долю.
На ранчо у Вайомінгу я народилася. Ніхто не пестив мене. Мене учила силоміць брати владу Грубих ковбоїв сім’я…"
У цьому місці поема обривалася. Причиною послужив наліт поліції на гангстерське кубло в штаті Міссурі. Бонні і Клайд, Бак і Бланш відкрили по нападаючих відчайдушну стрілянину з автоматів. Двоє поліцейських в результаті перестрілки були убиті.
Злочинці сховалися.
Пізніше за Бонні удалося закінчити поему і відіслати її в редакції декількох американських газет.
"Але незабаром, залишивши отчий будинок, Я в місто жити подалася, Не знаючи, що немає жалості в нім, А лише підлота і грязь.
Про Джесси Джеймсі чули всі, Але якщо хочете, ще Про Бонні з Клайдом і їх долі Можу повідати я все.
Нині Бонні і Клайд —
знаменитий дует
Всі газети про них сурмлять.
Після їх "роботи"
свідків немає
Залишається лише смерті сморід.
Але немало звучить про них брехливих слів, І жорстокі вони не так. Ненавидять вони стукачів і брехунів, А закон — їх смертельний ворог.
Якщо в Далласі раптом
поліцейський убитий
І у "копів" зачіпки немає
Справжній вбивця не буде
розкритий
Бонні з Клайдом нести відповідь.
Якщо раптом заспокоїтися пара
вирішить
І квартиру винайме собі
Через пару днинок набридне ним побут
І знову з автоматом в руці.
Від холодних вбивств здригнулася
країна
І жорстокість їх — тяжкий гріх
Але я знала Клайда і в ті часи
Коли був він схожий на всіх.
Він був добрим техаським парубком
простим
Не у чому було йому докорити
Але суворо життя поступило з ним
І штовхнула на диявольську дорогу.
І він якось признався з гіркотою мені:
"Століття свободи мені не мабуть.
Життя моя завершиться на пекельному
вогнищі
І розплати не минути!"
Все темніше і страшніше ненадійний
дорога
Все безглуздіше боротьба.
Хай багатими станемо коли-небудь
Але вільними — ніколи!
Не вважали вони, що сильніше за всіх, Адже закон перемогти не можна! І що загибель розплатою буде за гріх, Знали обоє напевно.
Хай від болів сердечних страждаєте ви
А що дряхліють смерть понесе.
Але з нещастями Бонні і Клайда
долі
Не порівняти ваших дрібних знегод!
День настане
І ляжуть на вічний сон
У нескорбеющей рихлій землі.
І зітхнуть з полегшенням країна
і закон
Їх відправивши до небуття".
У 1933 році грабіжники перемкнулися в основному на дрібні банки в провінційних городках Індіани, Міннесоти і Техасу.
Одного дня вони ховалися в найманих зроблених з колод будиночках в штаті Міссурі. Нальотчики не залучали до себе уваги, але керівник запідозрив недобре, коли вони заплатили за оренду дрібними монетами. Він повідомив про свої підозріння поліції.
Опис зовнішності постояльців відповідав опису злочинців, і для облоги передбачуваного місця укриття банди була відправлена сотня "колов".
До загального здивування, злочинці знов зникли, залишивши трьох убитих офіцерів.
Але Бланш простріляли ногу, Клайд був легко поранений в голову, у Бонні куля зачепила ребро, а Бак… Бак отримав свою останню в житті кулю.
Дихання гонитви
У лісистій місцевості штату айова бандити зализували свої рани і робили всі, аби врятувати Бака. Але практично нічим допомогти йому вони вже не могли.
Вони вирішували, де залишити вмираючого Бака, коли Клайд відчув якийсь рух в чагарниках. І тут же на табір градом посипалися кулі. Злочинці відповіли кинджальним вогнем. Навіть смертельно поранений Бак випустив в поліцейських декілька автоматних черг. Бонні і Клайду удалося прослизнути в дрібноліссі і сховатися. Бак зрешетив кулями. Поліцейські знайшли Бланш що невтішно ридає над тілом убитого мужа.
Відчуваючи за собою дихання гонитви, дует спішно ретирувався на північ, до Міннесоти, розумно вважаючи, що в штаті, де вони скоїли менше злочинів, у них буде не так багато проблем. Вони крали з вірьовок білизну і харчувалися покидьками.
Викрадений працівник гаража Джонс, який приєднався до них, пізніше розповідав поліції: "Це було вже не те життя. Ми уподібнилися звичайним бродягам".
Джонс першим з бандитів переситився цим життям і втік від своїх спільників до Техасу, де був тут же арештований. Поліції він розповів все, що знав про дії банди. "Ці двоє — чудовиська, заявив втікач. — Я ніколи не бачив кого-небудь ще, хто б так насолоджувався вбивствами".
В наступному місяці Бонні і Клайд пробралися до Техасу для зустрічі з матір’ю Клайда в приміській зоні відпочинку. Тут ця парочка трохи не
влипнула — за Каммі Берроу стежили люди шерифа, що оточили місце пікніка. Попереджений якимсь шостим відчуттям, Клайд зі всіх ніг кинувся до залишеної неподалеку машини. Багажник автомобіля зрешетив кулями, він і Бонні отримали легкі поранення. Але їм таланило.
Після декількох невеликих пограбувань вони знов об’єдналися з Гамільтоном, втікачем із в’язниці разом із злочинцями Джо Палмером і Генрі Метвіном. Банда Берроу знову набирала силу. Знову по різних містах прокотилася хвиля вбивств, угонів автомобілів, викрадань зброї.
Дикі вдачі нальотчиків, їх неприборкані пристрасті і низовинні бажання наводили на людей жах.
Федеральне бюро розслідувань США так проінструктувало персонал поліції: вест вогонь на поразку, а вже потім ставити питання. Це було рівносильно оголошенню війни бандитам, що тероризують населення. Глава ФБР Едгар Гувер заявив: "Клайд — психопат. Його потрібно знищити як тварина, що збісилася". Навіть інші гангстери вирішили, що банді Берроу немає місця серед них. Чарльз Артур Флойд — гангстер по прізвиську "Красень" — був у нестямі, взнавши, що диявольська парочка з’явилася на території, яку він контролював. "Не давайте ним їди і не надайте притулок, — наказав він своїм дружкам по злочинному світу. — Якщо можете, виведіть на них поліцію. Вони паразити і не можуть мати нічого спільного з нашими людьми".
З чим і з ким боролися Бонні і Клайд? Чому проливали річки людської крові? Читачі, що ще недавно захоплювалися романтичною поемою Бонні Паркер, зрозуміли, що герої далеко не Робін Гуди. Це були алчние, безжалісні вбивці.
Засідка
Тим часом кільце довкола банди Берроу невблаганно стискувалося. Перед техаським шерифом Френком Хамером, що знешкоджував за час своєї кар’єри 65 відомих злочинців, було поставлено завдання: вислідити Бонні і Клайда. Хамер проаналізував кожен їх напад, створив карти і схеми їх пересувань за всі ці роки, вивчив всі місця нальотів і дороги, які вони вибирали. "Я хотів проникнути в їх диявольські задуми, говорив він, — і я це зробив". Кілька разів протягом перших місяців 1934 роки Хамер і його люди йшли по сліду бандитів. Але поліцейським постійно не таланило — вони весь час спізнювалися.
У квітні залишки злочинної групи попрямували до Техасу, сподіваючись спокійно відсидітися у родичів Бонні. Але коли вони наближалися до міста Грейнвін, мимо проїхали на мотоциклах поліцейські Ернест Уїлер і Гарольд Мерфі. Відчувши недобре, Клайд зупинив машину.
Поліцейські, в яких виникли підозріння, обернули назад. Коли вони порівнялися, Клайд вистрілив відразу з двох стволів.
Злочинцям знову удалося втекти. Два тижні опісля в Оклахомі, коли автомобіль Клайда повгрузав в грязі, до них підійшли двоє "копів". Один з них отримав кулю в голову, другим виявився більш везучим — був легко поранений.
Поліція виявила будинок, де час від часу ховалися злочинці. Потрібний був ключ від дверей, який міг опинитися біля третього члена банди — Метвина. Його батько обіцяв допомогти заманити банду в засідку, якщо Хамер пощадить сина. Шериф, який був зацікавлений перш за все в упійманні Бонні і Клайда, пішов на це. Генрі Метвін погодився діяти у згоді з батьком і непомітно вислизнув з бандитського лігва.
Незабаром поліцейські оточили притулок і блокували дорогу, ведучу до нього. Вони були озброєні кулеметами, автоматичними рушницями, великою кількістю гранат із сльозоточивим газом. Цього разу в поліції були всі шанси наздогнати злочинців.
Вранці 23 травня 1934 року на дорозі з’явився "форд", який парочка уг-
нала неділю тому. Вів машину Клайд. На нім були темні окуляри, що захищали від яскравого весняного сонця. Поряд з Клайдом сиділа його нерозлучна супутниця в новому червоному платті, вкраденому разом з другами речами кілька тижнів тому. У машині були приховані дві тисячі патронів, три рушниці, дванадцять пістолетів і дві газові рушниці.
Кривава розв’язка
Вантажівка Метвина-старшего був припаркований в краю дороги. Коли Клайд порівнявся з ним, він запитав, чи не з’являвся його син. Метвін, побачивши автомобіль, що наближається, з поліцейськими, затрясся від страху і упірнув під свою вантажівку. Шериф, що вискочив з автомобіля, наказав бандитам задаватися. Але на злочинну парочку ця команда подіяла, як червона ганчірка на бика.
Блискавичним рухом Клайд відкрив дверці автомобіля і схопив дробовик. Бонні вихватила револьвер.
Але цього разу сподіватися їм було нема на що. Свинцевий град обрушився на їх машину. Більше п’ятисот куль встромилося в тепа гангстерів, і вони були буквально розірвані на частини, а поліцейські продовжували поливати "форд", що зрешетив, смертоносним вогнем.
Перші сторінки американських газет зарябіли повідомленнями про смерть Бонні і Клайда. Знівечені тіла злочинців були виставлені на загальний огляд в морзі, і що бажають за один долар могли поглянути на них. Цікавих виявилося досить багато.
Десять років опісля був схоплений і засуджений до страти Рой Гамільтон — спільник Бонні і Клайда. Перед смертю він згадував: "Вони любили вбивати людей, бачити, як тече кров, і отримували задоволення від цього видовища. І ніколи не упускали можливості насолодитися виглядом чужої смерті. Ці люди не знали, що таке жалість і співчуття".
Сім’я загиблої злочинниці намагалася створити інший, романтичний образ Бонні. Напис на її могильному камені свідчить: "Як квіти розцвітають під променями сонця і свіжістю роси, так і світ стає яскравішим завдяки таким людям, як ти".
Це звучить майже як цитата з неопублікованої поеми гангстера в спідниці, герої якої залишили про себе недобру пам’ять.