“Бояриня” Леся Українка переказ
Сюжет поеми розвивається на побутовому рівні, на фоні історичних подій, які лише відгуками згадуються в п’єсі.
Дія перша
Дія відбувається в Україні. В садку і в будинку Оксаниних батьків. В I-й частині Оксана розцвітає наче квітка. Олекса Перебійний запрошує Степана повечеряти і погостювати кілька днів, допоки посольство з яким прибув Степан перебуватиме в Україні.
Сім’я вечеряє, відбувається суперечка між Степаном та Іваном.
| Степан На раді Переяславській мій батько, подавши слово за Москву, додержав те слово вірне. Іван Мав кому держати! Лихий їх спокусив давати слово! |
По обіді, в садку Оксана і Степан мають тривалу розмову, під час якої в них пробуджується кохання, та витинаються мрії про майбутнє спільне життя.
| Степан Мені тепер здається, що нігде на цілім світі вже нема чужини, поки ми вдвох з тобою. От побачиш, яке ми там кубелечко зів’ємо, хоч і в Москві. Нічого ж там чужого у нашій хатоньці не буде, – правда? Оксана Авжеж. І, знаєш, якось я не дуже боюся тої чужини. Степан Зо мною? Оксана (усміхається) Тим певне, що з тобою. Але й так, хіба ж то вже така чужа країна? Таж віра там однакова, і мову я наче трохи тямлю, як говорять. |
Дія друга
Місце дії: Світлиця у Степановім дому прибрана по-святковому. (Москва). В II-й частині Оксана вперше стикається з “глухою стіною” рабських звичаїв, з безліччю обмежень особливо для жінок. Оксана ділиться першими враженнями про Московське князівство, спізнає тутешні звичаї. Діалог між Оксаною і матір’ю Степана.
| Мати Ще осміють, дитинко; нема тут звичаю з чоловіками жіноцтву пробувати при беседі. Оксана Ой господи, які се тут звичаї! Оце – але! |
Наступна сцена в теремі (жіноча опочивальня на верхньому поверсі). Спершу розмова відбувається поміж матір’ю Степана, його сестрою Ганною і Оксаною. Потім матір йде спочити, залишаючи подруг удвох.
| Ганна Бо в тебе дома! Там же не Москва. Такого тут ізроду не чували, – співати по гаях!… |
Потім до терему забігає Степан, та упрошує Оксану прийняти важливих гостей за московським звичаєм.
Дія третя
Місце: Дальня кімнатка у горішньому поверсі в Степановім домі. Оксана, не маючи змоги здолати традиції Москви, намагається безуспішно вирватися в Україну або хоч надіслати допомогу. Певно найбільш прив’язана до історичних подій частина поеми. Кілька разів згадується Дорошенко.
До Степана і Оксани приїжджають вісники з України.
| Степан Небезпечно. Вони там з Дорошенком накладають… Оксана Ну що ж, так, може, й треба. Степан Схаменися! Ти ж так боялася розливу крові, а ся війна найпаче братовбійна, що Дорошенко зняв на Україні, -‘- то ж він татар на поміч приєднав і платить їм ясиром християнським. Оксана (сідає, мов знесилена, на ослін і спирається на стіл) Скрізь горе, скрізь, куди не обернися… Татари там… татари й тут… Степан Оксано! Що мариться тобі? Татари тут? Оксана А що ж? Хіба я тут, не як татарка, сиджу в неволі? Ти хіба не ходиш під ноги слатися своєму пану, мов ханові? Скрізь палі, канчуки… холопів продають… Чим не татари? |
Дія четверта
Місце: Терем. Оксана занепадає на чужині. Оксана і Степан удвох.
| Оксана (уриває ридання, з одчаєм) Степане! Ти хіба не бачиш? Я гину, в’яну, жити так не можу! (В знесиллі похиляється па кросна) Степан Се правда, не ростуть квітки в темниці… А я гадав… |
Вертаються з покупами Степанові матір та сестра. Оксана жвавішає.
Дія п’ята
Місце: Степанів садок. Вже зів’яла Оксана, Хвора, очі позападали, але дуже блищать, на щоках хворий рум’янець. Матір та Оксана (з поміччю двох служниць) виходять в сад. По тому як Оксана заснула, виходить Степан та нишком з матір’ю радяться як лікувати Оксану.
| Мати (нишком) Ну, що ж казав той німець? Є надія? Степан Що ж, каже: “В бога все можливо”. |
| Степан Він казав, – коли її повезти на Вкраїну, то, може б, ще й одужала. |
Мати йде в терем. Оксана прокидається від Степанового поцілунку.
| Степан Цар пустить. Вже ж тепера на Вкраїні утихомирилося. Оксана (гостро) Як ти кажеш? Утихомирилось? Зломилась воля, Україна лягла Москві під ноги, се мир по-твоєму – ота руїна? Отак і я утихомирюсь хутко в труні. Степан Ти одживешся на Вкраїні. Москва ж не може заступити сонця, зв’ялити гаю рідного, зсушити річок веселих. |
Хоч у драмі цього не має, але скоріше за все Оксана помирає.