«Божественна комедія» — поема Данте Аліг’єрі, його основний твір, вважається шедевром світової літератури, написаний тосканським діалектом.
Багатозначність образів та ситуацій «Божественної комедії»
| Образи | Буквальний | Алегоричний | Моральний | Філософський |
| Поет | Данте | — Пошуки людиною Свого місця У суспільстві — гріховне людство | Людська душа оточена гріхами, але прагне очищення, морального відродження | Пошук людиною Духовних ідеалів Задля всього людства |
| Вергілій | Римський Поет Публій Вергілій Марон — автор «Енеїди», «Буколік», «Георгік» | -прихильник Суспільної Єдності — земний розум | Ідеал громадянських Чеснот і людських Якостей | Провісник християнства, Уособлення Божественної мудрості, що Виведе людство до Світла |
| Беатріче | Кохана Поета — Беатріче Портінарі | Ідеал Краси, Кохання, Жіночості | Любов, моральні Цінності, що просвітлюють душу людини, Роблять її кращою | Символ Божественної Любові, що веде людство до духовного Відродження, вічного Життя |
| Ліс | Темний густий ліс | Внутрішні хитання і сумніви Данте; Папський Рим; політичні вари в Італії | Людські гріхи й помилки | Втрата людством Божественної істини, правильного шляху, духовних орієнтирів |
| Хижаки | Леопард | Політичні супротивники | Чуттєвість брехня, зрада, | Людські вади, спокуси |
| Лев | Король Франції. | Гордість, жадоби влади, пихи | ||
| Вовчиця | Римське папство | Егоїзм, жадібність, скупість, Користолюбство | ||
| Пагорб | Узвишшя | Над лісом гріхів і помилок височить рятівний пагорб Доброчесності, осяяний сонцем Істини | Доброчесність — це моральна мета кожної людини | Через доброчесність можна піднестися до Бога |
Духовні шукання поета. Поетові було 35 років, коли він опинився у фантастичному темному лісі — «на півшляху свого земного світу» (середня тривалість життя за часів Данте становила 70 років). У житті кожної людини настає момент, коли вона повинна переосмислити своє життя з точки зору духовного ідеалу й визначити, яка вона, людина, куди йде і що має у своїй душі. Герой Данте (почасти це він сам) — філософ, шукач істини, правди, вищого смислу буття, Бога. Водночас він шукає і самого себе. Він загубився не тільки в лісі гріхів і помилок, політичних суперечок, але й у своїх протиріччях, втративши правильний шлях.
Ліричний герой Данте втілює шукання й поривання людського духу, його нелегкий шлях до усвідомлення себе й світу. Хижі звірі, що перешкоджають йому, — своєрідне випробування людини на моральну міць. Невідомо, чим би завершилася ця боротьба, якби героя не врятував Вергілій. Ця ситуація набуває символічного змісту. В образі Вергілія Данте утверджує рятівну роль античності, мистецтва взагалі й Божественної мудрості (бо Вергілія вшановували в середні віки за те, що він передбачив прихід Христа). Усе це допоможе людині, на думку письменника, вижити серед гріхів і пороків, серед політичних чвар і суперечок, зберегти свою людську сутність, не схилитися перед спокусами й випробуваннями. Але далі — все залежить від людини, від її морального вибору. Уже в першій пісні «Божественної комедії» ми відчуваємо, що герой Данте — сильна й мужня особистість. Незважаючи на вагання й суперечності, він сміливо йде слідом за Вергілієм, бо прагне пізнати, як живуть люди й людство і куди прямує у своїй духовності все суспільство.)