Вірш Ліни Костенко “Чайка на крижині” складається з п’яти частин. Аналіз вірша “Чайка на крижині” Ліни Костенко наведений в цій статті.
“Чайка на крижині” Ліна Костенко аналіз
Тема: Відтворення роздумів поетеси про смисл життя людини.
Ідея: Возвеличення любові до рідного краю, до всього, що з ним пов’язано, перебуваючи далеко за його межами.
Основна думка:
а) “Нащо крилатим грунт під ногами”?
б) “Для мене ж той край найкращий, де виросли крила мої”.
Жанр: поема.
Композиція “Чайка на крижині”
Твір складається з п’яти частин: “Надбережжя”, “Крига на Одрі”, “Крила”, “Грунт”, “Усміх”, кожна з яких має свій зміст, закінчену думку, але в той же час пов’зані з перебуванням Л. Костенко у Польщі, зокрема у порту міста Щецін, та міркуваннями про смисл життя людини, її призначення на землі, любові до рідного краю.
Експозиція: опис портового надбережжя Щеціна, змін, які відбуваються з приходом весни.
Зав’язка: розмірковування поетеси над призначенням крил у людини.
Кульмінація: хвилювання поетеси, які викликав корабель з рідної землі.
Розв’язка: гостювання героїні у Польщі.
Сюжет “Чайка на крижині”
Лірична героїня, перебуваючи у Польщі, зокрема у морському порту Щеціна, спостерігає за красою Одри, кораблями біля причалів.
Наступала весна, ломалася крига. На одній з крижин вона побачила чайку. Це підштовхнуло її до роздумів про смисл життя людини. Людина має крила, але як птах не літає, бо людські крила зроблені не з пуху, а з правди, чесності, довір’я, вірності у коханні, з вічного поривання, з щирості до роботи, з щедрості та турботи, з пісні, з надії, з поезії, з мрії.
Героїня твору полюбляє Польщу за її легенди, мову, звичаї, дружбу, щирість, але для неї рідний край – наймиліший.
Одного разу вона побачила корабель з прапором рідного краю, який збентежив її душу і серце. І лірична героїня остаточно зрозуміла, що де б ти не був, але батьківська земля, рідний край для кожної людини є наймилішим, дорогим.
Художні засоби “Чайка на крижині”.
” Надбережжя “
- Метафори: “кораблі прихилились”, “кораблі… принесли свою втому”, “гриф скам’янів”, “тризубець висріблює іній”, “злітають бурульки з дахів”, “прокидається верф”, “надбережжя стоїть”. Епітети: “тихі причали”, “затоки… голубі”, “молоді кораблі”, “суворі, похмурі стіни”. Повтори: “тиша… тиша…”
“Крига на Одрі”
- Метафори: “зима не вдягла… свиту”, “зима… часом вже й приміряла”, “зима… пошукала, поплакала… мотувала, стелила… сперечалася… несла… збиралась”, “дерева проснулись”, “лід потемнів”, “крига буйно ломилась”. Епітет: “Одра темна, широка”. Риторичні запитання: “Що ж робити?”, “- Ти куди ж розігналась?, Чи, бува, не до самого моря?”, “Ну, а що, як її розливає вода весняна?”, “Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила?”, “Нащо крилатим грунт під ногами?” Риторичний оклик: “Дивна людина!” Повтори: “Ну, а що…”
” Крила “
- Риторичні запитання: “А як же людина?” Риторичний оклик: “А крила має!” Повтори: “У кого – …”, “А крила має!”
” Грунт “
- Епітети: “мова жива”, “дружба нова”. Риторичні оклики: “О, Польщо!”, “…плачу за гостинність свою!”, “Із кожним днем усе тяжче!” Повтори: “Чому ж…”, “Тому я…” Риторичні запитання: “Чому ж ниє серце в тузі?”, “Чому ж мені тяжко стає?” Метафора: “ниє сердце”.
” Усміх “
- Метафори: “кораблі прихилились”, “прапори… шепочуть”, “прапор замайорів”, “хвиля вирує”, “усміх з’являється”, “сонце горить”, “кораблі гудуть”. Епітети: “тихі причали”, “кораблі охайні, гордовиті, втомлені, працьовиті, неспокійні, хвацькі”, “молодий погляд”, “тяжка проблема”, “чудне відчуття”, “ясна печаль”. Повтори: “…прапори”, “земляче…”, “він може вперше”. Порівняння: “Пливе корабель, наче айсберг – білий”, “І сонце над обрієм парить, наче усміх його вдалині”. Риторичні оклики: “А вітер!”, “…А відстань!”, “…А хвиля вирує!”, “О, боже, як добре, що все-таки він посміхнувся мені!” Риторичні запитання: “…Як за кордоном триматись?”, “Чи личить радянському моряку іноземкам усміхатись?”, “Це я – іноземка?!”