Вірш Ліни Костенко “Чайка на крижині” складається з п’яти частин. В цій стаття наведені 2 частини “Крила” та “Крига на Одрі”.
Ліна Костенко “Чайка на крижині”
“Крига на Одрі”
В цьому році зима не вдягала білої свити.
Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав.
Пошукала, поплакала… Що ж робити? –
Бідувала в старій із торішніх зів”ялих трав.
Як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць.
Сперечалася з морем, несла сум”яття вітрів.
Все збиралась на силі, та не встигла огледіться,
Як проснулись дерева і на Одрі лід потемнів.
Крига буйно ломилась у відкриті двері протоки.
Лід кришився, б”ючись об каміння берегове…
І нарешті по Одрі – темній, широкій –
На останній крижині самотня чайка пливе.
– Ти куди ж розігналась? Чи бува не до самого моря?
Чайки держаться гурту, а ти відпливеш одна.
А крижина тонка. А крижина майже прозора…
Ну, а що, як її підмиє вода весняна?
Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила?
затріщить і відломиться… Піде вода кругами…
– Дивна людино! Я ж маю крила,
Нащо крилатим грунт під ногами?
КРИЛА А й правда, Немає поля, крилатим грунту не треба.
То буде воля. Землі немає, Немає пари, То буде небо. То будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина?
А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає.
А крила має.
А крила має! Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,
а з правди, чесноти і довір’я. У кого – з вірності у коханні. У кого – з вічного поривання. У кого – з щирості до роботи.
У кого – з щедрості на турботи. У кого – з пісні, або з надії,
або з поезії, або з мрії. Людина нібито не літає…
А крила має, А крила має!