Вірш «Чари ночі» О. Олеся — є одним із кращих ліричних творів. У ньому влучно передано піднесенний, мажорний настрій ліричного героя, який перебуває під нпливом почуття кохання. Тут все складає «хвалу життю». Одухотворена природа перебуває у гармонії до почуттів ліричного героя: «Поглянь, уся земля тремтить В палких обіймах ночі, Лист квітці рвійно шелестить, Траві струмок воркоче. Твір пронизує заклик поета оцінити життя «летючу мить».
«Чари ночі» аналіз вірша
Рік написання «Чари ночі» — 1904
Літературний рід «Чари ночі» : інтимна лірика.
Жанр «Чари ночі» : романс (він став популярною народною піснею).
Вид лірики «Чари ночі» : інтимна (любовна).
Провідний мотив «Чари ночі» : захоплення красою життя й красою кохання.
Віршовий розмір «Чари ночі» : чотиристопний ямб.
Римування «Чари ночі» : перехресне
Ідея і тема «Чари ночі» : заклик любити життя, насолоджуватись його красою, цінувати кожну мить життя.
Лірична оповідь у творі ведеться трьома особами: автора, ліричного героя, тебе.
У вірші наявне обрамлення.
Поезія побудована на паралелізмах.
Художні засоби «Чари ночі»:
«Сміються, плачуть солов’ї» — антоніми. Також використовуються метафори, анафора, епітети.
Ліричність поезії «Чари ночі» посилюється влучними метафорами («тут ллються пахощі густі, там гнугься верби п’яні», «сміються, плачуть солов’ї і б’ють піснями а груди», «…уся земля тремтить в палких обіймах ночі»);персоніфікованим образом весни, яка завжди була символом молодості, краси, оновлення («весна іде назустріч нам», «весна бенкет справляє»).
«Чари ночі» — філософська поезія, в якій поет закликає цінувати кожну мить короткочасного життя. Треба подивитися на природу, чари весни, на солов’їв — і кохати, мріяти, віддавати свою любов, тепло душі іншим, поки є час і можливість. Вірш став прекрасним романсом, гімном життю й любові.
«Чари ночі» критика
Літературознавці про твір. Вірш належить до збірки «З журбою радість обнялась». Автор закликає читача улити «струмінь власної душі» у «шумляче море» краси весняної природи, до дна випити чашу щастя від молодості й кохання, тим паче, що щастя — надто швидкоплинне. Отже, краса життя, краса кохання — над усе. Продовжуючи народнопісенну традицію, О. Олесь будує вірш на наскрізному паралелізмі «людина — природа»:
Сміються, плачуть солов’ї
І б’ють піснями в груди:
«Цілуй, цілуй, цілуй її —
Знов молодість не буде!
Численні персоніфікації (напиклад, у п’ятій строфі) підкреслюють злитість природи й людини в прагненні жити, кохати й бути щасливими. Проступає у вірші і традиційний для поета контраст («Гори! — життя єдина мить, Для смерті ж — вічність ціла»). Він особливо підсилює, загострює спалах радості, кохання (В. Пахаренко).
Завдяки глибокій поетичності, мелодійності поезія «Чари ночі» стала улюбленою піснею українців. Вона виконувалася в народі і в той час, коли поезія О. Олеся була недоступною. Важливим штрихом її музичної інтерпретації на сьогодні є своєрідне виконання Ніною Матвієнко.