Вірш “Чари ночі” О. Олеся – є одним із кращих ліричних творів. У ньому влучно передано піднесенний, мажорний настрій ліричного героя, який перебуває під нпливом почуття кохання. Тут все складає “хвалу життю”. Одухотворена природа перебуває у гармонії до почуттів ліричного героя: “Поглянь, уся земля тремтить В палких обіймах ночі, Лист квітці рвійно шелестить, Траві струмок воркоче. Твір пронизує заклик поета оцінити життя “летючу мить”.
“Чари ночі” аналіз вірша
Рік написання “Чари ночі” – 1904
Літературний рід “Чари ночі” : інтимна лірика.
Жанр “Чари ночі” : романс (він став популярною народною піснею).
Вид лірики “Чари ночі” : інтимна (любовна).
Провідний мотив “Чари ночі” : захоплення красою життя й красою кохання.
Віршовий розмір “Чари ночі” : чотиристопний ямб.
Римування “Чари ночі” : перехресне
Ідея і тема “Чари ночі” : заклик любити життя, насолоджуватись його красою, цінувати кожну мить життя.
Лірична оповідь у творі ведеться трьома особами: автора, ліричного героя, тебе.
У вірші наявне обрамлення.
Поезія побудована на паралелізмах.
Художні засоби “Чари ночі”:
“Сміються, плачуть солов’ї” – антоніми. Також використовуються метафори, анафора, епітети.
Ліричність поезії “Чари ночі” посилюється влучними метафорами (“тут ллються пахощі густі, там гнугься верби п’яні”, “сміються, плачуть солов’ї і б’ють піснями а груди”, “…уся земля тремтить в палких обіймах ночі”);персоніфікованим образом весни, яка завжди була символом молодості, краси, оновлення (“весна іде назустріч нам”, “весна бенкет справляє”).
“Чари ночі” – філософська поезія, в якій поет закликає цінувати кожну мить короткочасного життя. Треба подивитися на природу, чари весни, на солов’їв – і кохати, мріяти, віддавати свою любов, тепло душі іншим, поки є час і можливість. Вірш став прекрасним романсом, гімном життю й любові.
“Чари ночі” критика
Літературознавці про твір. Вірш належить до збірки “З журбою радість обнялась”. Автор закликає читача улити “струмінь власної душі” у “шумляче море” краси весняної природи, до дна випити чашу щастя від молодості й кохання, тим паче, що щастя – надто швидкоплинне. Отже, краса життя, краса кохання – над усе. Продовжуючи народнопісенну традицію, О. Олесь будує вірш на наскрізному паралелізмі “людина – природа”:
Сміються, плачуть солов’ї
І б’ють піснями в груди:
“Цілуй, цілуй, цілуй її –
Знов молодість не буде!
Численні персоніфікації (напиклад, у п’ятій строфі) підкреслюють злитість природи й людини в прагненні жити, кохати й бути щасливими. Проступає у вірші і традиційний для поета контраст (“Гори! – життя єдина мить, Для смерті ж – вічність ціла”). Він особливо підсилює, загострює спалах радості, кохання (В. Пахаренко).
Завдяки глибокій поетичності, мелодійності поезія “Чари ночі” стала улюбленою піснею українців. Вона виконувалася в народі і в той час, коли поезія О. Олеся була недоступною. Важливим штрихом її музичної інтерпретації на сьогодні є своєрідне виконання Ніною Матвієнко.