Чарлз Діккенс – англійський письменник, один із найпопулярніших романістів вікторіанської епохи. Чарльз Діккенс біографія скорочено наведена в цій статті.
Чарльз Діккенс біографія коротко
7 лютого 1812 – народився в Лендпорте поблизу Портсмута в сім’ї службовця фінансового управління морського відомства.
З 1817 по 1823 родина Діккенса проживала в місті Четем, де Чарльз почав відвідувати школу. Ці роки він згодом називав найщасливішими у своєму житті. Кінець безтурботному дитинству поклали фінансові неприємності, через які батько був посаджений в боргову в’язницю, а 11-річний Чарльз змушений був кілька місяців відпрацювати на фабриці, що виробляла ваксу.
1824-1826 – роки навчання в приватній школі “Академія Веллінгтон-Хаус”.
1827 – вступив на місце молодшого клерка в адвокатську контору.
У 1828 р – влаштувався вільним репортером в судову палату, а в 1832 г. – парламентським кореспондентом.
У 1833 р в щомісячному журналі письменник надрукував свій перший нарис – “Обід на Поплар-Вок”, підписаний псевдонімом “Боз”.
1836 – опублікував перші розділи роману “Посмертні записки Піквікського клубу”, що мали великий успіх у читачів. У тому ж році Діккенс одружився з дочкою юриста і журналіста Дж. Хогарта Кейт, з якою він створив велику багатодітну родину (в них було 10 дітей), але так і не випробував подружнього щастя, вони розлучилися 1868.
1837-1841 рр. – Виходять в світ знамениті романи Ч. Діккенса: ” Пригоди Олівера Твіста ” (1839), “Життя і пригоди Ніколаса Нікльбі” (1839), “Лавка старожитностей” (1840) і ін.
У 1842 р письменник здійснив подорож в США, під час якої пережив глибоке розчарування в американській демократії та американському способі життя. Ці враження знайшли відображення у романі “Мартін Чезлвит” (1844). Потім з’явився цикл “Різдвяні повісті” (1848), романи “Домбі і син” (1848), “Життя Девіда Копперфілда, розказане ним самим” (1850).
В 1850-ті рр. – Були написані романи “Холодний дім” (1853), “Важкі часи” (1854) і “Крихітка Дорріт” (1857). Деякий час Діккенс працював редактором журналу “Домашнє читання”, в якому друкував власні твори. Після конфлікту з видавцями він заснував аналогічний журнал “Круглий рік”.
З 1858 письменник виступав з публічними читаннями своїх творів. Ці читання стали легендарним явищем європейського культурного життя.
1860-і рр. – Працював над романами “Великі сподівання” (1861), “Наш спільний друг” (1865), “Таємниця Едвіда Друда” (1870, незакінчений).
9 червня 1870 – помер внаслідок інсульту.