Чому Геродот вважав скіфів непереможними?
Методи ведення скіфами бойових дій мали свої особливості. Скіфи перші розділили військо на два взаємодіючих загони: один загін знаходився перед фронтом куди наступав ворога, інший – в постійній готовності нанести удар у фланг та тил ворога, якщо він почне відступати. Під час свого відступу вглиб країни скіфи систематично нападали на ворога, знищували запаси продовольства, гнали стада худоби і випалювали рослинність, залишаючи супротивника без продовольства, а його коней без підніжного корму.
Скіфи широко застосовували такі способи ведення війни, які стародавні греко-римські автори називали “малою війною”. Вони влаштовували засідки, заманювали ворога, раптово нападали на нього вдень і вночі і швидко зникали. Дрібними несподіваними нападами вони постійно тримали в напрузі все вороже військо, а самі були невловимі.
Характеризуючи воєнне мистецтво скіфів Геродот писав: “У цьому найбільш важливому відношенні вони влаштовуються так, що ніякий ворог, який вторгся в країну, не може вже врятуватися звідти втечею, не може і наздогнати їх, якщо тільки вони самі не захочуть бути відкритими, тому що скіфи не мають ні міст, ні укріплень, але пересувають свої житла з собою, і всі вони – кінні стрільці з луків; прожиток собі скіфи добувають не землеробством, а скотарством, і свої оселі влаштовують на возі. Як же їм не бути непереможними і неприступними? “.
За словами Геродота, скіф отримував частку здобичі в бою за кількістю вбитих ворогів, на доказ чого він приносив своєму цареві їх голови. У давніх народних переказах говориться, що войовничий скіфський народ поклонявся мечу, як араби – каменю, як перси – річці. Скіфи відрізнялися волелюбністю, хоробрістю і завзятістю в боротьбі. Геродот вважав скіфів видатним по розуму, наймудрішим з народів. Вони нічого не мали, що можна було б втратити, в перемогах не шукали нічого, крім однієї слави.
Основною зброєю скіфів були лук і довгий спис. Скіфський лук складався з двох серпоподібних частин, ймовірно з двох рогів, сполучених прямою змичкою. Геродот говорить, що скіфи натягували тятиву лука не до грудей, а до плеча і вправно стріляли як з правого, так і з лівого плеча. Наконечники стріл робили різної форми, часто їх просочували зміїною отрутою.
Захисне озброєння скіфа становили щит, лускатий панцир і шолом. Щит був невеликий і робився зі шкіри. Панцир складався з мідних, а згодом залізниць, пластинок, які нашивалися на шкіру так, що пластинки одного ряду закривали до половини пластинки іншого ряду. Такий панцир щільно прилягав до тіла і не заважав рухам воїна.
Бойовий порядок скіфів складався з окремих ватаг (родових загонів), які вишикувалися в одну лінію. Кілька загонів висилали вперед для засідок і у резерв для підтримки частин бойового порядку. Бій вели тільки в кінному строю.
Нерідко скіфи прагнули перемогти свого супротивника не силою, а військовою хитрістю. Бій зазвичай починали ввечері діями далеких засідок, обходами противника і удаваним відступом з несподіваним переходом в контратаки. При успішному результаті бою скіфи переслідували противника до повного його знищення або розсіювання. Потерпівши поразку, вони не відмовлялися від боротьби, а продовжували її до тих пір, поки остаточно не були розбиті або не добивались перелому в свою користь.