Чи знаєте Ви чому Візантію історики називають мостом у часі?
Чому Візантію називають мостом у часі?
Значення історії Візантійської імперії для світової історії величезне. “Золотим мостом” між стародавньою історією та новим часом називають її історики. Візантійці зберегли в “темні століття” раннього середньовіччя досягнення античної культури і, об’єднавши їх з ідеалами християнства, передали їх сусіднім народам.
Історія Візантії справила значний вплив на розвиток культури європейських народів.
У Візантії не було втрачене жодне з грецьких вчень у філософії, вони вивчалися і коментувалися. Збереглися центри античної науки й освіти, на основі яких у Константинополі вже в IX ст. при імператорському дворі було відкрито вищу школу, де викладали, крім духовних, і світські науки (міфологію, історію, літературу), а в Х! ст. – університет з філософським і юридичним факультетами.
Розквітала й історія. Імператор Константин Багрянородний сам був автором декількох книг.
За імператора Константина Багрянородного (Х ст.) було створено близько 50 своєрідних “енциклопедій” і окремих трактатів з агрономії, медицини, історії, географії, військового мистецтва, дипломатії та інших наук. Сам імператор також написав кілька творів до цього зібрання наукових знань людства. До нас дійшли праці імператора “Про керівництво імперією”, “Про церемонії імператорського двору” тощо.
Наслідком нових форм храму став найвидатніший витвір візантійської архітектури – храм Св. Софії в Константинополі, побудований за наказом Юстиніана. Спорудити його було можливо, лише досконало володіючи таємницями будівельної справи: умінням виготовляти й укладати міцну цеглу, якісний вапняний розчин, створювати монументальні бані та ін. Усі ці навички разом із християнством й особливим типом храму перейшли до інших країн, зокрема і до наших предків.
Надалі в церковному живописі оформлюється так званий візантійський канон, що передбачає площинне зображення, регламентовані релігійні сюжети. Наприклад, на багатьох іконах і фресках від часів Візантії до сьогодні Ісус Христос зображується із благословляючим жестом однієї руки та книгою в іншій. Такий тип зображення отримав назву Христос Панкратор, що означає Вседержитель.
Виникає особливий жанр живопису – іконопис, у якому всіх канонів дотримуються дуже суворо. У нашій національній історії особлива роль належить привезеній до Києва в XII ст. візантійській іконі Божої матері, яка первинно перебувала в храмі міста Вишгорода.
На книжковий живопис уся суворість канону не поширювалася. Цим пояснюється більший реалізм і виразність книжкових мініатюр.
Сукупність жорстко встановлених правил зображення святих, біблійних сюжетів та ін., що стосується зовнішності, кольорів, виразів обличчя тощо.
Деякі мистецтвознавці свідчать, що її цінність полягає в тому, що вона не була привезеною з Візантії, а написана в Києві, можливо, преподобним Аліпіем-іконописцем.
Наприкінці ІХ ст. Візантія активно діяла, поширюючи християнство серед сусідніх варварських народів.
Саме тоді прийняв християнство київський князь Аскольд. Багато народів навчились у візантійців зводити храми, прикрашати їх мозаїками, фресками, створювати книжкові мініатюри.
У Візантії запозичені й імена грецького походження: Андрій, Петро, Олександр, Галина, Ірина та ін.