Аналіз балади «Човен» Євген Грибінка викладений в цій статті.
«Човен» Євген Грибінка аналіз
Тема: Роздуми поета про майбутнє життя
Алегоричні образи вірша «Човен»: човен (людина), море (життя), хвилі, вітер, хмари, громи (життєві негаразди, випробування).
«Човен» Гребінка віршовий розмір
Віршовий розмір — чотиристопний амфібрахій.
Римування — перехресна, суміжне
«Човен» Гребінка характеристика
Твір «Човен» Є. Гребінки є однією з перших оригінальних балад у новій українській літературі. Вміщений він у першій збірці письменника «Малороссийские приказки» й позначений виразними рисами романтизму.
Вірш «Човен» має автобіографічний характер роздумів молодого поета, що вирушає з рідного хутора в Петербург, мовби кидається в піняві хвилі розбурханого житейського моря, яке спочатку грається, а там і нещадно розбиває одинокий човен.
Романтизовано схвильована розповідь досягається засобами народної поетики; хвилі — «мов чорнії гори», хмари — «як темная нічка», громи гуркотять — «мов голос небесної кари», «пустують по піні мавки».
Проте у автора відсутнє відчуття приреченості…
Вже саме твердження про неможливість заховатися від світу, від життя, і навіть більше — розуміння, що «не можна ж вік цілий пробути з собою одним»,- свідчать про активність накресленої автором життєвої програми. Попрощавшись із хуторським «покоєм», не маючи певності, що «недоля і лштее горе» минуть його в столиці, автор ради служіння вищій меті сміливо пускається в «світ білий».
Вірш «Човен» стоїть дещо осторонь більшості творів і є своєрідним маніфестом молодого Є. Гребінки.
У вірші «Човен» Гребінка висловив свої душевні переживання, свої побоювання, свої роздуми про майбутнє життя. Але цей твір є близьким кожній людині, бо всім нам властиві почуття і переживання, які вклав поет у вірш.
«Човен» Гребінка художні засоби
В останньому рядку першої строфи балади повторюються звуки «р», «г», які передають гуркіт грому, це Алітерація, яка підсилює образну картину бурхливого моря.
Зменшувально-пестливі слова (нічка, весельце), Повтори (плавле), Звертання (мій покою), нестягнені форми прикметників (буйнії, лютеє).
Риси романтичного стилю в баладі : грізна морська стихія, трагедія з човном, переживання ліричного героя, зв’язок із фольклором.