Аналіз балади “Човен” Євген Грибінка викладений в цій статті.
“Човен” Євген Грибінка аналіз
Тема: Роздуми поета про майбутнє життя
Алегоричні образи вірша “Човен”: човен (людина), море (життя), хвилі, вітер, хмари, громи (життєві негаразди, випробування).
“Човен” Гребінка віршовий розмір
Віршовий розмір – чотиристопний амфібрахій.
Римування – перехресна, суміжне
“Човен” Гребінка характеристика
Твір “Човен” Є. Гребінки є однією з перших оригінальних балад у новій українській літературі. Вміщений він у першій збірці письменника “Малороссийские приказки” й позначений виразними рисами романтизму.
Вірш “Човен” має автобіографічний характер роздумів молодого поета, що вирушає з рідного хутора в Петербург, мовби кидається в піняві хвилі розбурханого житейського моря, яке спочатку грається, а там і нещадно розбиває одинокий човен.
Романтизовано схвильована розповідь досягається засобами народної поетики; хвилі – “мов чорнії гори”, хмари – “як темная нічка”, громи гуркотять – “мов голос небесної кари”, “пустують по піні мавки”.
Проте у автора відсутнє відчуття приреченості…
Вже саме твердження про неможливість заховатися від світу, від життя, і навіть більше – розуміння, що “не можна ж вік цілий пробути з собою одним”,- свідчать про активність накресленої автором життєвої програми. Попрощавшись із хуторським “покоєм”, не маючи певності, що “недоля і лштее горе” минуть його в столиці, автор ради служіння вищій меті сміливо пускається в “світ білий”.
Вірш “Човен” стоїть дещо осторонь більшості творів і є своєрідним маніфестом молодого Є. Гребінки.
У вірші “Човен” Гребінка висловив свої душевні переживання, свої побоювання, свої роздуми про майбутнє життя. Але цей твір є близьким кожній людині, бо всім нам властиві почуття і переживання, які вклав поет у вірш.
“Човен” Гребінка художні засоби
В останньому рядку першої строфи балади повторюються звуки “р”, “г”, які передають гуркіт грому, це Алітерація, яка підсилює образну картину бурхливого моря.
Зменшувально-пестливі слова (нічка, весельце), Повтори (плавле), Звертання (мій покою), нестягнені форми прикметників (буйнії, лютеє).
Риси романтичного стилю в баладі : грізна морська стихія, трагедія з човном, переживання ліричного героя, зв’язок із фольклором.