Характеристика священика Панлю з роману “Чума” А. Камю наведена в цій статті.
“Чума” образ священника Панлю
Учений-єзуїт отець Панлю постає в романі не просто служителем церкви, а й утіленням християнського світорозуміння. Для нього Творець воістину всевидящий та всеблагий, і, якщо він допустив чумну біду, то на те була Його воля. У своїх проповідях Панлю закликав заблудлих овець Господніх покаятися: чуму наслано на нечестивий град, що потонув у гріхах, це покарання, що очищає, перст, що вказує шлях до порятунку.
“Божий перст відокремить чистих від нечистих, праведних від винних, він – зло, що веде в царство доброти. Від нього не захистить мирська медицина, обранцям слід довіритися провидінню”.
Але чума ніби знущається з його тлумачень. Вона милує порочних і вражає безгрішних. Смерть безневинної дитини ставить під сумнів усю теологічну премудрість отця Панлю. Панлю великодушно жаліє “гріховних” смертних. Він долучається до боротьби з епідемією, самовіддано виконує найнебезпечніші доручення.
“Ми працюємо разом в ім’я того, що поєднує нас, – визнає атеїст Доктор Ріє. – Я ненавиджу смерть і хворобу, ви це знаєте. І хочете чи ні, ми разом від них страждаємо і разом з ними боремося”.
У другій проповіді святий отець наполягає на невблаганності одного з двох крайніх виходів: “Брати мої, час настав. Треба в усе увірувати чи все відкинути. Але хто серед вас зважиться все відкинути?” Він переконує і себе, і своїх парафіян, що “страждання дитини – гіркий хліб наш, але без цього хліба наші душі загинули б від духовного голоду”.
Коли в самого Панлю з’являються ознаки зараження чумою, від відмовляється від лікування й гине.