Цікаві факти про Стародавню (Античну) Грецію, про життя греків, культуру та звичаї зібрані в цій статті.
Цікаві факти про Стародавню Грецію
Давня Греція є батьківщиною демократії, проте навіть в 4 столітті до нашої ери людям довелося платити гроші для того, щоб вони могли брати участь у виборах.
2. Давня Греція також є батьківщиною Театру. У театрі того часу було два жанри: сатира і драма. Назва “сатира” бере свій початок від сатирів, тобто лісових божеств, життєрадісних істот з цапиними ногами, а також демонів родючості. Сатири є істотами бешкетними, похітливими і великими любителями випити. Сатира в давньогрецькому театрі носила такий же вульгарний характер з сальними жартами. Драматичні ж постановки тривали протягом декількох годин і були воістину трагічними, з великою кількістю смертей і різних страждань.
Грали ж в театрі Стародавньої Греції тільки чоловіки. Якщо у актора була роль красивої дівчини, то він одягав на обличчя білу маску. Якщо ж некрасивої – то жовту. Дивитися спектаклі в театрі могли також тільки чоловіки. В театр глядачі приносили з собою пиття і їжу.
3. За уявленнями давніх греків, для того, щоб потрапити в царство мертвих, тінь померлої людини повинна була перетнути одну з чотирьох річок, які оточували царство Аїда – Ахеронт, Стікс, Піріфлегетон або Кокіті. Харон, службовець перевізником тіней мертвих через ці річки, був похмурим, але енергійним старцем в брудному лахмітті. За свою послугу він вимагав з кожної тіні певну плату в один обол.
У зв’язку з цим родичі покійного клали йому під язик монетку. Це називалося в ті часи “правом мертвих”. Крім цього, в руку небіжчика вкладався медовий коржик. Він потрібен був, щоб умилостивити Цербера з трьома головами, який охороняв вхід в царство мертвих. Якщо ж ніхто з родичів не клав монету померлого, то його тінь була приречена коротати весь свій час на березі.
4. Є одна помилка, пов’язана з легендою про Діогена, який жив в бочці. Діоген не міг би жити в бочці, так як в той час стародавні греки просто-напросто не вміли їх робити. Притулком філософу послужив глиняний посуд, який називається “піфос”. Як правило піфоси висотою близько 1,5 – 2 метрів повністю закопували в землю для збереження зерна.
5. За свідченням багатьох авторів античності, Солдати Стародавньої Греції носили особливі обладунки, мали назву “ліноторакс”. Навіть сам Олександр Македонський був зображений в подібних обладунках на мозаїці з Помпей. Найпопулярніша у істориків версія свідчить, що ліноторакс був виготовлений з декількох шарів льону, які скріплювалися між собою клеєм. Вчені університету Вісконсіна Університету відтворили подібний матеріал, враховуючи матеріали та технології, які були доступні в той час. В результаті вони виявили, що подібний одяг прекрасно захищає від ударів холодною зброєю і пострілів з лука.
6. Парфенон – білосніжний храм, який височів над морем і землею був побудований як храм богині Афіни, покровительки великого міста Стародавньої Греції. Гігантська статуя богині стояла поблизу від храму. Її блискучий в променях сонця позолочений шолом служив подобою маяка для кораблів, що підходять до міста. Від Парфенона починалися широкі сходи з мармуру. Вони була оточені храмами і портиками; сходи спускалася до ринкової площі міста, “агори”. Вдень тут кипів натовп продавців і покупців, а ввечері торгівля стихала, грецький народ збирався тут, щоб обговорити справи і дізнатися останні новини. Також тут відбувалося народне зібрання раз в десять днів.
7. Стародавні греки не вміли плавати і боялися моря. Плавати вони могли тільки уздовж узбережжя, відкритого моря вони остерігалися. Якщо ж берега ж не було видно, вони впадали в істеричний стан і молили богів про своє спасіння.
8. Греки носили пов’язки на стегнах. Був випадок, коли один з бігунів на Олімпійських іграх втратив пов’язку, але при цьому прибіг першим. Після цього всі учасники ігор стали бігати голими, втім, і ходили голими теж часто. Все це було від того, що греки в ті часи не знали сорому. Взагалі таке поняття, як сором з’явилося вже в Середньовіччі, коли попи стали спільно вселяти людям, що голе тіло є чимось непристойним.
9. Слово “педагог” бере свій початок з Стародавньої Греції. Воно має дослівне значення – “провідний дитини”. Але в ті часи називали так не вчителя, як зараз, а раба, який повинен був вести дитину в школу і приводити назад.
Найчастіше в педагоги вважали за краще брати рабів, які були непридатні для будь-якої іншої роботи, але відрізнялися вірністю дому.
Обов’язком педагога були охорона свого вихованця, а також збереження його морального і фізичного здоров’я. Крім цього в обов’язки педагога входило навчання дитини найпростішим речам, до того моменту, як підопічний надійде в школу.
10. Грецьке слово scole, від якого відбулося наше сучасне слово “школа”, позначає дозвілля, відпочинок, неробство. Однак зараз це слово позначає навчальні заклади, в яких відбувається головна робота школярів, а аж ніяк не відпочинок. Як це відбулося? Почалося все в Стародавній Греції, в I столітті до н. е. У місцях громадських стали зводити лави напівкруглої форми, які були призначені для відпочинку. Люди могли посидіти на них, поговорити по душам. Згодом ці лави стали улюбленим місцем ораторів, у них стали з’являтися постійні слухачі, а раніше лавки, які були призначені для дозвільного відпочинку, раптом стали місцем напружених і тривалих дискусій. Коли подібні зустрічі “учнів” і “вчителів” стали носити постійний характер, виникла необхідність створення навчальних закладів, що діють на постійній основі, зі своїми власними приміщеннями. За традицією закладу стали називати “Схолії”.