Цитати, вислови, афоризми Михайла Коцюбинського – про життя, кохання, працю, цитати з творів зібрані в цій статті.
Цитати Михайла Коцюбинського
Я ще можу не противитись, коли ображають мене як людину, але коли ображають мій народ, мою мову, мою культуру, як же я можу не реагувати на це?
Бідний з праці аж рветься, а багатому черево дметься.
Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав… Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею… – “Дорогою ціною” (1901)
Бо життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хвиля на берег. Не тільки власне, а і чуже. А врешті – хіба я знаю, де кінчається власне життя, а чуже починається? Я чую, як чуже існування входить в моє, мов повітря крізь вікна і двері, як води притоків у річку. Я не можу розминутись з людиною. Я не можу бути, самотнім. Признаюсь – заздрю планетам: вони мають свої орбіти, і ніщо не стає їм на їхній дорозі. Тоді як на своїй я скрізь і завжди стрічаю людину. – “Intermezzo” (1908)
Людей їдять пранцi, нужда, горiлка, а вони в темнотi жеруть один одного. – “Intermezzo” (1908)
От, зростила дитину, берегла, доглядала, рада була неба їй прихилити та зорями вкрити, а тепер віддай між люди на поневіряння. – “Fata Morgana” (1902-1903, 1910)
Коли ви в горі, коли ви щохвилини сподіваєтесь якогось лиха і душа ваша напружена, мов струна на струменті, раджу вам зупинити годинники. Якщо ви стежите за ними, вони без кінця продовжують ваші муки. Коли ж забуваєте за них, вони нагадують про себе, як цегла, що падає на голову. Вони байдуже рахують ваші терпіння й довгими стрілами-пальцями наближають хвилину катастрофи. – “Цвіт яблуні” (1902)
Тугий скруцак з рушника, мокрий і замашний, гатив з лускотом в спини направо й наліво. Від нього тікали, серед реготу й крику, перекидаючи стрічних, збиваючи пил і псуючи повітря. Поміст двигтів у хаті під вагою молодих ніг, і скакало на лаві тіло, трясучи жовтим обличчям, на якому усе ще грала загадкова усмішка смерті.
На грудях тихо бряжчали мідяні гроші, скинуті добрими душами на перевіз. Під вікнами сумно ридали трембіти. – “Тіні забутих предків” (1911)
Поезія жити не може на смітнику, а без неї жити – злочин.
Так було тихо, що менi соромно стало калатання власного серця.
Хто знає, що робиться там, де людина не може бачити…
Якщо ви знаєте цікаві, мудрі цитати, вислови Михайла Коцюбинського лишайте їх в коментарях.