«Дамаскин» М. Павич аналіз
Підзаголовок : оповідання для комп’ютера і циркуля
Автор : Милорад Павич
Збірка : «Скляний равлик»
Літературний рід : епос
Жанр : новела
Стиль : постмодернізм
Ідеї оповідання «Дамаскин»:
- Слід дбати про «храм душі». Гріхи необхідно спокутувати, а борги сплачувати. Кохання — дивне й непередбачуване почуття.
Композиція : 6 розділів між якими є два перехрестя і два можливі фінали (читач сам обирає, який розділ далі читати) — «Будівничі», «Обід»; Перехрестя № 1: «Третій храм», «Палац»; Перехрестя № 2: «Їдальня» – Фінал № 1; «Спочивальня» – Фінал № 2.
Головні герої : ректор сербських шкіл міста Осієка пан Ніколлич фон Рудна, його дочка Атиллія, зодчий Йован Дамаскин, зодчий Йован Лествичник.
Варіанти прочитання :
- варіант 1: «Будівничі», «Обід», «Третій храм», «Палац», «Їдальня», «Спочивальня»; варіант 2: «Будівничі», «Обід», «Третій храм», «Палац», «Спочивальня», «Їдальня»; варіант 3: «Будівничі», «Обід», «Палац», «Третій храм», «Спочивальня», «Їдальня»; варіант 4: «Будівничі», «Обід», «Палац», «Третій храм», «Спочивальня», «Їдальня».
Художні засоби в оповіданні «Дамаскин»
Художні засоби | Приклади |
Розгорнуті (схожі на барокові) метафори | — Ви гадаєте, я граю?- усміхнулась вона до Дамаскина.- Де там! Цими звуками я поливаю квіти в садку від вікнами….Що можна сказати про будинки? Просто, якісь із них мають хист нас любити, а якісь — ні. Будинки — то по суті безперервне листування між будинком та тими, хто в них мешкає |
Парадоксальні портрети | Один із будівничих був старий, переляканий чоловічок, короткорукий і такий мовчун, що коли його примушували заговорити, рот його ляскав, наче риб’ячий міхур. Дамаскин був гарний, але лівша, з міцними литками й цупкою чорною бородою із золотою защіпкою. Лікті та зап’ястя в нього були перев’язані білими хустками, як це роблять шаблісти. Коли вони на — падають, хустки розвіваються і спантеличують супротивника — той не знає точно, з якого боку слід чекати удару. Але молодий Дамаскин не носив ані шаблі, ані ножа. Майже весь час мовчав, хоча безупинно щось робив руками |
Каталогізація, «плетення словес» | Імена будівничих, географічні назви, речі (наприклад, меблі в кімнаті всі починалися на «с») |
- Іронія — невідомому, який напав на сплячого Дамаскина, не вдалося його вбити, бо раптом «прикро забурчало в животі»; Гіпербола — в Атилії так багато мрій і відчуттів, що їх щодня доводиться забувати «не пудами чи кілограмами, а тоннами»; Афоризми — «Якщо хочеш довго і щасливо прожити на землі, не щади себе ні в чому»; епітети, порівняння та ін.
Риси постмодернізму в оповіданні «Дамаскин» :
- гра з читачем (декілька варіантів прочитання); створення місцевого колориту за допомогою балканських імен, географічних назв та побутових деталей (Йован, Лаушевич — імена та прізвища; Карловиці, Панонія — географічні назви; дрантя, відлежани у тютюні для люльки — їжа та напої); використання мотивів візантійської та поствізантійської культури (храми давньогрецького зразку, міфи).
Змістові пласти :
- історичний (життя Сербії — дві імперії, три віри, безліч мов); Філософсько-символічний (проблеми розрізнених етносів, які прагнуть духовно відродитися); асоціативний (використання читачем свого життєвого досвіду для осмислення тексту); гіпертекст (єдність усіх часів та історичних фактів).
Три церкви на кресленні Йована Лествичника:
- храм із самшиту (храм душі, який складається із земних діянь та думок людини); кам’яний храм (храм — сходинка для духовного самовдосконалення); храм на небі (чистота, духовне піднесення, таємниця).