Вірш “Дав мені юнь ти сутужную…” Ахматової Українською та оригінал ви можете знайти в цій статті.
Віршовий розмір “Дав мені юнь ти сутужную…” – дактиль
“Дав мені юнь ти сутужную…” Ахматова
Дав мені юнь Ти сутужную…
Був ти нещедрим у ніжності.
Скільки журби, далебі!
Як же багатством у бідності
Душу зігріти Тобі?
Пісню слави лесливую
Нам доля співа сліпа.
Господи! Та ж недбайлива я,
Твоя рабиня скупа.
Ні прутиком, ні трояндою
Не буду в садах Отця.
Я від кожної тріски падаю,
Здригаюся від слівця.
Перекладач: П. Перебийнос
Дав мені юність обтяжливу,
Стільки печалей у ній.
Як же, у щасті зневажена,
Боже, віддячу Тобі?
Довгую пісеньку, ластячись,
Славі співає журба.
Жінка зваблива, прекрасна ще,
Скупості й долі раба.
Ані ружею, ні стеблинкою
Я не буду в садах Отця.
Я тремчу полохливо жаринкою,
Я боюся дурного слівця.
Перекладач: I. Римарук
“Дав мені юнь ти сутужную…” на русском
Дал Ты мне молодость трудную.
Столько печали в пути.
Как же мне душу скудную
Богатой Тебе принести?
Долгую песню, льстивая,
О славе поет судьба.
Господи! я нерадивая,
Твоя скупая раба.
Ни розою, ни былинкою
Не буду в садах Отца.
Я дрожу над каждой соринкою,
Над каждым словом глупца.