» Давня казка » характеристика героїв — поета та Бертольда Доводить, що це два діаметрально протилежні образи — поет і лицар.
«Давня казка» образ П Оета
Упродовж всього твору Леся Українка Показує поета у тісному зв’язку з життям і боротьбою свого народу. У своїх піснях поет відображує думки і погляди трудящих мас, і тому його пісні «розходяться по світу стоголосою луною».
Риси характеру Поета
- — гордий, впевнений у своїх діях і вчинках — стійкий, сміливий, мужній, відданий народові — нещасний, але талановитий — «…божа людина» — «…навесні… оживляв сумну діброву» — не вмів співати — «лиха не боюся» — «завжди вільний» — «Я на крилах думки лину» — поважне ставлення до простого люду — на жорстокість відповідає добром —
не приваблює золото, лаври
Цитатна характеристика поета «Давня казка»
— Проживав поет нещасний, Тільки мав талант до віршів Не позичений, а власний.
— Хоч не був він теж поганий,- От собі — людина божа!
— Що не був співцем поет наш, Бо зовсім не вмів співати.
— І не був поет самотнім,- До його малої хати Раз у раз ходила молодь Пісні — слова вислухати.
— Теє слово всім давало То розвагу, то пораду.
— Він зо всього був догодний Ні голодний, ні холодний.
— Ей, я лиха не боюся З ним ночую, з ним і днюю…
— Не турбуйтесь за мене, папе, Маю я багатства стільки, Що його й на тебе стане!
— Та й сам я Не люблю за панами жарту…
— Бачиш ти — оця діброва, Поле, небо, синє море, То є багатство — панство І розкішне, і просторе При всьому цьому багатстві Я щасливий завжди й вільний.
— Так, я вільний, маю бистрі Вільні думи-чарівниці.
— Все, чого душа запрагне, Я створю в одну хвилину, В таємні світи надхмарні Я на крилах думки лину.
— Скрізь гуляю, скрізь буяю, Мов той вітер дзвінкий в полі; Сам я вільний і ніколи Не зламав чужої волі.
Бертольдо про поета:
— Що за дивна сила слова! Ворожбит якийсь, та й годі!
— Ти своїм віршем чудовим Чарував усю громаду.
— Знаю я сього поета І його величну душу, І тепер йому по-царськи Я подякувати мушу.
— Срібла, золота насиплю Я співцеві дорогому!
— Розливався людський стогін Всюди хвилею сумною, І в серденьку у поета Озивався він луною…
— Я його талан співецький Так високо поважаю, Що співцем моїм придворним Я зробить його бажаю.
— Ви скажіте свому пану, Що заплати не бажаю, Бо коли я що дарую, То назад не одбираю.
— Ви скажіть, що я не хочу Слави з рук його приймати, Бо лихую тільки славу Тії руки можуть дати.
— Золотих не хочу лаврів, З ними щастя не здобуду. Як я ними увінчаюсь, То поетом вже не буду.
— Не поет, хто забуває Про страшні народні рани, Щоб собі на вільні руки Золоті надіть кайдани!
— Та й темниці буду вільний,- Маю думи-чарівниці, Що для них нема на світі Ні застави, ні границі.
— І мого прудкого слова Не затримає темниця, Полетить воно по світі, Наче тая вільна птиця.
— За тюремний спів він мусив Головою наложити.
«Давня казка» характеристика п Оета
Поет любить народ і віддає йому свій великий талант. Живучи серед народу, він ніколи не буває самотній. До нього в убогу хату раз у раз приходила молодь слухати пісні. Зв’язок з народом надавав поетові сили і натхнення для творчості. Своєю відданою працею для трудящих він заслужив у них велику повагу і довір’я. Народ уважає його своїм ватажком і під його проводом іде на повстання проти панів:
Нас таки чимале військо,
Маєм свого отамана,
Він у нас одважний лицар…
Леся Українка показує поета як людину волелюбну і сміливу. Він гордо і незалежно поводить себе з паном, не схиляється перед його владою і силою, відмовляється від багатства і слави, які пропонує йому Бертольдо:
Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани!
Він не скоряється й тоді, коли граф загрожує йому в’язницею.
Леся Українка перша в тодішній літературі змалювала образ поетаспівця соціальної війни між класами, а не народами.
В образі народного поета-громадянина Леся Українка висловила думку, що поезія повинна служити трудовому народові, допомагати йому у повсякденному житті в боротьбі проти визискувачів.