Девід Юм біографія скорочено українською мовою викладена в цій статті.
Девід Юм біографія коротко
Девід Юм — шотландський філософ-емпірист, історик та економіст, діяч епохи Просвітництва
Девід Юм, народжений Девід Хоум, народився 7 травня 1711 в Единбурзі. Його батько був адвокатом.
У 12 років він почав навчання в Единбурзькому університеті. Спочатку він хотів пов’язати своє життя з правом, але потім звернув свій погляд на філософію. Він відкрив у філософії нову сторінку, через яку і вирішив присвятити філософії все своє життя. Через це Юм став відлюдником і провів 10 років на самоті, займаючись читанням і письмом. Він був настільки захоплений своєю справою, що в нього практично стався нервовий зрив, після якого він вирішив більше часу приділяти активному життю, що на його думку повинно було добре позначитися на його подальшому навчанні.
Працював в дипломатичних місіях Англії в Європі. В 1734 році до Франції.
Юм почав філософську діяльність в 1738 році, опублікувавши перші дві частини «Трактату про людську природу», де він спробував визначити основні принципи людського знання. Юм розглядає питання про визначення достовірності будь-якого знання і переконаності в ньому. Юм вважав, що знання засноване на досвіді, яке складається з сприйняття (враження, тобто людські відчуття, афекти, емоції). Під ідеями розуміються слабкі образи цих вражень в мисленні і міркуванні.
Через рік вийшла третя частина трактату. Перша частина була присвячена людському пізнанню. Потім він допрацював ці ідеї і опублікував в окремій роботі «Дослідження про людське пізнання».
З 1741 по 1742 рік Юм опублікував свою книгу «Моральні і політичні нариси (есе)». Книга була присвячена політичним і політико-економічних тем і принесла автору популярність. У 50-х роках Юм займався написанням історії Англії, хоча цим пробудив до себе ненависть з боку англійців, шотландців, ірландців, церковників, патріотів і багатьох інших. Але після виходу другого тому «Історії Англії» в 1756 році, громадська думка різко змінилося і при появі наступних томів, видання знайшло значну публіку і не тільки в Англії а й на континенті.
У 1763 році, після закінчення війни між Англією і Францією, Юм в якості секретаря британського посольства при Версальському дворі був запрошений до столиці Франції, де він отримав визнання за свою працю з історії Англії. Критику Юма на адресу релігійних фанатиків схвалили Вольтер І Гельвецій. Однак похвала з боку інших філософів виявлялася через їх інтенсивну переписку з Юмом, бо їхні інтереси і погляди багато в чому сходилися. Особливе враження на Гельвеція, Тюрго та інших просвітителів справила «Природна історія релігії» вийшла в 1757 році в збірнику «Чотири дисертації».
У 1769 році Юм створив в Единбурзі Філософське суспільство, де він виступав в якості секретаря. В даний гурток входили: Адам Фергюсон, Адам Сміт, Олександр Монро, Вільям Каллен, Джосеф Блек, Хьюдж Блейр і інші.
Незадовго до смерті Юм написав «Автобіографію». У ній він описував себе як лагідну, відкриту, товариську і веселу людину, що мав слабкість до літературної слави.
Юм помер від раку кишечника 25 серпня 1776 року в віці 65 років.