Зародившись одного дня в пекельних умовах, життя з тієї пори намагається знайти дорогу в рай.
Цікавий лист прийшов в комісію "Феномен" від жителя Ростова-на-Дону Євгенія Белогурського. Він пише:" На сторінках газет і журналів регулярно піднімається питання: "Чи були контакти людей з інопланетянами у минулому і чи можливі вони в майбутньому?". Мені здається, що журналісти даремно ламають пір’я об цю проблему. Жодних прибульців однозначно немає і бути не може, оскільки у всьому Космосі життя існує лише на Землі, будучи створенням волі Всевишнього. Це підтверджує і наука — підраховано, що вірогідність виникнення ланцюжків ДНК (якщо природа створювала їх простим перебором) настільки нікчемна, що її можна пояснити лише дивом і актом свідомого творіння…"
Євгеній висловив досить поширену точку зору. У підтримку можемо процитувати ще і думку нобелівського лауреата, французького вченого Жака Моно: "Життя взагалі, і людина зокрема — явище унікальне, єдине творіння неосяжного Всесвіту, що виникло всупереч планам природи." Насправді — вік нашої планети налічує ледве
більше чотирьох мільярдів років. А перші живі істота з’явилися приблизно 3,5 мільярда років назад. Це означає, що ледве розжарена земна куля трохи остигнула, ледве створилися більш-менш прийнятні умови для зародження життя, як ось вона — тут як тут. Аби пояснити сей дивний факт авторитетний дослідник Френсис Крик вимушений був навіть висунути легковажну гіпотезу, ніби життя на Землю занесло з Космосу. Але і це лише видимість пояснення загадки. Всесвіт існує не багатьом більш ніж наша планета — приблизно 15 мільярдів років. Цього терміну теж нікчемно мало для створення ланцюжків ДНК шляхом сліпого перебору варіантів. Що ж залишається — божа воля?..
На жаль, Євгеній, не все так однозначно в цій проблемі, як ви стверджуєте. "Життя з неминучістю повинне було виникнути", — говорить дослідник з Бельгії Християн де Дюве (теж, до речі, нобелівський лауреат). Про те, що мертва матерія здатна перетворюватися на матерію живу без втручання яких-небудь вищих сил свідчать і експериментальні дослідження.
З архіву комісії "Феномен":
Якщо не рахувати роботи алхіміків, що намагалися вивести штучна жива істота в пробірці, перший по-справжньому науковий експеримент в цій області був проведений в п’ятдесятих роках американським студентом-хіміком Стенлі Міллером. Він передбачив, що життя зародилося в атмосфері древньої Землі завдяки синтезу складних молекул під час грозових розрядів. Стенлі наповнив велику скляну кулю водою, метаном, воднем, аміаком, і став пропускати через этй середовище електричні розряди. Незабаром "первісний океан", що плескався на дні кулі, став темно-червоним від виниклих біомолекул і амінокислот, що є цеглою для будівництва білків.
Американський палеонтолог Вільям Шопф знайшов в Австралії древні камені, що отримали назву "строматолити". Їх вік налічував більше 3,6 мільярдів років. Так от в цих булижниках були виявлені останки мікроскопічних істот 12 різновидів, що нагадують сучасні мікроорганізми.
Голландський професор Майо Грінберг зробив абсолютно інше припущення: "Життя на Землю занесли комети. Це в їх газових хвостах зародилися перші живі клітини!" Грінберг спробував відтворити в своїй лабораторії "кометні умови" і став опромінювати ультрафіолетом частинки метану, окисли вуглецю і води, що знаходяться при космічній температурі в мінус 269 градусів за Цельсієм. І що ж? Він теж отримав складні органічні сполуки!
Все це дозволило передбачити, що для появи живої речовини зовсім не потрібні якісь особливі умови. Подальші дослідження лише підкріплюють цю думку. Так адвокат з Мюнхена Гюнтер Вехтерсхойзер, займаючись на дозвіллі проблемами виникнення життя, висунув гіпотезу, що джерелом матеріалів і енергії, необхідних для появи живої матерії були підводні вулкани. На його думку перші біомолекули виникли на поверхні мінералу, що іменується "котяче золото", — що утворюється в кратерах із з’єднань заліза і сірки, і що володіє каталітичною властивістю прискорювати біосинтез.
Професійні учені спершу лише сміялися над роботами дослідника-аматора. Але сміх стих, коли мікробіолог Отто Стеттлер зробив занурення на батискафі в жерло "чорного курця" — так називають підводні вулкани за темні клуби, що викидаються з кратера. Стеттлер виявив, що не дивлячись на "нелюдські умови" там панує воістину фантастичне життя: неймовірні рослини, гігантські черв’яки-труби, велетенські сліпі краби… Як вони існують на кілометрових глибинах, при повній відсутності сонячного світла, при колосальному тиску і температурі більше трьохсот градусів за Цельсієм, адже, як відомо, білок починає денатурувати вже при 42-х градусах?..
Виявилися там і бактерії, що поглинають сірку, — саме так, як передбачав мюнхенський адвокат. І стала легендарною упущена їм одного дня фраза: "Життя, що зародилося в пекельних умовах, з тих пір намагається відшукати дорогу в рай…"
А ознаки життя виявляються дійсно в самих непідходящих, здавалося б, для неї умовах:
-Невідомі науці мікроорганізми виявили недавно англійські учені в ході буріння дна Атлантичного океану. Виявилось, що на глибині чотирьох кілометрів в землі мешкають бактерії, генетична будова яких повністю відрізняється від всіх відомих на Землі видів. Англійці заявили журналістам, що упевнені тепер — наша планета буквально нашпигована ще невідомими формами життя.
— Американські астрономи, вивчаючи газову туманність, віддалену від Землі на 25.000 світлових років виділили спектр, властивий амінокислотам, іншим органічним речовинам, зокрема — оцетовій кислоті.
Ну а про останню сенсацію в цій області ви звичайно чули. Сум’яття в науковому середовищі викликав осколок марсіанської породи, вибитий колись з поверхні "червоної планети" крупним метеоритом, і що впав на льодовий панцир Антарктиди. Цей камінь виявила 12 років тому американська експедиція. Знахідка отримала кодову назву "ALH 84001" і довгий час зберігалася у вакуумній камері Космічного центру в Х’юстоні (США). Те, що цей булижник прилетів саме з Марса, доведене з максимальною достовірністю. Фахівці з НАСА зіставили комбінацію мінералів антарктичної знахідки з породою, проаналізованою свого часу на Марсе зондом "Вікінг". Після цього сумнівів ні у кого не залишилося.
Зрізи марсіанського посланця розглядалися під електронним мікроскопом із збільшенням в 10.000 разів. І — сенсація! — в товщі каменя були виявлені залишки істот, що окам’яніли, чимось схожих на земні нанобакте-рии. Аналіз на мас-спектрометрі теж показав присутність складних вуглеводнів.
Тут треба сказати, що відкриття, судячи з усього, було зроблене не випадково. Дослідження починалися і велися в обстановці строгої секретності. Учені, вочевидь, заздалегідь передбачали кінцевий висновок, і, не виключено, розголосили ще не всі результати.
Як би там не було, вже можна однозначно стверджувати, що життя (хай і примітивна) — зовсім не виключення з правил, і можлива не лише на нашій планеті. Про складніші форми іноземців існування чим бактерія коштує, звичайно, говорити доки лише в гіпотетичному плані. Але тут важлива сама принципова можливість. Адже якщо ми знаємо, що десь поза Землею можуть жити мікроорганізми, то буде нелогічним заперечувати вірогідність існування (або виникнення) складніших істот.
Тут ми повертаємося до питання, яке було задане на самому початку читачем "Праці" з Ростова-на-Дону: "Чи варто писати про проблеми можливих контактів з інопланетянами?" Нам здається, що ця тема гідна обговорення. Якщо існують мікроорганізми іноземців, що викликають, скажімо, грип, то мають бути і істоти, що хворіють на цей грип. Чи готові люди до такої зустрічі? Чи зможуть порозумітися з чужим розумом, якщо між собою не можуть частенько домовитися?..