Дмитро Чуб біографія скорочено Викладена в цій статті.
Дмитро Чуб біографія коротко
Дмитро Васильович Нитченко (Псевдоніми: Дмитро Чуб, Остап Зірчастий) – український літературознавець, письменник, редактор, педагог, громадський діяч, що жив і працював у Австралії.
Народився у заможній селянській родині в місті Зіньків на Полтавщині 21 лютого 1905 року.
11-річним був роз’єднаний з батьками і жив у тітки-вчительки. 1923 року вступив до літературного угрупування “Плуг”, до якого належав 2 роки.
Навчався майбутній письменник в індустріально-технічній школі в Зінькові, потім був Краснодарський робітфак, де його оголосили класовим ворогом, і з цим тавром його було виключено (така доля в ті часи була характерна для десятків тисяч людей).
Він переїхав до Харкова, вступив на мовно-літературний факультет місцевого педінституту. Там долучився до літературного життя столиці України, познайомився з відомими письменниками, починав працювати в Державному видавництві.
Видав 3 книжки: зб. “Поезії індустрії”, “Склепіння” та зб. нарисів. Кілька віршів були покладені на музику (композ. Нахабін, Коляда, Овчаренко). Пісню на слова Нитченка виконували під час відкриття Тракторного заводу в Харкові.
З початком Другої світової війни Нитченко був мобілізований в армію. Пройшов і полон, і табір переміщених осіб у Німеччині, у якому зібралося чимало українських інтелігентів. По таборах налагоджувалося культурно-літературне життя: у місті Ульмі діяла українська гімназія, – у ній викладав і Дмитро Нитченко, відбувалися літературно-мистецькі вечори.
1949 року Дмитро Нитченко разом з родиною переселився до Австралії: працював у каменоломнях, на електростанції у вільний час вивчав англійську мову – та писати не припиняв. Протягом кількох десятиліть працював учителем та директором українських суботніх шкіл у Мельбурні.
Автор книги “Живий Шевченко”, праці “У дзеркалі життя й літератури” (1982), “Орфографічного словника української мови”, низки оповідань для дітей; редактор і упорядник книг “Двісті листів Б. Антоненка-Давидовича”, “Листи письменників”. Його перу належать мемуари у двох томах – “Від Зінькова до Мельбурна” (1990) і “Під сонцем Австралії” (1994).
Д. Нитченко – невтомний збирач коштів на підтримку харківського журналу “Березіль”, видань молодих авторів. Лауреат літературної премії імені Лесі Українки.
Член Національної Спілки письменників України з 1991 р.
Помер 27 травня 1999 р. у Мельбурні.