“До моря” Пушкін аналіз вірша
Жанр вірша “До моря” – це філософічна елегія. В основі її лежать переживання самого поета.
Основна тема твору “До моря” – тема взаємодії особистості і суспільства, волі і гноблення людини, проблеми взаємовідносин індивіда і влади.
Вірш “До моря” було написано перед самим від’їздом Олександра Сергійовича Пушкіна з Одеси, а закінчено і оброблено воно було в перших числах жовтня 1824.
Роздуми автора про свою долю вигнанця, долю народу Росії переплітаються з поетичним зображенням моря. Море поетові дорого і близько, оскільки він у своїй уяві представляє його живим втіленням вільної і бунтівної стихії, що володіє красивою, потужною красою, тобто такими якостями, які привертали самого О. С. Пушкіна.
У вірші “До моря” автор по-справжньому прощається зі свободою, такою необхідною та потрібною для нього, він немов готується до тривалих років самотності в глушині ув’язнення і у темряві. Це підтверджується зверненням Олександра Сергійовича до моря: “Прощай, вільна стихія!”.
Плюс до всього іншого, у цьому творі ми бачимо, як автор згадує дві такі великі особистості, як Наполеон і Байрон.
Дійсно, для автора Байрон був справжнім символом, можна сказати, ідеалом для справжнього поета. Саме неспокійне, бурхливе море асоціював О. С. Пушкін зі своїм кумиром, оскільки Байрон, на його думку, був справжнім співцем моря.
Певною асоціацією у своєму творі Пушкін згадує і Імператора Наполеона, якого він вважав в’язнем волі. Адже Імператор був точно таким же засланцем, як і Олександр Сергійович. Ми при прочитанні даного вірші розуміємо, що Пушкін як би проводить невидиму паралель між своєю долею і долею Наполеона.
Так само ми чуємо у вірші протест і гіркоту в стоках, які узагальнюють роздуми про долю людей усього світу. Пушкін розуміє, що шлях до свободи людей перегороджує тиранія або помилкова культура вищого суспільства.
Олександр Сергійович Пушкін надав віршу “До моря” романтичний характер, так як ми тут чуємо піднесеність мови, тону, воно насичене зверненнями, вигуками, оціночними метафорами і епітетами, а також риторичними питаннями. Як прекрасно звертається поет до моря: “Прощай, вільна стихія!”.
У морі Олександр Сергійович відчуває величезну силу, яка рідна йому своїм непереможним, неприборканим рухом. У природній красі моря Пушкін відчуває подих Творця, який дав людині свободу, але з любові до свого творіння має приховану владу над ним. Море Пушкіна ласкаво кличе до себе поета, намагається навчити його бути вільним, навіть можна сказати, очищає його від земного тягаря пристрастей. У ньому Олександр Сергійович Пушкін бачить межу своєї душі, бажань. Море поета поблажливе і терпляче до долі людини. У зверненні до моря, автор змінює середній рід на чоловічий рід, тобто підкреслює цим, що через нього, через море, до людини доходять особистісні заклики Творця.
Даний вірш стало прощанням Пушкіна не тільки з морем, але і з періодом у своєму житті, який був присвячений романтичній ліриці. Твір поета дозволяє нам насолодитися чарівними звуками, а також зрозуміти і дізнатися досить багато про особистість самого О. С. Пушкіна, і здійснити незабутню прогулянку в чарівний світ природи.