Вірш ДОЛЯ Ліни Костенко оспівує нелегку долю поета.
ДОЛЯ Ліна Костенко
Наснився мені чудернацький базар:
під небом, у чистому полі,
для різних людей,
для щедрих і скнар,
продавалися різні Долі.
Одні були царівен не гірш,
а другі – як бідні Міньйони.
Хто купляв собі Долю за гріш.
А хто – і за мільйони.
Дехто щастя своїм платив.
Дехто платив сумлінням.
Дехто – золотом золотим.
А дехто – вельми сумнівним.
Долі-ворожки, тасуючи дні,
до покупців горнулись.
Долі самі набивались мені.
І тільки одна відвернулась.
Я глянула їй в обличчя смутне,
душею покликала очі.
– Ти все одно не візьмеш мене, –
сказала вона неохоче.
– А може, візьму?
– Ти собі затям, –
сказала вона суворо. –
За мене треба платити життям,
а я принесу тобі горе.
– То ж ти така?
Як твоє ім’я?
Чи варта такої плати?
– Поезія – рідна сестра моя.
Правда людська – наша мати.
І я її прийняла, як закон.
І диво велике сталось:
минула ніч. І скінчився сон.
А Доля мені зосталась.
Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться –
у мене жодних претензій нема
до Долі – моєї обраниці.
У ліричному творі “Доля” лірична героїня бачить сон, в якому вона ходить по “чудернацькому базару”, де продаються долі. Одні долі самі просяться до неї, щоб їх купила, а “…тільки одна відвернулась”. Героїня до неї, мовляв, що ти за доля, а та їй у відповідь: “За мене треба платити життям, а я принесу тобі горе”. Але лірична героїня не покидає її, а, навпаки, приймає. І, прокинувшись зі сну, розуміє, що доля їй зосталась і вона цьому рада. Своєрідним є осмислення становлення поета, а саме поета-жінки. Вона розуміє на що вона йде, розуміє, що така доля принесе горе, та все ж не зраджує їй.
Вірші Ліни Костенко популярні не лише в Україні, а й у всьому світі та перекладені багатьма мовами.
Якщо Ви маєте або можете зробити аналіз вірша ДОЛЯ Ліни Костенко лишайте інформацію в коментарях.