“Портрет Доріана Грея” характеристика головного героя
Доріан Грей – головний герой роману Оскара Уайльда “Портрет Доріана Грея”. Доріан – молодий аристократ, юний красень, подібно Фаусту що вступив в угоду з дияволом, щоб зберегти свіжість, молодість і красу, в той час як вплив часу наносить свій відбиток на портрет, виконаний другом Доріана Художником Безілом.
Доріан Грей був напрочуд гарним. Але краса зовнішня і внутрішня – різні речі. На жаль, Доріан був гарний лише зовні. А може бути, він був занадто слабкий духовно, не мав своєї точки зору на життя і з легкістю прийняв девіз життя Лорда Генрі – краса і насолода, тобто повний егоїзм. Доріан любить тільки себе і свою красу. Але всі, хто стикається з ним, гинуть. Покінчила з собою Сибілла Вейн, яка беззавітно любила Доріана. Загинули всі ті, хто не хотів побачити в красі Доріана Грея божество і прагнув судити його вчинки з позицій суспільної моралі. Але Грей зневажав моральні закони. Люди думали, що така гарна людина не може бути аморальною. Навіть доля зробила йому чудовий подарунок. Сталося щось дивовижне. Виповнилося бажання Доріана Грея, і його краса не тьмяніла з роками. І лише тільки на портреті зображувалося все те, що відбувалося з душею Доріана.
Як Доріан міг так кепсько використати своє єдине достоїнство – красу? Всі пороки розпусної натури виразно проступали на портреті. А доля все одно давала йому шанс повернути свій людський вигляд. Художник Безіл Голворд до останньої хвилини намагався напоумити Доріана, і отримав за це ніж у спину. Грей з гнівом звинувачує у всіх своїх нещастях художника; сказ, що охопив його, знаходить вихід у вбивстві. Якби він хоч раз заглянув в Біблію, та й взагалі, якби він мав свою думку, він би знав, що за всі гріхи рано чи пізно доводиться розплачуватися. Кожен отримує те, що заслужив. Доріан заслужив смерть. Як нерозумно. Якби я був гарним, я б дарував красу людям, роблячи тільки добро.
Що ж сталося з Дорианом Греєм? Що його вбило – мистецтво? Ні звичайно. Портрет був віддзеркаленням душі Доріана. Він убив себе своїм бездарним життям. Портрет – символ мистецтва, а воно не може бути до життя байдужим. Служачи тільки собі, своїм власним примхам, ми вбиваємо в собі людину, і роман служить ще одним застереженням від гірких помилок.