“Думи мої, думи мої” аналіз вірша
“Думи мої, думи мої” аналіз вірша – тема, ідея, жанр, рік написання, художні засоби, історія написання та інші питання розкриті в цій статті.
“Думи мої, думи мої…” вірш Тараса Шевченка – сповнений сумом за Батьківщиною, автор вболіває за українців, які знаходяться в панській неволі, терплять приниження та знущання.
“Думи мої, думи мої” аналіз вірша
Жанр: громадянська лірика.
Рік написання: 1839
Тема: звернення Т. Шевченка до своїх дум із сподіванням і вірою у вільне життя співвітчизників.
Ідея: тільки впевненість у щасливе життя, наполегливість допоможе змінити соціальний устрій; засудження слабкості, поневірянь, байдужості, що роблять людину рабом.
Основна думка: думка про нещасливу долю свого народу не залишає поета протягом усього часу перебування на солдатчині.
Образи-символи – “чорний орел” , “ворон” , “соловейко”
Художні засоби “Думи мої, думи мої”
- Епітети: “думи мої єдині”, “лиха година”, “тихими речами”, “темнії ночі”, “Дніпр широкий”, “щиру правду” Порівняння: “привітаю, як діток”, “Як та воля, що минулась,” Риторичні звернення : “Думи мої”, “Квіти мої, діти!”, “мої голуб’ята”, “мої любі”; Метафори – “Серце рвалося, сміялось,”, “лихо сміється”.
Історія написання “Думи мої, думи мої”
Вірш “Думи мої, думи мої” був написаний Тарасом Шевченком у 1839 році в Петербурзі.
У Т. Шевченка є ще один вірш “Думи мої, думи мої” , написаний на засланні в Орській фортеці 1847 року. Після арешту Т. Шевченка за участь в Кирило-Мефодіївському товаристві, ув’язнено в казематах Третього відділу. Незабаром було виголошено вирок – призначити солдатом в Оренбурзький окремий корпус.
З 1847 року стає рядовим в Орській фортеці, продовжує писати у “захалявні книжечки” (1847-1850). Солдатчина для поета була гірше від тюрми, був ненависним сам дух солдафонства, що лягав на живу душу. Тому Шевченко писав, ховаючись від усього світу в степ, за вали, на берег моря.
До теми дум Тарас Григорович звертався не одноразово, а поезія “Думи мої, думи мої…” була написана у 1847 році під час його перебування в Орській кріпості. У цій поезії автор вболіває за важку долю, злиденне життя кріпаків, їхнє безправне становище, пригніченість України.