«Думи мої, думи мої» аналіз вірша
«Думи мої, думи мої» аналіз вірша — тема, ідея, жанр, рік написання, художні засоби, історія написання та інші питання розкриті в цій статті.
«Думи мої, думи мої…» вірш Тараса Шевченка — сповнений сумом за Батьківщиною, автор вболіває за українців, які знаходяться в панській неволі, терплять приниження та знущання.
«Думи мої, думи мої» аналіз вірша
Жанр: громадянська лірика.
Рік написання: 1839
Тема: звернення Т. Шевченка до своїх дум із сподіванням і вірою у вільне життя співвітчизників.
Ідея: тільки впевненість у щасливе життя, наполегливість допоможе змінити соціальний устрій; засудження слабкості, поневірянь, байдужості, що роблять людину рабом.
Основна думка: думка про нещасливу долю свого народу не залишає поета протягом усього часу перебування на солдатчині.
Образи-символи — «чорний орел» , «ворон» , «соловейко»
Художні засоби «Думи мої, думи мої»
- Епітети: «думи мої єдині», «лиха година», «тихими речами», «темнії ночі», «Дніпр широкий», «щиру правду» Порівняння: «привітаю, як діток», «Як та воля, що минулась,» Риторичні звернення : «Думи мої», «Квіти мої, діти!», «мої голуб’ята», «мої любі»; Метафори — «Серце рвалося, сміялось,», «лихо сміється».
Історія написання «Думи мої, думи мої»
Вірш «Думи мої, думи мої» був написаний Тарасом Шевченком у 1839 році в Петербурзі.
У Т. Шевченка є ще один вірш «Думи мої, думи мої» , написаний на засланні в Орській фортеці 1847 року. Після арешту Т. Шевченка за участь в Кирило-Мефодіївському товаристві, ув’язнено в казематах Третього відділу. Незабаром було виголошено вирок — призначити солдатом в Оренбурзький окремий корпус.
З 1847 року стає рядовим в Орській фортеці, продовжує писати у «захалявні книжечки» (1847-1850). Солдатчина для поета була гірше від тюрми, був ненависним сам дух солдафонства, що лягав на живу душу. Тому Шевченко писав, ховаючись від усього світу в степ, за вали, на берег моря.
До теми дум Тарас Григорович звертався не одноразово, а поезія «Думи мої, думи мої…» була написана у 1847 році під час його перебування в Орській кріпості. У цій поезії автор вболіває за важку долю, злиденне життя кріпаків, їхнє безправне становище, пригніченість України.