“Два кольори” Павличко Аналіз вірша – тема, ідея, головна думка, художні засоби, віршовий розмір.
“Два кольори” аналіз
Вид лірики : особиста (інтимна).
Жанр твору : пісня.
Провідна тема твору “Два кольори” – це роздуми про долю людини, про те, що для неї найдорожче, це вияв любові до рідної матері, яка своїми руками вишила синові сорочку червоними і чорними нитками, що стала ліричному герою й оберегом на все життя, і нагадуванням про рану домівку.
Ідея “Два кольори” – заклик не забувати про своє коріння, про батьків, про те, що є основою життя.
Композиція твору. Вірш “Два кольори” написаний у формі монологу сина. У якому він висловлює свою любов до матері й подяку за її любов і турботу.
Римування – перехресне: навесні – мані, шляхами – нитками.
Віршовий розмір: п’ятистопний ямб із пірихієм.
Образи твору “Два кольори” . Головний образ твору – ліричний герой, який за ментальністю, за вихованням українець. Адже, коли “малим збирався навесні піти у шлях незнаними шляхами”, у подарунок від матері отримав сорочку, вишиту “червоними і чорними нитками”, – традиційний символ побажання доброї долі. Сорочка, щасливі і сумні дороги, мамина любов допомагають повніше розкрити характер ліричного героя.
“Два кольори” художні засоби
- Епітети : “незнані шляхи”, “щасливі і сумні дороги”, “вишите життя”; Метафори : “водило в безвісти життя”, переплелись… мої дороги, “війнула в очі сивина”; Символи : “червоне – то любов, чорне – то журба”, вишита сорочка – символ материнської любові, дорога – символ життєвого шляху; Рефрени “два кольори мої, два кольори”, “червоне – то любов, а чорне – то журба” утверджує читача у думці, що все життя – то і є поєднання двох його кольорів: червоного – символу любові та чорного – символу журби. Займенником “мої” автор указує, що приймає і розуміє цей закон життя.
Про це свідчить третя строфа: “Мені війнула в очі сивина…” І виявляється, шо оцей самий “горточок старого полотна” і є те головне, шо зрозумів про життя ліричний герой: материнська вишиванка поєднала у собі всі радощі і болі та зберегла тепло любові.
Усе життя людину супроводжують два кольори: червоний символізує любов, а чорний – журбу. Такими самими кольорами вишивали рушники, сорочки українські жінки. Вишиту цими кольорами сорочку й рушник усе життя Павличко зберігав як найдорожчу святиню, бо їх вишила мати й дала синочку, щоб вони оберігали його від усякого лиха.