Джідду Крішнамурті біографія
Джідду Крішнамурті був відомим оратором, містиком, письменником, філософом і духовним лідером.
Джідду Крішнамурті народився 12 травня 1895 в містечку Маданапалле в Матроському президентстві Британської Індії, в індуїстській сім’ї брамінів, які говорили на мові телугу.
Усього в родині було одинадцять дітей, шість з яких дожили до дорослих років. Батьки з дитинства привчали дітей до життя духовного.
У 1903 родина переїжджає на постійне місце проживання в місто Кудаппа. У дитинстві Джидду переніс ряд серйозних хвороб і вважався психічно неврівноваженою дитиною, через що в школі його не любили. Хлопчика нерідко били і вчителі, і навіть власний батько. Коли Джидду виповнилося 10 років, померла його мати, а слідом – і сестра. Але саме в цей трагічний період свого життя він знаходить спокій в єднанні з природою. У 1909 р він випадково зустрічає провісника Чарльза Вебстера Лідбітер, який, будучи вражений аурою Крішнамурті, передрікає йому, що, одного разу, той стане вчителем і “поведе за собою все людство на шляху його розвитку”.
З тих пір Ледбітер бере хлопчика під своє заступництво і відправляє його вчитися в Теософське суспільство в Адьярі, а після – і закордон. У цей час у Крішнамурті виникає тісний духовний зв’язок з доктором Анною Безант, в якій він бачив образ матері.
У 1911 Теософське суспільство створює “Орден Зірки Сходу”, щоб підготувати нового духовного поводиря і вчителя в особі Крішнамурті.
Після закінчення Першої світової війни, Крішнамурті, підкоряючись обов’язку лідера “Ордена Зірки Сходу”, об’їжджає весь світ, читаючи проповіді. У 1922 р, разом з братом, він їде до Каліфорнії, де зупиняється на віллі Охайо. Саме тут він познайомиться з однією з найбільш значущих постатей свого життя – Розалінда Вільямс.
У 1922 р Крішнамурті проходить через досвід, який сам називає “очевидним духовним пробудженням”, і навіть переживає “містичне єднання”.
Однак після раптової смерті свого брата, через туберкульоз, віра Крішнамурті в ідеї Теософського суспільства похитнулася. Згодом Джидду Крішнамурті втратив віру в теософію і ліквідував організацію, створену для його підтримки “Орден Зірки Сходу”.
Джидду Крішнамурті заперечував приналежність до якої-небудь національності, касти, релігії або філософії і провів своє життя в подорожах по світу як незалежний, самостійний оратор, виступаючи перед великими і малими групами, так само як і перед зацікавленими окремими людьми. Крішнамурті написав декілька книг, найвідоміші серед них – “Перша й остання свобода” (англ. The first and the Last Freedom), “Тільки Революція” (англ. The Only Revolution), “Записники” (англ. Krishnamurti’s Notebook). Крім того, видано велику кількість зборів його бесід і міркувань. Останній публічний виступ Крішнамурті відбувся всічні 1986 року в Мадрасі.
Говорити про те, чого ж, все ж таки, навчав Джидду Крішнамурті, важко, оскільки системи поглядів після себе не залишив. Але основними, центральними проблемами, які він обговорював із слухачами, і намагався їх вирішити, були наступні:
– дуальність, протистояння, породжені думкою; – природа думки та егоїзму; – Я – це світ, і світ – це Я; – факти, або те, що є; – фрагментація повсякдення; – цілісність остаточної реальності
Джидду Крішнамурті наголошував на тому, що необхідно розуміти та безпосередньо досліджувати факти, тоді думка не буде впливати на наші дії і, тим самим, привносити, поділ між тим, що є і тим, що повинно бути. Факти об’єднують, а думки – роз’єднують. Тому не треба вважати думки людей фактами. Факти просто є, а думки змінюються. Таку позицію Дж. Крішнамурті можна назвати позитивістською, але він далекий від того, щоб розуміти факт так само як О. Конт, засновник позитивізму в XIX ст. Для О. Конта факт – це те, що можна науково довести та обгрунтувати, але для Дж. Крішнамурті факт не є предметом віри, раціонального вимірювання чи доведення; факт бачить (розуміє) безпосередньо незатьмарений думками розум. Щоб досягнути такого стану, необхідно осягнути себе за допомогою медитації. Медитація розпочинається із спостереження за життям і поступово в процесі такого спостереження зникає той, хто спостерігає. Тоді з’являється бачення цілого життя, а не лише якогось його фрагменту. Тоді життя стає постійною медитацією, яка приносить велику радість та енергію, бо навчилися дивитися на все (дерево, небо, іншу людину, пташку тощо) без жодного Я, без жодного поділу на Я і світ. Є лише факт дива, факт свіжого сприйняття свідомістю без її змісту (думок, образів, уявлень, понять, упереджень тощо). В цьому полягає і сенс освіти. Освіта повинна навчати медитації, спостереженню, а не давати готове знання, яке завжди є минулим, відомим. Саме відоме перешкоджає людині бачити те, що є. Відоме, тобто минулий досвід, минуле знання, формує Я. В процесі навчання медитації це Я поступово зникає і людині відкривається ціле (поле) життя
Прихильники Джидду Крішнамурті створили некомерційні організації в Індії, Англії та США незалежні школи. Триває переклад і поширення тисяч його виступів, публічних розмірковувань, записів у різних форматах – друкованому вигляді, у вигляді аудіо-та відеозаписів, в онлайн-ресурсах на багатьох мовах.
Мері Латьенс, автор кількох книг про Джидду Крішнамурті, яка знала його з дитинства, так визначає головну мету його вчення: “Звільнити людей із пут, що відокремлюють одну людину від іншої, таких як раса, релігія, національність, поділ на класи, традиції, щоб за допомогою цього трансформувати людську психіку
Помер 17 лютого 1986.