Джордж Берклі біографія скорочено українською мовою викладена в цій статті.
Джордж Берклі біографія
Джордж Берклі — ірландський філософ, відомий, перш за все, своїми емпіричними і ідеалістичними поглядами.
Джордж з’явився на світ в Ірландії. Незважаючи на англійське коріння свого батька, хлопчик вважав себе ірландцем.
У 1696 р. Берклі — вступає у Коледж Кілкенні. Пізніше він навчається в Трініті-коледжі в Дубліні, де в 1704 захищає вчений ступінь бакалавра гуманітарних наук.
У 1707 р він отримав ступінь магістра гуманітарних наук і стає молодшим членом викладацького складу. У 1710 р Берклі приймає духовний сан священика Англіканської церкви. В 1717 ставши доктором філософії, він стає старшим викладачем коледжу.
Вже під час перебування в Трініті-коледжі, Берклі друкує свої перші праці. Перша
книга, «Досвід нової теорії зору», виходить у світ в 1709 р. У цій роботі, що викликала в той час бурю суперечок та обговорень, автор стосується питань дальності видимості, її характеристики, проблем зору і дотику і т. д.
У 1710 р. Берклі видає «Трактат про принципи людського знання». У цій книзі автор робить спроби спростувати висунуті Джоном Локком судження про природу людського сприйняття.
Його наступна книга, «Пасивна покора», що має справу з питаннями моралі та політичної філософії, вийшла в 1712 р.
У 1713 р. була видана знаменита праця Берклі «Три діалоги Гіла і Філон», в якій філософ розмірковує про теорії відносності сприйняття і розуміння реальності спостерігачем.
У 1721 р. виходить у світ науковий нарис Берклі «Про рух», в якому він заперечує теорію абсолютності простору, часу і руху, висунуту вченим Ісааком Ньютоном.
У 1721 р. Берклі отримав ступінь доктора богослов’я, прийнявши духовний сан священика Церкви Ірландії, і читає лекції з богослов’я і єврейської мови та культури в Трініті-коледжі в Дубліні. У цьому ж році, він очолює діоцез Дромор, а в 1724 р. і діоцез Деррі.
У 1734 р. Берклі стає єпископом Клонійскім, де і прослужить до тих пір, поки не відійде від справ.
У 1744 р. він пише працю на тему користі деревної смоли і її застосування, що отримала назву «Сейріс, або Ланцюг філософських міркувань і досліджень на тему користі дігтярної води», слідом за якою, в 1752 побачила світ книга «Подальші роздуми про дігтярну воду».
Основні роботи
Найважливішою роботою Берклі є його «Три діалоги Гіла і Філон» (1713), в яких порушуються питання відносності сприйняття, осяжності реальності і феноменалізм. Метафізичні погляди автора в даній роботі передаються за допомогою діалогу між двома персонажами, Гілом і Філоном.
Науковий нарис про природу руху, що носить назву «Про рух» (1721), спростовує цілий ряд уявлень Ісаака Ньютона про простір, час і рух. Наприклад, Берклі заперечує твердження Ньютона про те, що рух є поняття абстрактне, незалежне від простору і часу.
У 1732 р був виданий діалог «Алкифрона», в якому дія відбувається у вигляді розмови чотирьох вільнодумців Алкифрона, Лісікла, Евфранона і Крито.
Однією з останніх робіт Берклі була книга «Сейріс, або Ланцюг філософських міркувань і досліджень на тему користі дігтярної води» (1744). У ній автор описує цілий ряд медичних застосувань дьогтю, а також розмірковує на абстрактні теми науки, філософії та богослов’я.
Особисте життя
У 1728 Джордж Берклі бере в дружини Анну Форстер, дочку верховного судді Суду загальних позовів Ірландії. У сім’ї народилося семеро дітей, але лише троє з них дожили до дорослих років.
Берклі бере активну участь у гуманітарній діяльності, допомагаючи покинутим дітям Лондона. Він стає одним з перших управителів Виховного будинку, заснованого Королівською грамотою 1739.
Берклі був людиною веселою, доброзичливою і добродушною, якого любили всі, хто його знав. У 1752 р. він відходить від справ, і залишок своїх днів проведе зі своїм сином.
Помер Берклі 14 січня 1753 У віці 67 років.
Філософія Берклі вплинула на погляди багатьох мислителів, в т. ч. на Іммануїла Канта і Девіда Юма.