“Джури козака Швайки” головні герої (образи) розкривають захопливий світ козацької романтики. Рутківський Вдається до різноманітних способів зображення персо­нажів, тому вони постають такими життєво правдивими, переконливими. Також Вам може допомогти Аналіз твору “Джури козака Швайки” та Характеристика героїв.

“Джури козака Швайки” головні герої

Пилип Швайка Василь Байлемів Мацик Левко Заярний Володко Кривопичко Лесь Одуд Тиміш Перепічка Штефан Вирвизуб Демко Дурна Сила дід Кібчик

Всі ці козаки задерикуваті й гордовиті, але дружні й щирі, віддані й відкриті, прагнуть не здійснювати подви­гів, а бути на своєму місці, при ділі, “що в тебе Богом закладено, віддати добрим людям”

Одним із головних образів повісті є й Демко Дурна Сила, напрочуд сильний фізично та не надто метикуватий онук діда Кібчика. Демкова доля – це приклад того, що сили доброї людини можуть бути витрачені на марне та зле через її недосвідченість, і водночас вона за­свідчує глибоку людяність і справедливість на­ших пращурів.

Серед персонажів твору є й улюблені пись менником типи дідів-мудрагелів. Основу характеру Діда Кібчика становить внутрішня потреба жити задля ближніх, передати набутий за довге життя досвід і мудрість. Його давній товариш Волхв Кудьма, котрий “голова всьому”, перед ким кожен із героїв, “як пташка на долоні”, прихований і відсторонений від активних дій. Кудьма – таємний вихователь вовків, наділений Божим даром, книжник і ці­литель, який знає таємниці минулого й май­бутнього, людської душі й людської історії. Він причетний до всього, що діється, й водночас не діє ніде, бо кожен має сам обирати й вибудову­ вати свою долю. Та саме життя волхва Кудьми автор ставить за приклад як своїм героям, так і читачам: “Гарне життя прожив. Важке й чи­ сте. Може спокійно дивитися в очі пращурам своїм”.

Порівняння героїв “Джури козака Швайки”

“Джури козака Швайки” козаки характерники

Серед козаків були таємничі во­їни, яких називали характерниками. Це козаки, які володіли надзвичайними, непоясненними здібностями. Що ж вирізняло їх з-поміж інших? Найперше – спосіб життя, який вони вели. Деякі з них уміли перевтілюватися у звірів, проходити крізь сті­ни, чути і бачити на великій відстані. Характерників також називали галдовни­ками (від укр. слова “галдовати” – чаклувати), або заморочниками і химородниками, через їхнє вміння напускати морок, сон і туман на людей. Назви залежали від діяльності таких козаків, рівня підготовки і майстерності. Послуговуючись сучасними поняттями, можна сказати, що вони мали екстрасенсорні здібності, були телепатами і ясновидцями, вміли гіпнотизувати. Кажуть, що деякі з них прожили понад 100 років.

Характерників готували прак­тично з народження. Змалку хлопчики ставали джурами старших мудрих козаків, від яких пе­реймали премудрощі характерництва. Тобто духовний наставник передавав учневі те, що знав і вмів сам – у тому й полягало навчання молодих козаків. Сам процес навчання тривав багато років. Що ж треба було засвоїти характерникові? Що він повинен був робити у війську? Часто він вико­нував роль лікаря, надавав невідкладну допомогу на полі бою. Лікуючи поранених, характерники здійснювали особливі ритуали.

Характерники були козацькими старшинами, плекали культуру запорозького війська, оберігали давні традиції, посвячували в козаки. Саме вони закарбували історію козацтва у пісенній творчості. Так духовний досвід предків передавався наступним поколінням. Уміли і знали характерники дуже багато. Вони були найкращою частиною війська – обраними. Завдяки своїм надприродним здібностям ці люди могли керувати своєю психікою – входити в особливий психічний стан, який давав їм змогу робити неймовірне, наприклад, наводити “ману” на ворогів.

Осягнувши давні знання та секрети, коза­ки-характерники ставали невразливими – їх не брали ні куля, ні шабля. Вони були найкращими воїнами, розвідниками.

З характерників за часів козацтва створювали загони пластунів. Це були загони спеціального призначення, які могли вщент роз­ бити цілу армію супротивника. Характерниками були деякі гетьмани та кошові, себто козаць­ ка верхівка. Найвідоміші з-поміж них – Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Іван Богун, Максим Кривоніс, Северин Наливайко.