“Джури козака Швайки” скорочено

“Джури козака Швайки” скорочено

В даній статі надано короткий переказ книги “Джури козака Швайки” Володимира Рутківського, яка являється історичною трилогією. Короткий зміст “Джури козака Швайки” ви можете прочитати за 20-30 хвилин та щоб відчути весь колорит і простий людський говір з жартами та відповідальністю за майбутнє Читати скорочено “Джури козака Швайки” буде не достатньо. Також Вам може допомогти Аналіз твору “Джури козака Швайки”.

“Джури козака Швайки” скорочено

1 КНИГА “Джури козака Швайки” К Ороткий зміст

Частина перша “Джури козака Швайки”: Втеча з рідного дому.

Смерть Гафура-аги

Швайка, найвидатніший з уруських розвідників, який отримав своє прізвисько за те, що вбивав татар як швайка, втікає від Гафура-аги та інших татар на своєму вже другому коні Вітрику. Вже другий день триває переслідування, Швайка поранений. От його наздоганяють у виді підкови татари та хочуть зловити тільки живцем, щоб потім здерти з нього шкуру і повісити іншим для остраху. Та от Вітрик мчить швайку до діброви, де Швайка вбиває Гафур-агу, а інші перелякані татари тікають, щоб іх так само не вбили.

Проводи козаків

Дванадцятирічний Санько, який має пасти курчат, разом зі своїм ліпшим другом Грицьком, який має пасти корів, біжать, щоб подивитися як хлопці з їх Воронівки підуть козакувати, тобто попливуть полювати та рибу ловити. Це татари назвали це ремесло козацтвом, що означало вільна людина. От дід Кібчик (Грицик називає його дідо), який все життя козакував і навіть до моря ходив, надає останні поради молодим козакам, щоб вони тільки на островах ночували, а як припливуть до Кам’яного острова, то нехай примкнуть до Василя Байлемового. Козаки відпливають, а Санько з Грицем і дідом ідуть додому. Гриць розповідає діду, що він якось бачив нечисту силу на згарищі, на що той накричав на нього та заборонив більше туди ходити.

Врятуймо Воронівку

Грицько розповідає Санькові, що минулого тижня пас череду і одна з корів втекла, а коли він почав її шукати то видерся на гору і побачив, як на згарищі щось заблищало та заходило: не то вовк, не то людина. Потім він почув звуки і почав тікати, а його наздоганяли аж до Воронівки, то була корова, що втекла. Наступного дня він ходив на згарище і бачив там сліди як людські так і вовчі. Хлопці вирішили, що то вовкулаки оселились там і їм потрібно взяти когось з дорослих і перевірити ще раз згарище. Тут бугай Петрик з череди Грицька зайшов у село та наробив переполоху. Всі боялися цього бугая, тільки Демно Дурна Сила, що був на 3 роки старше хлопців хотів ломакою прогнати Петрика, та дід Кібчик не дозволив. Грицько заспокоїв Петрика, та сказав Санькові, що вони візьмуть з собою Демка на згарище.

Похід на вовкулаків

Демко, як завжди отримав від діда за те, що через свою силу зламав граблі і саме чухав себе нижче спини, як Грицик з Санькою запропонували піти вночі на вовкулаків. Спочатку він вагався, аж поки не вирішив іти з довбнею – з нею нічого не страшно. Вночі Грицик з Демком розбудили Санька за допомогою прив’язаної до ноги мотузки та вирушили на згарище підстарости Сідрика. Біля кам’яного льоху вони побачили якусь постать та почули звуки, а коли опритомніли, то вже довбня висіла на дереві. Ранком всі повернулися додому, та от попало різкою тільки Демкові від діда, що той ходив на згарище.

Суперечка

Швайка приїжджає до пана Кобильського канівського старости, який намагається вмовити того докладати про інших козаків, хто де полює та що здобуває, щоб потім обкласти даниною. Та Пилип (їм’я Швайки) відмовляє та пригрожує переяславським старостою Михайлом Масло, якого пан Кобильський боїться і зі словами “Я вас не чув і ви мене не бачили” іде від пана. Кобильський лається і кличе Тишкевича та наказує тому взяти ще п’ятьох хлопців та вбити Пилипа за ослух. Вночі не поспішаючи дорогою Швайка чує, що хтось попереду чатує на дорозі. З розмови він розуміє, що то по його душу. Хоча він може їх сам порішити та жаліє їх (вони ж однієї з ним крові, а не татари) і оминає і їде далі.

Пастухи

Грицик пас худобу не сам, а ще з трьома старими пастухами і полюбляв слухати їх розповіді. Та сьогодні Петрик був не в гуморі і Грицик пас його поодаль. Та от пастухи побачили, що пан Кобильський скаче зі своїми людьми і щоб не влетіло їм від нього сховалися, а Грицику наказали залишитись. Кобильський вирішив обїхати свої села, щоб назбирати провіанта та молодих хлопців для захисту від татар, адже Швайка сказав, що вони нападатимуть. А раз Швайка так сказав, то так воно і буде. Пан підїхав до череди, порадів своїй худобі, наказав Грицику добре стежити за худобою та поїхав далі до села. Пастухи повернулися та відправили Грицика до Воронівки, щоб зрозуміти навіщо пан приїхав.

Грицикові жарти

Грицик прибігає до села і бачить як челядь пана з десяток людських возів нагромадила людським збіжжям та поприв’язувала молодих хлопців до них. Тишкевич хотів залякати діда Кібчика та натомість отримав від Демка. За це Демка б’ють та також прив’язують до воза. Грицик допомагає Санькові випустити тітку Мокрину (мати Санька) з льоху та разом із ним вибігають на вулицю з криками “Тікайте! Татари йдуть!” Пан разом з челяддю кидають вози і хлопців і тікають. Коли воронівцям стає зрозуміло, що то був жарт – всі довго сміються, але приймають рішення сховати хлопців бо пан цього не простить.

Бугай Петрик

Бугай Петрик товаришує з Санькою. Після обіду приїзджають двоє челядників від пана та збираються схопити хлопців, натомість Петрик роздирає живота коня одного з вершників, а іншому не дає можливості наздогнати дітей. Пізно ввечері Санько та Грицик приходять до хати тітки Мокрини. Вона дає їм вузолок та наказує сховатися бо їх хочуть вбити, Санько помічає синьці у матері. Хлопці йдуть з дому, а до неї приходе дід Кібчик якому також дісталося. Він сумний, що сам їх не побачив, так як хотів порадити де сховатися.

Людський голос межи звірів

Грицик і Санько не знали куди податися, тож вирішили переночувати на Сторожовому Дубі. З нього було видно все навкруги. Вночі їх розбудив якийсь звір (можливо дика кішка), він вже майже видерся на дерево, але потім розвернувся і заліз на інше дерево. Потім проїхав якийсь вершник, він також не помітив хлопців. На ранок під деревом було пару ножів, луки та стріли та було вирішено рушати до Кам’яного Острова.

Медова яма і вовк

Грицик і Санько вже зайшли в невідомі їх місця, розмовляючи Санько раптом вступив у щось м’яке і тепле. Зненацька повилітали купи бджіл, що погнали хлопців далеко. Коли бджоли від них відчепилися, то вони вже були покусані: губи, очі, шиї. Вони вирішили перейти на другу сторону річки та побачили там здоровезного вовка, що чатував їх там. Тож вони вирішили зробити плота та пливти далі на ньому і тільки вони відпливли, як вовк вже прибіг до того місця де вони щойно були.

Нічні супутники

Вже другу добу пливуть на своєму плоті хлопці, який схожий на копицю, що ніхто на здогадається, що то пліт. Увечері лежачі Грицик і Санько побачили дві лодії з трьома, що також спливали. За їх розмовою було зрозуміло, що то челядники пана, що ловили тут козаків і забирали їх здобич.

На обійсті рудого Мацика

Так як де знаходиться Кам’яний острів ніхто не знав вирішили відшукати когось, хто їх направить. Знайшли чоловіка, але він був нетутешнім і вказав їм дорору до рудого Мацика – він має знати. Дорогою вони бачать п’ятьох, що переодягаються татарами і слідують за ними. Вони грабують рудого Мацика і хочуть його втопити, але той насвистував і прибіг вовк, що перегриз горло одному з коней. Рудий Мацик тим часом тікає.

Над озером

Втікаючи хлопці добігли до озерця, напилися там та заснули. Після обіду вони побачили куряву, що наближалася до них. То був молодий вершник, якого доганяла купа татар. Грицик і Санько сховалися, а втікач, так як не було куди подітися пригнув в очерети біля озера, відпустивши коня. До вечора татари шукали козака у озері, весь очерет вирізали, але його не знайшли та поїхали. Коли Грицик хотів забратися на дерево, щоб звідти пошукати втікача, то зрозумів, що той на тому дереві.

Перший бій Дурної Сили

Демко Дурна Сила став жовніром у пана і разом з іншими поїхав ховати худобу пана. Та коли вони гнали воронівську худобу з’явилось зо 20 татар, а потім ще 20 і інші челядники повтікали. Залишився лише один Демко, його обступили та хотіли взяти у полон, щоб продати. Перші аркани він відбив, але шостий накинули йому на шию.

Людина з дупла

З дупла верби куди намагався залізти Грицик виліз козак, який назвав себе Пилипом. Він розповів Саньку, що знає хто вони такі, де весь час ховалися та це він їм під Сторожевим Дубом залишив зброю. Далі він їх перевів на нове місце, залишив на деякий час, а вже повернувся з Вітриком та розповів, що навкруги татари.

Частина друга “Джури козака Швайки”: На козацьких островах.

На Кам’яному острові

Пилип привів їх до Кам’яного острова, де їх зустрів Василь Байлемів. На острові також були хлопці з Воронівки, що нещодавно пішли козакувати та рудий Мацик. Після вечері та розпитів у хлопців що і як там дома вони заснули. Вночі Грицик встав і побачив, що собака пливе на острів і гукнув її до себе, та коли вона підійшла то був здоровезний вовк. Гриць зойкнув.

Це був Тишкевич!

На крик прибігли козаки і у вовкові впізнали Барвінка, який урятував Мацика і був вовком Швайки. Далі почали розмірковувати хто ж це обкрадає козаків. Санько сказав, що в одному з них впізнав Тишкевича. Далі Швайка сказав, що є погана новина на землі Воронівки напали татари. Санько каже Швайці, що напевно щось сталося з Демко та Тарасівкою.

Самі на острові

Козаки вирішили зібрати інших козаків, щоб відбити полонених у татар та розїхалися. Швайка залишив Барвінка на допомогу хлопцям. Хлопці перевірили острів та ближче до вечора помітили два човна з трьома людьми. Один з них був Тишкевич.

Тишкевич

Троє висадились на острові, огледіли його і нікого не знайшли (хлопці з Барвінком сховались). Тишкевич наказав двом іншим плисти нижче та огледіти там острів, а сам залишився. Хлопці тим часом взяли Тишкевича у полон та зв’язали йому руки. Коли ж повернулися ті двоє, сказали їм, що на острові є козаки і передали одного злодія Швайці. Ті не довго думаючи дременули з тих місць. Переказ “Джури козака Швайки” написав Гнатюк О.

Допит

Повернулися козаки, вони відбили десяток бранців, але Мацик і Швайко пішли проводити бранців. Тож Василь разом з іншими почали допит Тишкевича, той сказав, що його звати Семен і просив його відпустити. Вирішили дочекатися Мацика і Швайку, щоб вони вирішували хто ж він є. Та після вечері його вже не було, він стрибнув на коня і втік.

Гонитва

Всі схопились на коней та не знали куди скакати. Тут прискакали Мацик і Швайка. Швайка наказав всім тепер забиратися на Зміїний острів, а сам продовжив гонитву за Тишкевичем. За ним поскакали тільки Санько і Грицик. Швайко дізнався, що Тишкевич вже давно слугував як пану так і татарам і постійно здавав козаків. Хоч Вітрик і був найшвидший, але Тишкевич встиг доскочити до стану татар.

Санькова врожба

Швайка, щоб відволікти татар пускає Вітрика і коней хлопців, самі ж ховаються. Татари переслідують коней, а Іслам-бек з Тишкевичем розмірковують як далі діяти. Тишкевичу дають сотню людей, щоб той розбив козаків на Камяному острові. Татари ловлять коней і починають прочисувати степ у пошуках Швайки і хлопців. Санька подумки наказує татару, що проходе повз них їх не помічати. Татари їдуть, вони врятовані.

Двоє серед степу

Тишкевич побитий повертався від Іслам-бея. То його так, що козаків не знайшов, а сам у засідку попав і 8 людей втратив. Тут його хотів задушити Дурна Сила, що втік під час переправи, але впізнав Тишкевича і відпустив. Тишкевич взяв у татар ще двох коней, обдуривши Демка, що Швайка зрадник, а він тут щоб викупити у татар людей пана Кобильського, то тепер Демко винен гроші пану за його викуп і Тишкевичу за коня.

Пастух Рашит

Вже три доби йшли степом Швайко і хлопці, Санькові було зле, після того як він відвадив татарина. Швайко помітив на пагорбі вершника, то був його друг пастух-татарин Рашит. Пастух дав їм коней, зілля Санькові, щоб підлічити. А Санько бачив сни, як будуть вони з Грицем великими козаками, як посадять Швайку на палю, а вони нічого не зможуть вдіяти. Також друзі дізнаються, що Швайко то є син підстарости Сидірка, а Санька скоріш за все є ворожбит, і Швайко хоче його відвести до діда Кудьми, його теж бачив Санька у сні.

В гостях у Вирвизуба

Швайко і хлопці прибули до Вирвизуба, котрий розказав, що двоє тут ходили та розказують, що Швайко зрадник. До того ж хтось грабує і вбиває поодиноких козаків. Всі розуміють, що це Тишкевич. Вирвизуб каже, що майже їх спіймали та Тишкевич втік до бея, а другий кремезний десь пропав.

Пригоди Дурної Сили

Демко разом з Тишкевичем обходили козаків, що промишляли у плавнях. Першого зустріли Верховодку, який розказав де інші ловлять. Тишкевич ранком пішов з козаком на лови, а коли повернувся, то сказав, що виторгував у нього все хутро, і поїхав з Демко далі. Тишкевич залишав Демка одного, а сам ходив “торгуватися”. Коли в них було вже багато здобичі, Тишкевич направився до хлопців Видризуба, а Демкові наказав, якщо він не повернеться до ранку їхати до Сторожевого Дубу біля Воронівки і чекати там. Коли Демко чекав Тишкевича то побачив свого діда і побіг йому на зустріч. Тут він побачив іншого старого у якого дід розпитував про нього. Демко вийшов до діда.

Хто ж вивідник?

Діди разом з Демком прийшли до коней, де Дурна Сила розповів їм звідки здобич і що це він з Тишкевичем отримав. Всі зрозуміли якою ціною це дісталося. Потім приїхали Швайка з хлопцями, Швайка лозиною побив Демка, що той з Тишкевичем злигався і його осоромив як вивідника. Потім розповів, що козаків було вбито, тому дід Кібчик з Дурною Силою вирішують поїхати і повернути награбоване.

Ворожбит Грицик

Дід Кудьма вирішив перевірити сили хлопців та запитав їх, що вони бачать. Санько побачив Тишкевича там, де його мав чекати Демко. Так воно і було. Дід вирішив, що Грицику краще залишитись зі Швайкою у якості джури (чистити зброю та навчатися козакувати), а Санько буде з ним. Потім нацькував вовків на Тишкевича, та вони наздогнали і загризли коня Тишкевича, сам же він видерся на дерево і сховався там.

Суд у плавнях

Дід Кібчик разом з Демком вийшли на рудого Мацика, що послав за Вирвизубом. Коли той приїхав, то йому вже розказали всю історію про Демка і Тишкевича. Вирвизуб вирішив, що долю Демка має вирішити Грек, єдиний з живих кого обікрав Тишкевич. Грек пожалів Демка, забрав свої хутра і дарував йому життя. Дід разом з онукою лягли спати, так як наступного дня мали сюди приїхати їх козаки з Воронівки.

Козацькі розмови

Ранком приплили воронівські козаки і почалася риболовля. Багато наловили риби, дід Кібчик наварив доброї юшки та почалися розмови про долю України. Про те, що її топчуть татари та і власні князі і старости ображають. Що всі вже згодні війною проти ворогів іти та немає того, хто міг би об’єднати та очолити козаків.

Частина третя “Джури козака Швайки”: Джури вирушають у дорогу.

З вовкулацького кута

Настала зима, весь цей час Саньку на згарищі навчав дідо Кудьма ворожби та всьому, що знав сам. Дідо почав слабшати та кашляти. Якось Санька вийшов надвір пограти з трьома вовченятами, що росли у них та прибіг Барвінок, який приніс звістку від Швайки у торішніх реп’яхах за вухом. Так як Санько вже трохи навчився читати, то прочитав “Татари відійшли у степ. Кам’яниця наша. Приходьте до печер.” Було вирішено збиратися іти.

Глухі печери

Санько з дідо прийшли до печер, там їх зустрів Грицик і Швайка. Грицик виглядав як справжній панич: кожушок, червоні чоботи, шапка і шабля. В печері було ще четверо – це їм мали дістатися вовченята, що вигодовувались на згарищі. Вбіг Грицик і подарував Санькові кожушок, червоні чоботи, шапку і шаблю.

Битва на Кам’яниці

Швайка розповідає як здобули перемогу на Кам’яниці. Так як дід Кібчик та інші козаки вирішили зимувати, то дід знайшов острів і біля нього кам’яну гору яку добре укріпили. Коли ж орда прийшла, то два дні не могла взяти гору. Багато ординців полягло і втекли. Козаки розмірковують, що тепер багато хто примкне до них і зможуть вони нижче Дніпра зробити січ, яка не буде давати татарам гуляти по Україні.

Втрачена зброя

Грицик разом з Санькою вирішили розважитись і Санько заворожив козака Остапа, що той почав як вовк зі своїм вовком гратися, а потім підвівся і нічого не пам’ятав. Потім пішли хлопці на шаблях битися і почули чийсь рев – то був ведмідь. Вони давай навтьоки, аж поки не зустріли дідо Кудьму який зупинив ведмедя і допоміг йому з зубом, а Санька пристидив, що той сам не допоміг ведмедю. Дідо зауважив, що вони так бігли, що і шаблі погубили.

Швайка в біді

Швайка вирішив поїхати до пана Кобильського і попередити його що навесні готується орда татар напасти на переяславські землі, та коли приїхав туди його скрутили і кинули до льоху, Тишкевич сказав, що хан за його живу шкуру дасть отару коней. Дідо Кудьма відчув щось неладне, зібрав козаків, взяв Санька і Грицька і поїхали до пана. Там він разом з Саньком навіяв усім, що він є переяславський староста, звелів відпустити Швайку, а Тишкевичу відшмагати пана Кобильського. Коли козаки роз’їхались і мара впала, то Тишкевич втік, так як зрозумів, що йому це пан не простить.

Кінець Вовкулацького кута

За Тишкевичем погналися челядники, а дідо Кудьмі стало зле. Його відвезли до стану козаків і там він через деякий час помер.

Мацикові товариші

Після смерті козаки розїхались, Швайка взяв до себе в джури і Санька і вирушили вони у Воронівку козаків з собою кликати. Пилип зібрав зо два десятки відчайдухів, ще стільки ж прибилося з сусідніх сіл і вирушили в дорогу до Вирвизуба. Дорогою зустріли Мацика з десятком козаків та ще прибилося до них 5 чоловік з Берестового.

На Бобровому острові

На Бобровому острові оселилося вже близько 200 козаків. Дід Кібчик разом з Манюнею (нове прізвисько Демка) побудували шатро на 50 місць для воронівських хлопців. На острові кипіла робота, а Вирвизуб пробував на силу новоприбулих і казав кому казани варити, а кому шаблю точити. Потім Швайко, Грицик і ще троє козаків пішли в розвідку, а Санька Швайка залишив.

По татарському сліду

Неділю не було вістей від Швайки, потім прийшов Грицик з одним з козаків, а на наступний день лише Швайка. Новини були погані: татар зібралося 10 тисяч і були вони біля Сули, а козаків лише 1 тисяча. Швайка сам поїхав у розвідку і через чотири дні повідомив, щоб козаки їхали до Вербової балки. Так і зробили. Коли приїхали, то взнали, що одне крило вже пройшло (5 тисяч ординців).

Напад

Татари зупинились на ночівлю. Вирвизуб послав Швайка зняти вартових, Мацика дати ножі полоненим, Василю Байлему відігнати татарських коней. Санько з Грицем передали ножі в’язням, заговоривши вартових. Коли Саїд-мурза вирішив наступного дня знов повторити набіг на поселення, напали козаки і він скочив на коня і втік. Козаки перемогли. Серед бою у Манюні хтось забрав довбню, то була тітка Мокрина.

Жінок у таборі не тримати!

Козаки повернулися на острів, а разом з ними і жінки-полонянки. Поки старшина розмірковувала як краще захиститися від татар які придуть помститися, жіноцтво почало на острові свої порядки та ламати дисципліну. Тож дід Кібчик зі старшиною приняли рішення, що жінок на острові не може бути і відправили всіх додому, навіть тітку Мокрину, що не хотіла залишати Саньку, тож він її заговорив.

Засідка

Два тижні знадобилося Саїд-мурзі, щоб зібрати нове 5 тисячне військо і підійти до плавнів. Разом з ним був Тишкевич. Мурза наказав першій тисячі вбити всіх козаків (близько 50), що роз’їжджали перед плавнями. Та перед самими плавнями, коли вже майже наздогнали козаків вони потрапили у трясовину, яка була з 3-х боків, а з заду козаки їх почали поливати стрілами. То була засідка. Коли ж Саїд-мурза це взнав, то наказав всьому військові нападати.

Битва у плавнях

Татари спішилися і пішли у дніпровські плавні. Всі козаки розбилися на десятки, так як більшою кількістю робити в плавнях нічого і почали бити татар та заводити у трясовину. Четверо татар вийшло на галявину де були Грицик, Санько, поранені козаки і Петрик. Петрик захистив хлопців, але коли доганяв останнього бусурмана теж пішов під воду. Добралися зо 40 татар і на острів, де переховувались діди. Вони спалили воронівський курінь, але підійшов Швайко зі своїм загоном і допоміг дідам добити татарина. Вже надвечір Саїд-мурза засурмив відступ: половина татар так і не повернулася з плавнів.

Джури вирушають у дорогу

Козаки теж зазнали значних втрат, залишилось їх з 4 сотні і то більшість були ранені. Не було вже ні Остапа Кокюби, ні Мацика, ні більшості воронівських хлопців. Козаки вирішують згодом перебратися на Чортицю, так там буде краще боронитися і самим від татар і на землі України не пускати. Швайко бере двох своїх джур (Санька і Грицика) і відправляється з ними у далекі татарські землі розвідувати і навчати козацької справи.

Переказ “Джури козака Швайки” написав Гнатюк О.