Ідейно-художній аналіз вірша В. Cамійленка “Ельдорадо” Проведений у цій статті.
“Ельдорадо” Самійленко аналіз
Рік написання: 1886 р.
Тема “Ельдорадо”: Сатиричне зображення хиб тогочасного ладу царської Росії.
Ідея “Ельдорадо”: висміювання трагічної реальності Росії (Ельдорадо), скутої кайданами неволі, народними злиднями, соціальною та національною несправедливістю.
Основна думка: у тоталітарній державі переслідується думка прагнення служити народову не словом, а конкретними справами.
Жанр “Ельдорадо”: громадянська поезія, сатиричний твір.
Віршований розмір “Ельдорадо”: хорей.
Художні засоби “Ельдорадо”
Епітети: “країна пишна, вільна, щастям горда”; “непідкупні уста”, “щира” дяка.
Метафора: “уряд “блюде” закони”.
Порівняння: “дба про всіх, немов про рідних”.
Повтори: “у остросі…”, “держиморда…”, “батогами…”, “та не вголос”, “тільки бідних…”, “Русь єдина…”, “в Сибіряку…”, “крім своєї…”.
Сатира, сарказм.
Ідейний зміст “Ельдорадо”
З лірикою тісно пов’язані гумористично-сатиричні вірші В. Cамійленка, тематика яких продиктована гострим критичним ставленням поета до суспільних і державних порядків царської Росії та псевдопатріотизму української ліберальної інтелігенції.
Узагальнено-панорамна картина дійсності постає в сатирі “Ельдорадо” (1886), де автор, за висловом І. Франка, “з незрівняною влучністю малює хиби сучасного ладу”. Основний засіб викриття – сарказм, що викликає в читача гіркий сміх: адже він пізнає через криве дзеркало сатири в образі “пишної, вільної, щастям гордої” країни Ельдорадо трагічну реальність Росії, скутої кайданами неволі, народними злиднями, соціальною та національною несправедливістю.
Цей вірш письменника користувався незмінною популярністю серед студентської молоді завдяки своїй гострій викривальній спрямованості. Розпочавши твір словами про далеку й щасливу країну, В. Cамійленко завершує його словами про Російську імперію, населену багатьма безправними народами:
Там живе племен усяких –
Престрашенна мішанина,
І за те той край зоветься –
Русь єдина, Русь єдина.
В “Ельдорадо” застосовано форму сатиричного куплета, яку В. Cамійленко, опираючись на досвід П. Ж. Беранте та О. К. Толстого, розвинув в українській поезії. Закінченість куплетної строфи дала йому змогу майстерно сполучити в єдину типізовану картину окремі яскраві штрихи, кожен з яких є завершеним образом в чіткій авторській оцінці. Сатиричний ефект досягається раптовим переходом від наростаючого пафосу вдаваного вихваляння “щасливого” життя в Ельдорадо до різкого зниження тону в заключному рядку куплета, де виразно звучить гнівний авторський голос. Віртуозна майстерність поета-сатирика, влучність його сміху виявляються в несподіваній і точній деталі, винесеній у цей кінцевий рядок, дошкульність сміху посилюється за рахунок повторюваності “ударних” слів у цьому рядку:
Там усяк говорить правду
Непідкупними устами,
Там за правду щира дяка –
Батогами, батогами.
Отже, для В. Cамійленка-сатирика й гумориста – значно більшу від комічної ситуації вагу має комічне подання певного факту, явища. Промовистим свідченням тут виступає “Ельдорадо”. Під іменем легендарної, нібито багатої і щасливої країни виведено тогочасну самодержавну Росію. Твір побудовано на загалом відомому до того часу контрасті висловлювань… У перших трьох рядках кожної строфи розгортається зумисно піднесене й пишне змалювання усіляких благоденств і свобод мешканців країни, четвертий же рядок своїм змістом незмінно перекидає всю описувану картину, яка відтак діаметрально переосмислюється в ретроспективі, розкриваючи повторні, гнітючі явища суспільного життя.